Ім’я Аліни Шатернікової добре відоме вітчизняним шанувальникам спорту. Миловидна світловолоса киянка є єдиною жінкою в Україні, яка зуміла вибороти титул чемпіонки світу з професійного боксу. У колекції Аліни є чемпіонські паси за версіями GBU та WBF. Тиждень тому Шатернікова була почесним гостей Міжнародного турніру з професійного боксу у Львові, в центральному поєдинку якого наш земляк Роман Джуман у протистоянні з аргентинцем Хуаном Мануелем Аладжио відстояв титул чемпіона світу за версією GВU у ваговій категорії до 69,9 кг. Своїми враженнями від вечора боксу у Львові, а також від поєдинку іншого нашого земляка Андрія Котельника в німецькому Галле, де галичанин в бою з Вільямом Гонсалесом з Панами зберіг у себе пас інтерконтинентального чемпіона за версією WBA у ваговій категорії до 63,5 кг Аліна Шатернікова поділилася в телефонній розмові з кореспондентом „Гал-інфо”.
— Аліна, перш за все поділіться своїми враженнями від центрального поєдинку вечора професійного боксу у Львові Роман Джуман – Хуан Мануель Аладжио.
—Я просто в захваті! Я не вперше приїхала до Львова і скажу прямо: такого цікавого та видовищного боксу, який продемонстрували Джуман та Аладжио, львівські шанувальники професійного боксу напевне ще не бачили. Мене вразив рівень підготовки аргентинця. До традиційного бійцівського характеру, який загалом притаманний усім боксерам з Латинської Америки, Аладжио додав ще й дуже оригінальну техніку та просто неймовірне відчуття дистанції. Спостерігаючи за його манерою ведення бою, я одержала справжню насолоду. Що ж, тим ціннішою є перемога Романа. Я дуже рада за львів’янина, адже зберегти чемпіонський пас часто буває важче ніж його здобути. Цей бій до речі наочно ще раз всім нам довів цю аксіому боксу. Єдине з чим я не згідна, це з рахунками, які в своїх записках вказали бокові судді. Так, Джуман переміг, але з перевагою не більше ніж в одне – два очки, і вже аж ніяк не в сім – вісім.
— Що Ви можете сказати про інші бої? Зокрема чи згідні з рішеннями суддів щодо переможців?
— В бою білоруса Дениса Соломко та львів’янина Василя Кондора коментувати нічого – перевага останнього була беззаперечною. Два поєдинки вітчизняних суперважковаговиків мене значною мірою розчарували. В першому з них Андрій Кіндріч виявився надто слабким опонентом для Максима Педюри, і цілком закономірно протримався лише два неповних раунди. А от Андрій Руденко та Олег Бєліков за силами нібито й рівні, але те що вони продемонстрували в ринзі, було більше схоже на греко-римську боротьбу ніж на бокс. Додам, що я вже давно переконалася, в боях супертяжів середнього рівня зазвичай не має на що дивитися. Сподобався мені бій господаря рингу Костянтина Ровенського з росіянином Тулкіним Кілічєвим. Боксери продемонстрували пристойний рівень майстерності. При цьому вони не просто вели обмін ударами, а намагалися перш за все переграти один одного. Згідна я й з рішенням суддів – Ровенський діяв дещо активніше і точніше. А от дискваліфікація латиша Юріса Борейко в бою з іншим львів’янином Віктором Плотніковим мене просто обурила. Боксер з Риги жодного разу навмисне не випльовував капу. Та й навіщо йому це було робити, адже бій однозначно складався на його користь. Напевне саме тому рефері в ринзі не знайшов нічого кращого як дискваліфікувати Борейко. Як на мене, то таке „суддівство” лише відштовхує спортивних вболівальників від боксу.
— Ви були учасником та свідком багатьох міжнародних змагань з професійного боксу. Що можете сказати про організацію турніру у Львові?
— Як я вже казала, у Львові не вперше. З позиції вболівальника організація змагань з кожним разом стає все кращою і все більш схожою на справжнє шоу. Але якщо брати з точки зору професійного організатора, то були деякі проколи. Вдаватися в деталі не хочу, та воно й не надто цікаво пересічному вболівальнику. Скажу лише, що стосуються вони не лише суддівства. З організаторами ми на цю тему по завершенні боїв спілкувалися, і я сподіваюся, що наступного разу цих недоліків не буде.
— А як Вам львівська публіка?
— Дуже приємно було спостерігати за переповненими трибунами львівського цирку. Шанувальники боксу заповнили не лише трибуни, а й всі проходи. Особливо хочу відзначити, що по тому як вболівальники реагували на перебіг подій у боях, відчувалася їхня неабияка компетентність у боксі. Також не можна не сказати про те, що львівські вболівальники виявилися об’єктивнішими за суддів. Зокрема в бою Плотніков – Борейко вони вболівали за свого земляка, але несправедливу дискваліфікацію рижанина зустріли свистом. Також львів’яни гідно оцінили неординарну манеру ведення поєдинку аргентинцем Аладжио, який зумів закохати в себе публіку.
— Ви непогано обізнані зі станом справ у львівському професійному боксі. Як Ви оцінюєте його рівень?
— Справді, я в курсі майже всіх проблем львівської школи професійного боксу, яка є однією з провідних в Україні. Кожен раз, приїзжаючи до вашого міста, з приємністю відзначаю, що рівень майстерності львівських боксерів зростає. Проте, на мою думку, вони можуть прогресувати ще швидше. Але для цього необхідно підбирати гідних суперників. Чим частіше львів’яни боксуватимуть з такими суперниками як Аладжио чи Борейко, тим швидше зростатиме їхня майстерність. А бої із слабими боксерами нічого не дають, це лише марна трата часу.
— Не сумніваюся, що минулої суботи Ви спостерігали за боєм львів’янина Андрія Котельника з панамцем Вільямом Гонсалесом в німецькому Галле. Поділіться своїми враженнями від побаченого.
— Дуже рада за Андрія. Тішуся з його перемоги, і хочу сказати, що він просто відмінно провів бій. Від перебігу подій у ринзі Braydenberg Arena я одержала справжню насолоду. В бою з напористим, типовим представником латиноамериканської школи боксу Вільямом Гонсалесом Андрій Котельник продемонстрував справжній суперклас. При цьому українець нарешті показав, що він володіє ударом, від якого суперник не в змозі встояти на ногах. В цьому бою Котельник ще раз всім довів, що він повністю готовий для участі в титульних боях.
Розмовляв Володимир ДУПНАК
