У Грузії, вважає екс-міністр оборони України, Росія виграла тактично, але програла стратегічно
Росія немає морального права повчати когось, - каже Анатолій Гриценко.
ДИМОМ ВІД ПОРОХУ війнуло й біля України.
Й «Пригрівши» на своїй території російський флот, Київ мимоволі став заручником його самовільних дій «із захисту національних інтересів». За прогнозами експертів, Україна ризикує стати наступною мішенню свого великого сусіда. Про «вузлики на пам'ять», які має зробити після російсько-грузинської війни наша держава, кореспондент «Високого Замку» розмовляв з колишнім міністром оборони України, головою парламентського Комітету з питань національної безпеки і оборони Анатолієм Гриценком. Це він попросив своїх колег терміново перервати депутатські канікули й зібратися на позапланове засідання комітету для обговорення подій у Грузії та пошуку шляхів, які мінімізували б можливі ризики для України. На засідання запрошено представників Міністерства закордонних справ, Генерального штабу, «Укрспецекспорту», спеціальних і розвідувальних служб...
- Анатолію Степановичу, якою є ваша оцінка війни у Грузії: йшлося про «захист зневажених прав російських громадян», як про це твердив офіційний Кремль, чи про «російську агресію проти суверенної держави» - про що заявляє Тбілісі? Чи вмотивованими були кроки однієї та іншої сторони?
- Хотів би, щоб, оцінюючи події, ми не виходили із системи координат «свій - чужий», а намагалися бути максимально об'єктивними - бо лише тоді можемо знайти правильні відповіді.
Я не можу підтримати і засуджую необдумані, невиважені дії президента Саакашвілі, який вдався до силового вирішення проблеми. Хоча ці дії були спровоковані попереднім розвитком подій, у Саакашвілі, на превеликий жаль, не вистачило витримки. Надто гарячою, очевидно, була кров. Прикро, що до силових дій керівництво Грузії вдалося, не поставивши до відома і попередньо не проконсультувавшись зі своїми стратегічними партнерами, країнами, які Грузія вважає дружніми, зокрема з Україною.
Я категорично засуджую застосування збройними силами Грузії реактивних систем залпового вогню "Град" - навіть якщо ставилося завдання боротьби з бойовиками чи незаконними збройними формуваннями. Для цього використовують "спецназ", є можливість завдання точкових ударів авіацією чи артилерією. Система "Град" знищує все - і живе, і неживе. Не такою ціною, тим паче у третьому тисячолітті, треба боротися за територіальну цілісність.
Але... Не Росія повчатиме світ моральності. І не вона даватиме оцінки, засуджуючи дії грузинської сторони. Ми ще не забули, як керівництво Росії віддавало накази танками розстрілювати власний парламент. Ми пам'ятаємо, як, за висловом тодішнього президента Путіна, "мочили в сортире" все, що рухалося, на території Чечні. Пам'ятаємо, як було зруйновано дощенту Грозний, інші населені пункти цієї республіки.
Росія ввела війська, безумовно, порушуючи букву закону. Якби вона зупинилася у межах Південної Осетії і обмежилася посиленням миротворчого контингенту, це було б сприйнято у світі з розумінням. Однак Росія вдалася до широкомасштабної воєнної агресії - на землі, в повітрі, на морі. Вона завдавала ударів по об'єктах, розташованих далеко за межами Південної Осетії. Росія, по суті, підтримувала аналогічні дії Абхазії, яка теж відкрила вогонь за межами своєї республіки, застосовуючи ті ж системи "Град". З кожним днем таких активних військових дій довіра до Росії в усьому світі падала, її авторитет знижувався.
Наслідки є плачевними для обох сторін. Багато втратила, зокрема в економічному вимірі, Грузія. Я не бачу можливості на наступні 10-15 років відновити конституційно визначений контроль з боку Тбілісі за Абхазією і Південною Осетією. Швидше за все, Грузія втратить їх остаточно. Тобто мету, яку ставив перед собою Саакашвілі, вдаючись до силових заходів, досягнуто з точністю до навпаки.
Можна говорити, що Росія виграла тактично, посиливши свою присутність у названих республіках, але стратегічно програла. Вона показала, що може порушувати міжнародне законодавство в зонах і регіонах, які вважає важливими для себе. Вона продемонструвала, що у третьому тисячолітті може діяти за стандартами другого і першого тисячоліть.
- Які ВИСНОВКИ І першочергові кроки має зробити після цієї війни Україна, зокрема її політики? Чи адекватною була реакція Києва на кавказькі події?
- Я можу говорити лише про своєчасну реакцію глави держави, яку він виявив устами МЗС. Однак протягом п'яти днів конфлікту ми, на жаль, не почули жодного з лідерів політичних сил, які сформували фракції у парламенті. За винятком комуністів. Я не сприймаю позицію КПУ, але тим не менш вона була оприлюднена. Від інших партій звучали коментарі обмеженого характеру, їх давали люди другого-третього рівня - а "вожді" мовчали. І це прикро.
Висновки для України мають бути на найближчий час і на перспективу. Для мене абсолютно очевидно, що братерських стосунків з Росією
у нас як не було, так і не буде. Але це не означає, що наші відносини повинні бути ворожими. Вони мають бути прагматичними, реалістичними, взаємовигідними і рівноправними - з акцентом на слово "право".
Росія вчинила недружній акт, коли до своїх агресивних дій щодо Грузії залучила кораблі, які базуються в Севастополі. І це проблема. Бо не можна сприймати як нормальне явище те, що з нашої території несеться смерть у країни, які ми вважаємо дружніми, зрештою, до будь-яких країн загалом.
Як і в 1991-му, нам далі потрібно боротися за свою незалежність. Не на словах, маючи на увазі символьні речі - Гімн, Герб, ордени чи Конституцію, - а справді бути готовими платити за свою Свободу. Незалежність - це, насамперед, єдність суспільства довколо базових цінностей, а також єдність політична. І доки в нас буде розбрат у середині країни, не може бути сильної позиції зовні.
Нам потрібно зміцнювати своє військо. А для цього треба просто виконати Державну програму розвитку Збройних сил на період до 2012 року, яку було затверджено у 2005 році. Зараз її виконання зривається.
Нам треба виконати програму розвитку Сил спеціальних операцій. Сили спеціальних операцій об'єднують частини і підрозділи спеціального призначення, які є найбільш боєздатними і найбільш ефективними. У дуже чутливих ситуаціях при мінімальному залученні особового складу вони вирішують завдання стратегічної ваги. На жаль, нинішній міністр оборони Юрій Єхануров зірвав виконання цієї програми. Я передбачав, що у нинішньому році на ці цілі буде виділено 300 мільйонів, але бачу, що не буде використано навіть четверту частину цих коштів...
Нам треба не говорити, а здійснювати перехід на професійну армію. Ця робота теж призупинена, для неї виділяється з бюджету недостатня кількість коштів - замість обіцяних 2% валового внутрішнього продукту на пропозицію уряду було виділено трохи більше одного відсотка. Якщо так триватиме й далі, то до кінця 2010 року не буде здійснено перехід на професійну контрактну армію, що обіцяв Віктор Ющенко, балотуючись у президенти.
Замість фінансування розвитку Сил спеціальних операцій майже 80 млн. грн. у цьому році скеровано на парад. Ще 50 млн. грн. пропонують на розробку однієї лише документації з будівництва чергового військового ліцею у Батурині (всього у нас їх є 17). З точки зору національної і оборонної безпеки, це не є пріоритетним завданням.
- А як бути з Чорноморським флотом Росії у Криму, довкола якого стільки дискусій?
- Відносини з ним теж слід переводити у правову, прагматичну і взаємовигідну площину. Якщо ми з 2006 року перейшли на абсолютно інші принципи формування ціни на газ і замість 50 доларів платимо 179 "зелених" за тисячу "кубів", якщо замість 28 мільярдів кубів газу, які ми у 2004 році отримували як компенсацію за транзит російського газу своєю територією, тепер отримуємо лише 9 млрд., то треба так само переходити на інші принципи оплати російською стороною оренди об'єктів, які використовує Чорноморський флот на нашій території. Угода про ЧФ, укладена у 1997 році, передбачає, що з 2008 року Росія має платити орендну плату, визначену згідно з законодавством України. Єдиний бар'єр, який не дозволяє цього зробити, - наявність державного боргу України російській стороні. Він був зафіксований у 1997 році у розмірі 3 млрд. доларів. Зараз нам залишилося сплатити приблизно 1,3 млрд. Вважаю, що накопичені у першому півріччі додаткові кошти, про які говорила прем'єр Тимошенко, потрібно у вересні закласти у проект змін до держбюджету, і повернути заборговану суму російській стороні. А надалі за оренду об'єктів Чорноморського флоту отримувати щороку майже 1 мільярд доларів. Це буде значно краще, ніж списувати з боргу по 97 млн. доларів заниженої орендної плати - як це робилося протягом десяти останніх років.
Скажу відверто: якщо ці зміни не запропонує Кабінет Міністрів, я не голосуватиму за бюджет - навіть якщо мій голос буде 226-м. Вважаю це принципово важливим.
Вставка
Як і в 1991-му, нам далі потрібно боротися за свою незалежність. Не на словах, маючи на увазі символьні речі -Гімн, Герб, ордени чи Конституцію, -а справді бути готовими платити за свою Свободу. Незалежність - це, насамперед, єдність суспільства довколо базових цінностей, а також єдність політична. І доки в нас буде розбрат у середині країни, не може бути сильної позиції зовні.
Іван ФАРІОН
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ