З приходом на український ринок іноземного капіталу, який активно вкладається в банківський сектор, з‘явилася надія на те що кредитні ставки у наших банках нарешті зменшаться. Але, на жаль, цього так і не сталося. Очевидно, передусім тому, що для того, аби в Україні зменшилися процентні ставки, має відбутися радикальне покращення макроекономічної та монетарної ситуації, і між банками, що фактично належать іноземним фінансовим групам, має з‘явитися конкуренція. Така конкуренція, яка примусила би банки в боротьбі за клієнта знизити відсоткові ставки на кредити.
Говорити про потребу в нашому суспільстві дешевих кредитів мабуть зайве – більшість громадян дозволити собі придбати собі авто, житло чи навіть побутову техніку, вже не кажучи зібрати необхідну «стартову» суму на початок власної справи без послуг банків, не може. Але одна справа, якщо покупець переплачує за банківський товар – грошову позику, в середньому 30 відсотків вартості, як це відбувається в Україні, інша справа якщо переплата становить 14-18 відсотків (споживчий кредит), як це відбувається у сусідній Польщі. І ще інша справа, якщо клієнт банку, взявши у нього кредит, переплачує всього 9 відсотків, як це відбувається у країнах старої Європи, таких як Німеччина.
Якщо окреслити коло тих, від кого залежать кредитні ставки, і тих, хто може впливати на їх рівень, то це самі банки, незалежно від того чи мають вони іноземний капітал, чи є цілком іноземними, чи взагалі не мають іноземного капіталу. Покладаючи надію на українські банки, що мають іноземний капітал, і на прихід в Україну іноземних фінустанов громадяни помиляються: тактика у всіх однакова – ціною високих кредитних ставок заробити гроші. Втім, для того, щоб ситуація з дорожнечею кредитів помінялась на краще, одного бажання клієнтів буде мало. Тут свою партію грає попит, який зменшуватися наразі не збирається. Так само не збираються втрачати на попиті іноземні власники українських банків, які, залучаючи закордонний дешевий ресурс, фактично відмивають гроші на дорогих українських кредитних ставках. І, на жаль, єдиний, хто з цим явищем може боротися, це ринок – допоки він не насититься, тобто люди стануть менше користатися з кредитних ліній банків, доти зменшення ставок годі чекати.
«Український ринок привабливий для іноземних банків двома параметрами, -- говорить директор інвестиційно-банківського департаменту ІФГ «Сократ» Владислав Остапенко, -- По-перше, є високий потенціал для розвитку. Чимало банківських продуктів сьогодні просто не презентовані на ринку, так, лише нещодавно стартував роздрібний продаж, орієнтований на фізичних осіб. По-друге, Україна демонструє непогані показники економічного зростання, рівень життя поліпшується, при цьому стабільність банківської системи є доволі високою. Іноземним банкам, що мають дешеві й довгі ресурси, просто немає сенсу зменшувати кредитні ставки, позаяк існуючі ставки є прийнятними для більшості позичальників, про що свідчать високі темпи зростання обсягів кредитування. Здешевлення ж кредитів в Україні може відбутися лише за умови насичення ринку «дорогими» кредитами та посиленням конкуренції між банками».
Подібно вважає і президент Асоціації українських банків Олександра Сугуняко. «За кордоном ресурс дешевший, але іноземні банки продають його тут за українськими розцінками – різниця між ставками вітчизняних фінустанов становить 0,5–1%. Це логічно, бо західні банки скеровані насамперед на отримання тут прибутків. Ситуація цілком зрозуміла: якщо людина має можливість завозити в Україну стільці, які тут коштують по 100 грн., і при цьому має змогу закуповувати їх за кордоном по 20 грн., то вона продаватиме їх тут по 99 грн. без жодної мороки. Для того, аби в Україні зменшилися процентні ставки, має відбутися радикальне поліпшення макроекономічної та монетарної ситуації. Якщо інфляція не перевищуватиме 2%, не з’являться довгі й дешеві ресурси, зберігатиметься нинішній стан справ», -- каже Сугуняко.
Наразі передумов для здешевлення банківських кредитів не має, вважає і експерт Інституту світової економіки й міжнародних відносин НАНУ Олексій Плотніков. «Треба говорити про тенденцію збереження кредитних ставок на тому рівні, що є зараз. Для того, щоб банківські кредити здешевіли, потрібна ще більша інтервенція іноземного капіталу в українські банки, і зростання конкуренції між банками, наразі ж такого не має. Банки, які належать західним інвесторам, використовують свій стандарт – пропонують клієнтам «європейські» депозити, але кредити -- «українські». Для того, щоб кредити стали також «європейськими», дешевими, потрібно, щоб ринок наситився, і розпочалася серйозна конкуренція», -- зазначив експерт.
З його слів, в Польщі, яка нещодавно вступила до ЄС, одразу ж відбулося здешевлення кредитів оскільки вона автоматично перейняла європейські правила, бо такими були умови вступу. В України ж наразі залишається єдиний варіант здешевлення кредитів – збільшення конкуренції.
Дешеві кредити, але коли?
Перспективу здешевлення кредитів бачить кандидат економічних наук, доцент кафедри банківської справи Львівського інституту банківської справи Олексій Другов, але, з його слів, чекати на це Україні потрібно буде від 3 до 10 років. «Перспектива зниження відсоткових ставок українських банків обумовлена збільшенням кількості банків з іноземним капіталом. Така капіталізація сприятиме поступовому зниженню рівня кредитних ставок. Разом з тим, є фактори, що стримують цей процес. Насамперед це висока вартість ресурсної бази українських банків, високі ризики та проблеми з забезпеченням. Якщо спрогонозувати, то рівень відсоткових ставок за кредити поступово знижуватиметься, але темпи зниження залежать від загальної економічної ситуації в країні, від розвитку інструментів залучення недорогих закордонних фінансових ресурсів, від удосконалення системи управління ризиками банків та від прозорості ефективних відсоткових ставок, що показують реальні витрати клієнтів», -- каже Другов.
Зі слів експерта, процес зниження відсоткових ставок українських банків до європейського рівня може зайняти від 3 до 5 років і залежатиме від економічної ситуації в країні, зокрема, відсутності економічних криз та від того, наскільки Україна швидко інтегруватиметься в Євросоюз.
«Україна, інтегруючись в ЄС, переймає правила, зокрема, банківської політики, і тому це також є серйозним фактором. Якщо порівняти ставки, то в Україні реальні ефективні відсоткові ставки на короткострокові споживчі кредити становлять в середньому 30 відсотків (в гривнях), подекуди 50%, в Польщі – 14-18 % (в злотих), в країнах ЄС (Великобританія, Німеччина) – до 10 відсотків в євро. Якщо брати довгострокові кредити, такі як іпотека, то в Україні ефективні кредитні ставки становлять 10-15 відсотків (в доларах), в Польщі 6-9% (в євро) та до 5 відсотків в євро – в країнах ЄС», -- зазначив експерт.
Щодо позиції НБУ, то зі слів Другова Нацбанк вживає всіх необхідних заходів для здешевлення кредитів. «НБУ вживає заходів щодо здешевлення кредитів, але треба розуміти, що не можна застосовувати адміністративні, примусові методи зниження ставок, оскільки країна, яка декларує бажання вступити в СОТ та ЄС, не може цього робити. Але все ж таки НБУ робить деякі речі, зокрема, нещодавно вийшла постанова НБУ, згідно з якою приватні банки мають показувати НБУ ефективну кредитну ставку, що сприятиме поінформованості кредиторів щодо реальних витрат на оплату кредиту. Водночас банки не зобов‘язані показувати ефективну кредитну ставку клієнтам, і це є мінусом», -- каже Другов.
Водночас щодо насиченості українського банківського ринку іноземним капіталом, то, зі слів експерта, зараз вона становить 30 відсотків і має тенденцію до росту – як прогнозує Другов, до кінця року цей показник становитиме 40-45 відсотків. Це в свою чергу сприятиме збільшенню конкуренції між банками, відтак і поступовому зниженню кредитних ставок.
Фактор нестабільності
Як стверджує більшість експертів банківського ринку, іноземні банки легко виграють боротьбу за великий український бізнес -- банки, які контролюють іноземці, активно надають фінансові послуги великим вітчизняним підприємствам, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. По-друге, вони мають чимало кредитних інструментів, які ще слабо опанували вітчизняні фінансові установи – наприклад, нецільові готівкові кредити без забезпечення тощо. До того ж, західні банкіри, як і вітчизняні, завжди можуть пояснити свої розцінки нестабільною українською політикою та тривожними економічними очікуваннями. Для збереження високих ставок достатньо хоча би згадати прогноз МВФ, який пророкує Україні цьогоріч понад 11% інфляції.
Логіка банкірів проста – застосувати низькі відсоткові ставки можна, але фінансова установа має бути впевнена в платоспроможності позичальника. Така впевненість має базуватися на таких чинниках як стабільність національних макроекономічних показників до легальних документально підтверджених доходів. Зрозуміло що її немає, тому що, з одного боку, явище «зарплата в конвертах» нікуди не зникає, темпи зростання ВВП або стрибають або, проголошені першим-віце-прем‘єром Миколою Азаровим, не відповідають дійсності. Відтак банкіри просто не бачать достатньої кількості підстав для зменшення кредитних ставок.
СОТ. Надії на те, що Україна вступить в цю організацію, і відсоткові ставки знизяться також виглядають досить примарними. У якості аргументів можна навести те, що терміни вступу України до СОТ наразі залишаються невідомими. Крім того, іноземні банки, які в зв‘язку з лібералізацією ринкових відносин здійснять інтервенцію на український ринок, навряд чи відмовляться від прибутків, що їх мають нині банки, які вже працюють в Україні. В результаті отримуємо замкнуте коло – з одного боку, клієнти банків є заручниками нестабільної економічної ситуації, яка не дозволяє банкам здешевлювати кредити, з іншого, банки, поступово нарощуючи фінансові та інструментарні «м‘язи», не спішать через стабільно високий попит знижувати відсотки. Тож доведеться чекати на його зниження та на стабілізацію перманентно нестабільної соціально-політично-економічної ситуації в Україні .
Валентин КОНЦЕВИЧ
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ