Фонди музеїв всього світу зачинені для відвідувачів. Та в Міжнародний день музеїв (18 травня) директор Львівської картинної галереї Борис Возницький зробив виняток і відчинив двері фонду музею Олеський замок. Це величезна скарбниця, і тут на метр квадратний припадає кілька творів мистецтва, що не мають ціни.
Фонд музею Олеський замок розміщений у костелі ордену капуцинів. Саме приміщення теж має цікаву і подекуди сумну історію. Закладений 1728 року Северином Жевуським, якому відійшов у спадок Олеський замок. Монастир діяв до 1939 року. Під час війни монастир перетворювали то у табір для військовополонених, то в єврейське гетто, то в конюшні і склади. Після війни зробили заготівельний пункт, ремонтні майстерні і сільськогосподарське училище.
Фонди створені для того, аби зберігати як привезені твори мистецтва, які потребують реставрації, так і ті, котрі відреставровані. Тут створено всі умови для того, аби руйнування припинилося. За словами Бориса Возницького, у фондах Олеського замку стільки творів мистецтва, котрих необхідно відреставрувати, що вистачить роботи на 100 років.
Йдучи вузькими коридорами музейного сховища, намагаєшся бути надзвичайно уважним, аби не зачепити обрубок дерев’яної скульптури епохи Відродження, чи не торкнутися рами парадного портрету якогось вельможі цих земель, чи втриматися від доторку до унікальних меблів, які були виготовлені 300 років тому.
Спочатку нам показали зали із скульптурою від XІV і до XIX століття. Вони розміщені і за окремими майстрами, і хронологічно. Є скульптури Пінзеля, що вдалося врятувати, оскільки кілька з них через незнання було віддано вогню, аби опалити чимось приміщення. Також серед скульптур є білі фігури із костелу Марії Магдалини у Львові.
За словами Бориса Возницького, у Львівські області було понад 60 тис. капличок. Однак до нашого часу після указів радянської влади про вивезення їх на цвинтарі або церкви, залишилося дуже мало.
Взагалі зразків сакрального мистецтва з дерева стає все менше з кожним роком. Із 1992 року на Львівщині згоріла 81 дерев’яна церква. „Це все теперішнє покоління, яке не знає і не бажає знати минулого. А найголовніше – не шанує. Тому маємо таку кількість зруйнованих пам’яток”, – сумно резюмував директор Львівської картинної галереї.
В один із залів можна зайти лише пройшовши крізь царські ворота іконостасу Підгорецької церкви. Найбільша зала фонду зберігає меблі, картини, ікони, прикраси, підсвічники, дзеркала у рамах, стародруки… Інколи експонати використовують для зйомок фільмів.
«Фонди закриті, і скільки всього ми маємо експонатів – це таємниця. Тут відбуваються наукові відкриття, тут відбираємо твори на різні виставки. Потрапити сюди можна лише за спеціальним дозволом, який нелегко отримати», – розповіла головний хранитель фондів музею Олеського замку Тетяна Сабодаж.
Саме у фондах Олеського замку зберігається найбільша колекція дерев’яної скульптури. Також тут найширша збірка старого українського портрету, що налічує понад 600 полотен. «Жодна міжнародна виставка не проходить без наших портретів», – розповіла Тетяна Сабодаж.
Також у фондах зберігається фарфор і порцеляна XVII-XX століття. Тут є вироби найвідоміших фабрик: Севру (Франція), Мейсену (Німеччина) і Веджвуд (Англія). Дві статуетки Еміля Галле, реформатора художнього скла, можуть замінити цілу експозицію, оскільки його ім’я настільки відоме у Європі, що туристів можна заманювати лише цими двома експонатами.
Серед ікон XV-XVIII ст. ст. , які зберігаються, є і чудотворна. Серед ікон – 1000 затриманих на кордоні. Як розповів Борис Возницький, із цих ікон можна робити окрему виставку.
На Львівщині також були популярні хатні ікони. На стіни вішали ікони тих святих, на честь яких були названі всі у родині. Наприклад, батьки – Іван та Марія, значить вішали ікони із зображенням саме цих святих.
У фондах зберігається 500 розп’ять, хоча всього на Львівщині їх було близько 4000. Саме з цих фондів було взято експонати для величезної виставки, присвяченої 2000 від народження Христа – „Розп’яття”.
До цікавих експонатів можна додати креденс Адольфа Гітлера.
Подивившись, наскільки багаті фонди Львівської картинної галереї, мимоволі думаєш, що це лише якась частка усього багатства наших музеїв. От лише бракує залів для того, аби демонструвати все це…
Ірина Пакош, Гал-інфо.
