На сьогоднішні все більш помітною стає тенденція переходу користувачів з бібліотек на електронні додатки та онлайн-сервіси. Яка доля чекає будинок книги у майбутньому, та чи варто нам остерігатися їх повного зникнення? Коментарі працівників сфери, факти та статистика – все це – далі.
В Україні станом на 2018 рік працювало 15 916 публічних бібліотек, враховуючи філії. Більшість з них, 12 981 – бібліотеки в селах.
Зазначимо, що у Львові за даними статистики працює 32 бібліотеки, понад половина з них знаходяться у центрі міста.
Журналіст Гал-інфо відвідав чотири заклади і взяв коментарі в їхніх працівниць (всі з опитаних – жінки). Перші три є бібліотекарками, остання ж, Наталя Білута – заступник директора централізованої бібліотечної системи для дорослих міста Львова.
Першими трьома книгозбірнями, що були у нас на шляху стали Львівська обласна бібліотека для юнацтва імені Романа Іваничука, Бібліотека будинку офіцерів, та Відділ літератури іноземними мовами Львівської обласної універсальної бібліотеки. Інформація, яку надавали їхні працівниці була здебільшого схожою.
Всі вони стверджують, що середня відвідуваність за останні роки трохи зменшилась, але все ще залишаться на некритичному рівні.
Завідуюча інноваційно-проектним відділом бібліотеки юнацтва, Ірина Вовнюк зазначила, що сьогоденну зацікавленість у аудіо-книжках та їхніх електронних варіантах варто розглядати не як загрозу, і навіть не як конкурента. Мовляв, якщо людина читає – це вже дуже добре, і нема різниці як саме вона це робить. На її погляд, знижена кількість відвідувачів пов’язана із тим, що люди зараз віддають перевагу купівлі книг. Бібліотеки ж не завжди здатні задовольнити всіх потреб читачів через обмежену кількість примірників літератури. Було також підкреслено, що популярність закладу зросла зі збільшенням кількості заходів, що проводяться у ньому.
Представниця ж бібліотеки будинку офіцерів відмовилася надавати дані, через те, що під присягою давала клятву на нерозповсюдження інформації, про книгарню через її спеціалізацію.
Бібліотекарка Світлана Винниченко з відділу іншомовної літератури, даючи коментарі, зазначила, що через особливість книгозбірні, кількість відвідувачів залишається незмінною вже доволі давно. За її словами, основний контингент книжкових реципієнтів – пенсіонери, що хочуть читати польською, а також студенти, котрі вивчають мови. В середньому, цю бібліотеку відвідують від 15 до 40 осіб на день. Вона підкреслила, що виступає за оцифровування книжок, адже не всі видання (через їх цінність, або ж вік) можна видавати пересічному читачеві.
А загалом всі троє опитаних виступили категорично за реформування та оновлення як конкретних закладів, їх будівель, так і всієї інституції бібліотек. Головними проблемами жінки назвали недостатнє фінансування, і мізерну заробітну плату, а також застарілість системи і суцільну бюрократію. Але при тому всі респонденти назвали Львів читаючим містом.
За словами заступника директора централізованої бібліотечної системи для дорослих міста Львова, Наталі Білути, справжнє занепокоєння зниженням кількості відвідувачів було у 2012-13 роках. На сьогоднішні ж ситуація кардинально змінилася. Як каже пані Наталя, публічні бібліотеки зараз зрозуміли тренд жити в ногу зі своєю громадою, і трансформувати свої послуги під них. Таким чином зараз це є "місцем реалізації громадських ініціатив", при збереженні функцій зберігання і просування серед людей.
Як приклад подібної трансформації, жінка приводить проект "Майстерня щастя", що спрямований на організацію дозвілля дітей з соціально незахищених верств населення. Багато заходів від нього проходить саме у будинках книги.
Однією з головних причин до "еволюції" бібліотек Наталя Білута називає наданий Україні у 2009 році грант від фонду Білла Гейтса на суму у 25 мільйонів доларів. Гроші були передані для комп’ютеризації бібліотек по всій країні. Це, разом із впровадженням закону про децентралізацію, призвело до надпотужного поштовху розвитку самої інституції бібліотек.
Як результат, у Львові з’явилася перша медіатека, відкрилася бібліотека URBAN, цього року почалася робота із бібліотечною системою KOHA (автоматизована інтегрована бібліотечна система), а головне, почалися планомірні реформи в цій сфері, що призвели до буму популярності бібліотек.
Не без гордості говорить пані Наталя і про інклюзивну опцію книгозбірень. Так, наприклад, зараз на семінарах готується група працівників для роботи з людьми з проблемами з зором. В деяких бібліотеках встановлюється особливе обладнання: збільшуючі екрани, принтер шрифту Брайля.
Але вона зазначає: не обходиться і без проблем. Головною бідою для всієї інституції вона називає стару систему радянських часів. Старі стандарти вже не підпадають під сучасне життя, і тільки ускладнюють працю для бібліотекаря. Додайте до цього купу документації, котра на сьогодні вже не є суттєвою, але котру вимагають, і ви отримаєте дійсно складні умови праці. Не покращує ситуацію і те, що середня заробітна плата нижча за 4 000 гривень. Такі гроші вбивають ентузіазм в молодих працівників.
Таким чином, каже Наталія Білута, ми отримуємо парадоксальну ситуацію: реформи йдуть, але поверхнево, не зачіпаючи самої суті проблем; фінансування збільшується, але не достатньо сильно, щоб підняти зарплатню.
Як видається з нашого дослідження, за останні роки, через пришвидшення темпу життя, в людини просто не вистачає часу на те, щоб читати книги в суто відведеному для того місці. Але "списувати" бібліотеки зарано. Зменшення інтересу до їх основної функції призвело до розвитку другорядних. Тепер бібліотека вже не є просто домом книги, а як сказала пані Білута, вона є важливим місцем реалізації громадських ініціатив.
Тож, відповідаючи на запитання, поставлене у заголовку: ми бачимо не занепад бібліотек, а їх переродження у щось нове.
Микита Гаврилюк
