Братовбивство. Саме так можна назвати те, що відбулося 26 травня в завершальному матчі чемпіонату Прем’єр-ліги України з футболу. «Карпати» позбавили своїх земляків з ФК «Львів» прописки серед української футбольної клубної еліти.
І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив його. (Біблія. Книга буття).
Після 9-матчевої безвиграшної серії футболісти «Карпат» просто помирали на полі, щоб здобуту перемогу над іншим львівським клубом, що боровся за виживання і якому вкрай були потрібні очки. Як виявилося пізніше для того, щоб ФК «Львів» залишився у вищій лізі йому забракло одного очка. Того самого, яке могли йому подарувати футболісти львівських «Карпат». Але не захотіли дарувати. Для «Карпат» перемога у матчі зі «Львовом» абсолютно нічого не вирішувала з погляду турнірної стратегії. Цей матч для «зелено-білих» міг бути тільки матчем престижу, але перетворився у матч ганьби.
Адепти «Карпат» можуть покликатися на те, що господарі грали на перемогу, бо дотримуються правил чесної гри – fair play. Але ж де була ця чесна гра «Карпат» у матчі з ФК «Харків», який, на думку абсолютної більшості вболівальників та спеціалістів, «зелено-білі» просто «злили». Де була ця чесна гра, коли «Карпати» абсолютно без боротьби віддавали очки на своєму полі «Таврії» та «Зорі». Можна згадати ще багато матчів, в яких «Карпати» не надто напружувалися заради результату. Але він, цей результат, раптом став життєво важливим для львів’ян у матчі останнього туру із земляками з ФК «Львів», для яких цей матч був «матчем смерті». Ні, такий fair play нам не потрібен!
Скандування «вівці» для вуха футболістів «Карпат» є звичним, можна сказати рідним. Так протягом багатьох років їх нагороджують вболівальники після кожної безвольної домашньої поразки. Хоча треба віддати належне фанам «зелено-білих» – у весняній частині чемпіонату вони не вигукували цей епітет на адресу своїх улюбленців навіть після бездарних домашніх поразок. То, хто б міг собі уявити, що футболістів «Карпат» називатимуть вівцями не після поразки, а перемоги. Це справді історична подія.
Матч розпочався із атак ФК «Львів», який будь-що повинен був перемагати аби зберегти шанси залишитися у вищій лізі. Однак стартовий запал підопічних Сергія Ковальця досить швидко погасили номінальні господарі поля – футболісти «Карпат». Спочатку Сергій Кополовець пройшов по флангу і пробив по воротах Марущака, однак влучив у зовнішній бік сітки воріт. А на 28-й хвилині капітан зелено-білих Василь Кобін, обігравши на фланзі двох суперників, класним ударом під поперечину відкрив рахунок у матчі.
Такий перебіг подій явно не влаштував футболістів «Львова», яким вдалося перехопити ініціативу та створити кілька небезпечних моментів біля воріт Романенка. Особливо небезпечним був удар головою Вадима Панаса після прострілу з флангу, однак м’яч пролетів у кількох сантиметрах над поперечиною воріт «Карпат».
І все-таки футболісти «Львова» зуміли отримати дивіденди зі своїх атак. У штрафному майданчику господарів впав Вадим Панас і рефері матчу призначив більш ніж сумнівний пенальті у ворота «Карпат». Як тут не згадати, що страхова компанія «Княжа», яку очолює президент ФК «Львів» Юрій Кіндзерський, є генеральним страховиком національної збірної України. Відтак львів’яни мали підстави розраховувати на допомогу арбітрів, яких контролює Федерація футболу України Григорія Суркіса. Судячи з епізоду з пенальті, промайнула думка, що суддя буде тягнути ФК «Львів» за вуха. А як ще можна трактувати призначення пенальті після суто ігрового епізоду, в якому захисник «Карпат» Ощипко ледь торкнувся корпусом Панаса, а той впав як підкошений. Борис Баранець програв свою дуель Всеволоду Романенку, а подальший перебіг подій на полі засвідчив, що суддя не мав наміру допомагати «Львову» залишитися у вищій лізі.
Після перерви гра проходила у рівній боротьбі в основному у центрі поля. «Карпати», як завжди, з часу поразки від «Дніпра», ледь пересувалися по полю. Однак «городянам» це не допомогло, бо сам ФК «Львів» традиційно грає у невисокому темпі, роблячи акцент не на швидкість та агресію, а довготривалий, неспішний розіграш м’яча. Зрештою, результат ФК «Львову» принесли не мережива комбінацій, а навіс з флангу, який замкнув Віталій Романюк. Але радість ФК «Львова», а разом з ним усього стадіону «Україна» тривала 10 хвилин, поки м’яч вчергове в сезоні не влучив у голову Сергія Кузнєцова і влетів у сітку воріт. Весь стадіон, крім сектору фанатів «Карпат» зустрів гол не вибухом радості, як зазвичай, а несамовитим голосним незадоволеним гулом і скандуванням «Ганьба!». Піднялися вболівальники з центральних секторів і, повернувшись обличчям до віп-ложі, де перебував почесний президент ФК «Карпати» Петро Димінський, влаштували олігарху суцільну п’ятихвилинну обструкцію. В цей момент стало лячно за долю Димінського, адже психологія натовпу річ небезпечна, а відстань від трибун до ложі почесних гостей якихось кілька метрів. На щастя президента «Карпат», вболівальник трішки вгамувалися і повернулися до перегляду футбольного матчу.
З кожною наступною хвилиною гра набувала все-більш нервозного характеру. Футболісти «Карпат» всіма дозволеними і недозволеними методами намагалися спинити фінальний штурм ФК «Львова», не гребуючи відвертою симуляцією. Очевидна симуляція і намагання вбити час з боку «зелено-білих» викликали шквал незадоволення на трибунах. Весь стадіон, окрім фан-сектору «Карпат», останніх 15 хвилин стоячи скандував «ганьба» та «вівці».
ФК «Львів» попри безперервні атаки наприкінці матчу та кілька пляшок виплесканої на поле своїм головним тренером Сергієм Ковальцем води, так і не зумів створити біля воріт суперника жодного по-справжньому гольового моменту.
Фінальний свисток судді зафіксував ганебну перемогу «Карпат». І словосполучення ганебна перемога звучить тут цілком логічно. «Карпати» виграли на полі, але програли симпатії своїх вболівальників. Серед вболівальників, які практично протягом усього другого тайму «підбадьорювали» «зелено-білих» вигуками «ганьба» та «вівці», абсолютна більшість була саме прихильниками «Карпат».
На відміну від футболістів, які раділи перемозі неначе це був фінал Ліги чемпіонів, та керівництва «Карпат», їхні вболівальники найбільше хотіли, щоб Львів у наступному сезоні був представлений двома командами у вищому дивізіоні українського клубного футболу. Інтереси та престиж міста для пересічного вболівальника «Карпат» виявився важливішим, ніж відданість рідному клубу, адже, де починається інтерес рідного міста, поділу за кольорами клубної символіки бути не може. Ця проста істина виявилася зрозумілою кожному на стадіоні «Україна», крім «зелених левів», яких після цього матчу інакше як зеленими вівцями назвати не можна.
Футболісти ФК «Львів» залишали стадіон під овації трибун, на противагу «карпатівцям», які намагалися скоріше забігти в роздягальні, аби не чути всюдисущого «вівці». То може переможцем насправді стали гравці «Львова», адже оплески і любов вболівальників і є те, заради чого грають у футбол, – головний трофей.
.
Петро Марич. Фото – Андрій Мочурад.
