Учора, 30 жовтня, Президент Ющенко зробив чергові призначення у своєму Секретаріаті. Своїми радниками він призначив Павла Качура, Володимира Гришка та Анатолія Ткачука. Це вже друга серія кадрових ротацій у Секретаріаті Президента Ющенка після призначень Тараса Стецьківа, Арсенія Яценюка, Володимира Бондаря та Олександра Зінченка.
Ці кадрові ротації у Секретаріаті Президента були би цілком зрозумілими, якби не одне „але”. Окрім логіки змін, яка назрівала впродовж усіх криз від кінця парламентської виборчої кампанії 2006 року, усі звільнення і призначення Ющенка останніх часів нагадують броунівський рух. Тобто, з одного боку, звільнення старих радників та призначення на їхнє місце нових є логічним з огляду на зміну голови Секретаріату Президента (Віктора Балоги), а з іншого, хаотичність у кадрових перестановках свідчить про відсутність будь-якої системності у діях глави держави.
Якщо аналізувати останні звільнення глави держави, передусім варто пригадати Указ Ющенка щодо скасування інституту позаштатних радників. Відповідно до цього Указу, Президент наступним Указом звільнив від виконання обов’язків радників Михайла Сироту, Ксенію Ляпіну, Бориса Нємцова, Михайла Дорошенка, Олександра Третьякова, Віру Ульянченко, Олексія Івченка, Владислава Каськіва, Івана Діяка, Володимира Гришка, Анатолія Гайдамаку, Івана Гаврилюка, Світлану Вегеру, Дітмара Штюдемана, Святослава Вакарчука, Миколу Бутка, Бориса Беспалого, Станіслава Аржевітіна, Миколу Щербину, Андрія Шевченка, Леоніда Черновецького, Сергія Телешуна, Юрія Карасика, В’ячеслава Кантора, Сергія Куніцина, Валерія Пробий-Голову, Леоніда Козаченка, Віталія Кличка, Василя Куйбіду, Віктора Ткачука, Олександра Пасхавера, Володимира Ланового.
Ця когорта осіб була звільнена Ющенком впродовж двох днів – 9-го та 10 жовтня. І тоді більшість аналітиків та експертів наголошували на тому, що Президент вивчив уроки попередніх двох років невдалої кадрової політики, коли він намагався робити ставку на політичну команду. Адже виявилося, що більшість його соратників – це люди з кар’єрними амбіціями, які не бажають бути прив’язаними до Президента і думають про власну кар’єру. І лише парламентська криза і провал проектів помаранчевої коаліції дозволив Президенту підтягнути людей, на яких він може покластися і які виглядають не лише перспективними, а й субординованими. Мовляв, саме з них Ющенко намагатиметься створити керовану команду, з якою можна буде працювати на перспективу. Команду, яка дозволить вести більш успішні торги з будь-якими коаліціями щодо уряду і перспективних призначень. Фактично Ющенко вирішив замінити структуру неефективних т.зв. «любих друзі» новими цінними кадрами.
Варто зазначити, що звільняючи вищеперерахованих осіб, Ющенко обіцяв створити замість інституту радників громадську раду, яку мали наповнити авторитетними особистостями. Тобто виглядало так, що Президент зважився на створення реальної альтернативи уряду Януковича, фактично, на створення паралельного уряду, щось на кшталт адміністрації Президента на чолі з Медведчуком часів Кучми. Та, як завжди першу справу зробили, а про другу забули. Замість старих Ющенко призначає нових радників, а про громадську раду – ні пари з вуст.
Прояснити цю незрозумілу ситуацію зі створенням громадської ради «Гал-info» спробувало в радника Президента Тараса Стецьківа. «Раду буде створено. Наразі ми працюємо над її складом. Розкривати всі секрети вам не буду, але скажу, що в раду увійдуть авторитетні громадські діячі та професіонали своєї справи. Причому вони не матимуть статусу радників Президента», - розповів Стецьків. Чи означає це, що громадська рада це зовсім не тіньовий уряд і навіть не штат радників Президента? Мабуть.
Інший радник глави держави Ігор Коліушко, розповідаючи про громадську раду, зазначає, що у Президента не було іншого виходу, аніж звільнити всіх позаштатних радників: «Зрозумійте, система позаштатних радників не діяла. А ось щодо громадської ради, то вона буде створена найближчим часом і наповнена вона буде авторитетними особистостями».
Натомість політолог, директор Європейського інституту інтеграції та розвитку Дмитро Видрін, коментуючи звільнення низки позаштатних радників та створення громадської ради при Президентові України, яка виконуватиме дорадчі функції, зазначає, що причина криється у психології самого Президента: «З одного боку, зрозумілим є те, що ця система радників просто не діяла, а з іншого, Президенту просто набридло вислуховувати кожного із його пропозиціями та бажаннями. Зрозуміло, що з часом ти починаєш негативно ставитися до людей, котрі тобі набридають зі своїми проблемами».
Стосовно створення громадської ради, то Дмитро Видрін вважає, що її буде укомплектовано з осіб, які своїм авторитетом здатні впливати на думку громадськості. І саме таким чином, тобто використовуючи уста та дії впливових «мужів» суспільства, Ющенко протидіятиме Януковичу, формуючи думку суспільства не на його користь.
Щодо підбору кадрів у нове своє оточення, то начебто Президент привселюдно показує свої намагання виправитися. Політичні умови відбору замінюються професіоналізмом, впливовістю та вмінням креативно мислити.
Втім, схоже, Президент ще не до кінця збагнув суті свої помилок. Адже у намаганні оптимізувати роботу Секретаріату та перетворити його на дієвий орган захисту інтересів та втілення своїх повноважень глава держави призначає своїми радниками людей, котрі свого часу показали, що вони прагнуть публічності. Тарас Стецьків, Павло Качур - це ж та сама гвардія Майдану 2004 року, від представників якого Президент намагається відкараскатися. Зрозумілим залишається тільки те, що у цьому криється та ж сама загроза, яку Ющенко намагається подолати. Загроза того, що за його спиною знову будуть розігруватися нові домовленості, ділитися сфери впливу та відкидатиметься будь-яка відповідальність, яка в кінцевому результаті знову лягатиме на плечі самого Ющенка. Схоже, прагматизм знову помирає. І система зберігається у вигляді збереження особистісних інтересів.
Невже ми вкотре матимемо ряд криз?..
Олександр Пилипчук
