Мрія кожного міського, селищного і сільського голови «дерибанити» бюджет громади на власний розсуд нарешті може стати реальністю. І дякувати за це голови мають черговій передвиборчій авантюрі Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко.
Гроші Сеника віддадуть Садовому
У пошуках підтримки на президентських виборах Юлія Тимошенко пішла на революційний крок у новітній історії України – бюджетну реформу. 18 років на усіх щаблях влади тільки й було мови про необхідність бюджетної реформи, мовляв, громади самі повинні розпоряджатися власними коштами. Так робить уся Європа, тому й Україна має нарешті відмовитися від централізованого розподілу бюджетних коштів.
Це справді важливе питання для місцевого самоврядування часто порушували діячі різного рівня, проте ніхто не збирався його вирішувати. І от перед самісінькими президентськими виборами про долю місцевого самоврядування згадала прем’єр, яка за весь попередній час свого перебуванння при владі нічого не зробила для полегшення життя місцевих громад. Долю фундаментальної державної реформи намагаються визначити у короткі строки без серйозної наукової і практичної дискусії на політичному марші. Тож якої якості буде ця реформа – питання риторичне. Хоча українцям не звикати, що їхній добробут стає заручником політичної боротьби, яка не призводить до розв’язанн жодної проблеми.
Тимошенко пропонує залишати у бюджетах села, селища і міста 10% податку на прибуток підприємств, збільшити відрахування від податку з фізичних осіб, повністю віддати місцевим бюджетам екологічний, транспортний збори, збір за використання надр. Це призведе до значного зростання бюджетів громад місцевого самоврядування, – на думку прем’єра – на 20%-30%. Вперше питання надання коштів на пріоритетні для міста, селища, села витратні статті буде вирішувати відповідний орган самоврядування, а не Київ. Таким чином буде ліквідовано досі чинну абсурдну практику централізованого фінансування, коли відповідно до призначення державної субвенції населений пункт повинен фінансувати неактуальну проблему. Скажімо, покращення теплопостачання – замість ремонту доріг, мостів. Однак, з іншого боку, проект змін до бюджетного Кодексу передбачає збільшення доходів бюджетів органів місцевого самоврядування за рахунок районних та обласних бюджетів. На думку начальника Головного управління фінансів Львівської ОДА Олега Демківа, якщо бюджетний Кодекс Тимошенко буде прийнято, то районні бюджети взагалі щезнуть, а бюджет Львівської області становитиме 5 млн грн – витрати на утримання Львівської обласної ради.
Перспектива бюджетного хаосу
Очевидно, що покращення фінансового становища органів місцевого самоврядування за рахунок бюджетів інших рівнів неминуче призведе до війни між ними та районними і обласними радами. Інституційний конфлікт стане ціною президентських амбіцій Тимошенко. Врятувати країну від міжусобиць, які породить можлива бюджетна реформа, може лише інша реформа – адміністративна. Власне, як свідчить світова практика, обидві реформи треба проводити паралельно. Однак жодної конкретики про адмінреформу від Юлії Тимошенко поки що не чути. Та це й не дивно, оскільки кандидату в Президенти, яка завдяки бюджетній реформі намагається завоювати прихильність голів місцевого самоврядування, не вигідно зізнаватися у тому, що адмінреформа неминуче призведе до укрупнення сіл та районів. А це означає, що на три села, у кожному з яких нині є своя рада і свій сільський голова, буде один голова і одна рада. Однак порушити питання адмінреформи для Юлії Тимошенко означає втратити підтримку сільських голів, яку вона здобула завдяки розрекламованому проекту бюджетної реформи.
Не зупиняє Тимошенко й те, що замість 400 бюджетів в Україні Києву доведеться складати 12 тисяч. А для того, щоб фахово зверстати бюджет для кожного українського села потрібні відповідні технічні можливості та спеціалісти. Але це ж неможливо. Відтак, перспектива бюджетного хаосу через відсутність названих факторів цілком реальна. До бюджетних втрат, що неминуче виникатимуть через непрофесійність сільських рад, додасться фактор корупції. Раніше корупція була на рівні міністерств та відомств, які визначали, яким чином і кому централізовано розподілити бюджетні кошти, а тепер корупція переміститься на рівень голів місцевого самоврядування та відповідних рад. Корупція у купі із фактором інституційних конфліктів є головними причинами недоцільності проведення децентралізації бюджетного процесу в Україні саме тепер.
Пропали гроші
Хай там як, але досягнення короткострокових цілей, що дають добрий електоральний ефект, є набагато важливішим для Юлії Тимошенко, ніж негативні наслідки від поспішної бюджетної реформи, відірваної від адміністративної. Відтак, немає жодного сумніву, що кандидат в президенти Тимошенко докладе усіх зусиль, щоб проштовхнути бюджетну реформу. Прем’єр вже збільшила кількість чиновників кожного органу місцевого самоврядування на 5 штатних одиниць, а також підвищила зарплату чиновникам місцевого самоврядування на 50%. Місцеве самоврядування Тимошенко потрібне не тільки як електоральний ресурс, але й як ресурс адміністративний. Оскільки вся губернаторська вертикаль разом з райдержадміністраціями під контролем Президента, то місцеві ради та їх голови непоганий контрресурс, що здатен протистояти виконавчій вертикалі і підтримати свого кандидата.
Однак, щоб втілити в життя бюджетну реформу, Юлії Тимошенко потрібен підпис Президента під законом про зміни до бюджетного кодексу. А це напевне неможливо, хай скільки б листів від селян і трудящих на підтримку бюджетної реформи розміщували на сайті Кабміну. Єдиний спосіб протягнути зміни до бюджетного кодексу – домовлятися з регіоналами за голосування і наступне подолання президентського вето. Але, що взамін може запропонувати Юлія Володимирівна Партії регіонів? Тому ще більше підкупити місцеве самоврядування, ніж це Тимошенко вже зробила, їй навряд чи вдасться.
Петро МАРИЧ
Фото - unian.net
