Поки звичайні українці лише звикають до того, що літати – це не розкіш, а спосіб пересування, наші багатії досі не розуміють переваг малої авіації.
Світовий розвиток, прихід нових авіакомпаній, здешевлення квитків і, звісно ж, безвіз дали хороший поштовх розвитку авіації в України. Однак сумний факт у тому, що більшість українців досі не користуються літаками, лише, у кращому випадку, 10% населення. Та, коли говорити про маленькі приватні літаки – то тут цифра ще скромніша.
Якщо у розвинутих країнах General aviation (Авіація загального призначення) – це для когось літаючі таксі, для когось розвага на вихідні, а для когось транспорт, який замінює автомобілі, то в Україні малі літаки, у своїй більшості, застосовуються лише для бізнесу і мають VIP-статус.
Про переваги та проблеми малої авіації України розповів досвідчений пілот Руслан Куліш, який має чималий стаж польотів – близько 6 тис. годин у небі за штурвалом літаків різних класів.
Руслан народився у Кіровограді (тепер – м. Кропивницький) у сім’ї авіаторів.
«У сім’ї абсолютно всі були авіаторами. Тому у мене просто не було інших варіантів, лише літати», – жартує Руслан.
Однак перша його спеціальність – це авіадиспетчер. Як розповідає чоловік, у важкі 90-ті роки не було грошей, щоб одразу йти на пілота. Тому, щоб втілити свою мрію, треба було працювати.
«Пропрацював у компанії Украерорух близько 10 років. Від простого диспетчера доріс до керівника польотів. Але паралельно здобував освіту пілота, отримав ліцензію, набивав собі рейтинги і в один прекрасний момент просто перейшов працювати на льотну роботу», – каже Руслан.
Ліцензія приватного пілота коштує 8-12 тис. доларів
Щоб здобути початкову ліцензію приватного пілота, треба на малому літаку політати 40-45 годин. Це мінімальна програма, під час якої людина має навчитися самостійно керувати судном. В Україні ціна питання отримання ліцензії приватного пілота складає 8-12 тис. доларів. Ці гроші включають все: оренду літака, пальне, робота інструктору і так далі. Після отримання ліцензії, пілоти роблять собі рейтинги і далі вкладають кошти у те навчання, яке їм потрібно.
Спершу Руслан Куліш працював у цивільній авіації, зокрема, в одній із провідних українських компаній. Але згодом йому запропонували роботу у General aviation, у бізнес авіації, тобто возити людей приватними літаками. Майже десять років він літав на бізнес-джетах, а зараз працює на компанію, яка має свій корпоративний літак.
«У світі це таким чином працює. Є авіакомпанії, які займаються лише конкретно чартерними рейсами, мають сертифікати, на приклад, NetJets. Це або люди зі своїми літаками, або інвестори, які вклали у це гроші. У нас то вважають VIP-авіацією, а за кордоном – звичайна авіація загального напрямку. В основному всі маршрути – Європа. Замовляють літак на певну дату, переліт в одну сторону чи в обидві. Компанія підбирає літак, в залежності від групи. Наприклад, для трьох осіб є варіанти літаків. Замовник вибирає, який йому більше підходить і летять», – розповідає Руслан.
Не для простого робітника
Замовити бізнес-джет – це дороге задоволення. В залежності від літака і від дальності перельоту, ціна питання може дуже сильно коливатися і становити від кількох сотень до кількох десятків тисяч доларів. Як каже Руслан, незважаючи на такі значні суми, в Україні воно якось «більш-менш працює».
«Простий робітник собі цього точно не дозволить, але якийсь підприємець з хорошим доходом, то цілком може. Особливо у час карантину, коли важко кудись добратися, то багато приватних пілотів літає, бо небо ніхто не закривав. Літають в основному у бізнес цілях, напевно, це 99% всіх таких польотів в Україні. Дуже рідко трапляється просто туризм», – говорить Руслан.
Зручніше, швидше і не прив’язаний ні до чого
В Україні 1,5 км висоти є неконтрольованим повітряним простором. Тобто ви можете летіти на цій висоті де і коли хочете (крім місць, де ведеться війна, окупованого Криму, територій аеропортів та якихось військових об’єктів). Так само ви можете змінювати напрямок польоту, коли забажаєте, ніхто не контролює вас і не супроводжує. Цей простір не потребує подачі плану польоту. Звісно, якщо ж ви летите реактивним бізнес-джетом і піднімаєтеся вище 1,5 км, то це вже інше питання.
Чому взагалі обирають бізнес-джети або послуги авіації загального напрямку? Бо це зручніше, швидше і ви не прив’язані абсолютно ні до чого. Маленькі літаки не виконують регулярних рейсів, вони літають лише по своїм справам, коли хтось замовив, або, коли, для прикладу, з друзями на бензин скинулися.
«Не треба приходити і реєструватися за дві години до цього. Все, що відбувається в аеропорту – це стосується пасажирів загальної транспортної авіації. Ви приходите, для вас є маленький спеціальний зал, вас особисто зустрічають і проводять. Від приїзду в аеропорту до зльоту проходить не більше 15 хв.», – каже пілот.
Посадити свій літак у Львові коштує 8 тис. грн
Однак в Україні такі послуги дорожчі, ніж у Європі. Мова йде про все, що стосується аеропортів. Для прикладу, в США чи не половину всіх послуг, що надає аеропорт, покриває держава, щоб розвивати малу авіацію.
«Львів точно не найдешевший аеропорт України. Я прилітав сюди на своєму маленькому літаку, то вартість зльоту-посадки становила мінімум 8 тис. грн. Тобто ці кошти треба заплатити просто за те, що використовуєте їхню злітно-посадкову полосу. Київ (Жуляни) й Одеса ще дорожче беруть. Держава мала би підтримувати розвиток малої авіації, це було б вигідно всім. Розробити правильну законодавчу базу, створити «дружні аеропорти» для прийому приватних літаків. Ціна питання має бути адекватною, а не такі ж вимоги до приватного літака, як до Боїнга. Ви прилітаєте і половину послуг аеропорт нав’язує, і хоч не хочете, але мусити брати і платити. В рахунок можуть включити, грубо кажучи, прибирання літака і миття туалету, якого у вас немає. Аеропорти у нас закриті. На жаль, всі звикли працювати мало, а заробляти багато», – розповідає Руслан.
Українці витратять гроші на Land Rover, а не на літак
Взагалі популярність малої авіації в Україні не зростає, а тримається на доволі низькому рівні. Для прикладу, коли Руслан Куліш працював на бізнес-джетах, то в середньому щомісяця було лише 5-10 польотів-замовлень, а це близько 20-30 годин в небі.
Однак, поза тим, ентузіасти справи підтримують роботу малих місцевих злітно-посадкових смуг по всій Україні і роблять на цьому бізнес. Якщо говорити про Львівщину, то таке робоче летовище є біля м. Городка – аеродром «Цунів».
«У нас перельоти вважаються розкішшю через низький рівень доходів. А у США – це вже засіб пересування. Там на 300 млн населення, близько 20-30 млн мають ліцензію пілота, тобто майже кожен 10. Для них маленький літак – це, як автомобіль. Натомітьсь у нас всього видано 20-30 тис. ліцензій. В Україні діючих приватних пілотів лише декілька тисяч, адже мало людей можуть собі дозволити утримувати літак. Та й треба сказати, що у нас авіація ще не сильно популяризована. Українці з грошима купують собі Land Rover і на цьому всі їхні мрії завершуються. Багато хто у нас має можливості, але не мислить у таких категоріях, бо для них літаки – це щось далеке, у кращому разі лише спосіб добратися на відпустку», – говорить Руслан.
Навчитися керувати літаком може практично кожен
Крім роботи пілотом, Руслан Куліш також працює інструктором і навчає тих, хто хоче самостійно керувати літаком.
«Якщо руки і ноги є, ви бачите і чуєте, то цього цілком достатньо, щоб отримати медичний сертифікат, який дозволив би кермувати літаком. Щомісяця до мене регулярно звертаються одна-дві людини з бажанням навчитися літати і отримати сертифікат. Ціна питання порівняно не велика. Розумію, що 10 тис. доларів для пересічної людини – це багато, але все що стосується літака є дорогим. Хтось має можливість і хоче для себе навчитися, а хтось прагне стати пілотом і заробляти так на життя. До коронавірусу робота в авіації була точно не найгірша, а навіть дуже добре оплачувана. Так, навчання комерційного пілота, який має право літати на Боїнгу коштує близько 70 тис. доларів, при цьому середня зарплата по світу буде 5 тис. доларів на місяць. Тобто можна такі гроші у себе вкласти і потім мати хороший прибуток до кінця життя», - каже Куліш.
Відчуття польоту
Пандемія з коронавірусом багато кому змінила плани, авіація зупинилася і мільйони пілотів по всьому світу хвилюються за свою роботу. Однак для пілотів труднощі – це звична справа ще з часів, коли літаки були не найбільш безпечним заняттям. Людям, які тримають штурвал, завжди доводиться вирішувати багато різних питань, долати проблеми, і давати собі раду з перешкодами. Як би це романтично не звучало, але для справжніх авіаторів головним стимулом є не гроші, а величезна любов до неба.
«Мені подобається відчуття самого польоту, процедура підготовки. Особливо ті відчуття, коли ти все робиш правильно, не будь-як, а точно і чітко, зливаєшся з літаком. Подобається літати, як на великих, так і на малих літаках. Бо це різні типи польотів, різні можливості польотів: одні літають над хмарами і грозами, інші літають лише у грозах. Це все різний рівень підготовки, мікс відчуттів чогось великого і малого», – підсумовує Руслан Куліш.
Юра Мартинович
