Детально – про варіанти, завдяки яким сьогодні можна зберегти гроші.
Як зберігати гроші – непросте питання для тих, хто їх має. Тут і питання безпеки, і питання знецінення. У нестабільній економіці, зі слабким банківським сектором, безпека є найважливішим фактором, тому найпростіший спосіб зберегти гроші – це депозитний сейф. Навіть якщо банк не дуже надійний, із сейфа клієнт своє забере. І все було б просто, якби гроші не знецінювалися. Девальвація як показник знецінення притаманна будь-якій валюті. А у слабкій економіці й слабка валюта знецінюється значно швидше. Юрій Турянський, член ЕДК, назвав Mind плюси та мінуси банківських депозитів і докладно розповів про варіанти збереження грошей, якими можна скористатися сьогодні.
У понеділок в інтерв’ю «Економічній правді» в. о. глави НБУ Яків Смолій висловив думку, що сьогодні банківський депозит не повинен бути основним джерелом примноження коштів. «Ми, з одного боку, говоримо про те, що мають бути дешеві ресурси для кредитування економіки. З іншого – хочемо, щоб населення отримувало додаткові доходи від банківських депозитів. Ці речі конкурують між собою, їх не можна ставити на шальки терезів», – впевнений Смолій.
За його словами, поточні депозити не є джерелом накопичення і збагачення – це джерело для поповнення обігових коштів підприємств за рахунок кредитних ресурсів банківської системи. «А населенню, мабуть, треба думати, які ще інструменти можливо застосувати, щоб це були інвестиції, вкладення в щось, що дасть більший дохід, ніж банківський депозит», – зазначив Смолій.
Отже, розглянемо декілька варіантів таких інструментів докладніше.
Депозитний сейф. Його беззаперечний плюс – можливість розміщення грошей у дохідні програми та інструменти. Часто величина дохідності прив'язана до суми вкладу і терміну, на який клієнт хоче його розмістити.
Водночас слід розуміти, що чим вища дохідність, яку пропонує фінансова установа, тим вищий ризик втратити все. Така залежність пояснюється просто. Аби заплатити високі проценти і заробити самому, ступінь дохідності операції має бути дуже високим. Тобто фінансова установа має знайти позичальника, який погодиться взяти кредит під доволі високий відсоток.
Але хороший позичальник з серйозною заставою може легко взяти гроші й під нижчий відсоток у будь-якому банку. Отже той, хто бере гроші під великий відсоток, або не має хорошої кредитної історії, або має слабку заставу, або взагалі не планує вчасно повертати гроші. Звідси високий ризик втратити все для того, хто дає гроші на такі операції.
Гривневі та валютні вклади. Найбільш розповсюджений саме у нас фінансовий інструмент для фізичних осіб – банківський депозит. Це засіб зберігати та примножувати гроші, повністю покладаючись на спроможність банку виконати взяті перед клієнтом зобов'язання.
Слабкість національної валюти зумовлює дохідність за гривневими депозитами, які сьогодні пропонують українські банки: від 10 до 16% річних. Це багато чи мало? За стабільного курсу національної грошової одиниці така ставка ледь покриває інфляцію. А у випадку коливання курсу втрати можуть бути ще більшими. З іншого боку, для того щоб забезпечити таку дохідність клієнтові й хоча б бодай щось заробити, банк має видати гроші клієнта у кредит комерційній структурі під значно вищий відсоток. Вже не беручи до уваги ризики неповернення, бо у нестабільній економіці, в умовах слабо прогнозованого курсу валют до української гривні, в умовах, коли кожен рік міняється податкове законодавство, легально працюючий бізнес із прибуткового може швидко перетворитися на банкрута.
Якщо у клієнта є валютні заощадження – існують валютні депозити. Проте валютні депозити значно дешевші: за ними пропонують від 0,01 до 6% річних.
Депозити банків різняться за термінами залучення коштів, за сумами, з яких починаються ті або інші програми. Або й взагалі пропонується зберігання грошей до вимоги – такі депозити найдешевші. Слід розуміти, що банківські технології розраховані на весь спектр вкладників: від найбідніших, що просто бояться вдома тримати свою заробітну платню або пенсію, яка буде обов'язково забрана в банку до кінця місяця і використана на харчування, так і на багатих людей, що взагалі можуть жити за рахунок процентів від своїх вкладів.
Щодо плюсів. Отже, якщо тримати кошти на депозиті в банку, клієнт захищений від їх несподіваної втрати у випадку пограбування. Залежно від суми вкладу та термінів зберігання він має заробіток у вигляді відсотків за депозитом, який хоча й частково, але зменшує втрати від об’єктивного інфляційного знецінення. Крім того, доходи за депозитом оподатковуються на загальних підставах податком на доходи фізичних осіб. Цю операцію здійснює банк як податковий агент. Так що, отримуючи відсотки за своїми вкладами, клієнт отримує чисті гроші, і йому не треба подавати окремих податкових декларацій.
Тепер про мінуси. Дохід від депозитів рік від року зменшується. Бо чим стабільніша економіка, тим під менші відсотки банки залучатимуть гроші. У розвинутих країнах банки дають такі низькі відсотки за депозитами (0,5% річних, а часто і ще менше), що громадяни цих країн практично не користуються таким способом фінансових вкладень.
До того ж гроші клієнтів захищені від несподіванок рівно настільки, наскільки стабільним є обраний банк. Фонд гарантування вкладів у випадку банкрутства фінустанови поверне не більше ніж 200 000 грн депозиту.
Депозитні сертифікати. Банки пропонують цінні папери, які є іменними і дохід за якими можна отримати тільки коли термін сертифікату спливає – депозитні сертифікати. Проте і за ставками дохідності, і за емітентами тих сертифікатів вони мало чим відрізняються від депозитів. Цей інструмент розрахований в основному на багатих вкладників, сума депозитного сертифікату починається з декількох десятків тисяч гривень.
Із плюсів – це насамперед те, що обмеження з видачі готівки, які вводилися НБУ, особливо валюти, не розповсюджувалися на депозитні сертифікати в разі настання строку їх погашення. А ще депозитні сертифікати були на пред'явника, а це давало можливість за необхідності зберегти анонімність. Проте зараз таке неможливо. Навіть більше, купуючи такі цінні папери, вкладник проходить додатковий контроль зі сторони фінмоніторингу.
Банківські метали. Можна вкладати гроші у банківські метали, зокрема золото. І тут допоможуть банки. Тільки от дохідність цього інструменту слабо прогнозована, бо золото не завжди дорожчає. Золото може купувати будь-хто, у кого є сума, кратна злитку золота в грамах, які емітуються банком. Проте окрім невідомої дохідності, є й наші, національні особливості поводження із банківським металом. Так, купити може будь-хто, і – зберігати, але у нас поки немає біржового ринку цінних металів, де можна продати метал без втрат.
Продати взагалі можна навіть у тому банку, де це золото купувалось. Утім, ціна викупу банком золота буде з досить великим спредом (різниця між купівлею и продажем) і може з'їсти весь дохід від імовірного росту ціни на золото на світових ринках.
ОВДП. Своє бажання користуватися грошима громадян виявив і уряд, випустивши для фізичних осіб облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Зокрема, під 5% річних у валюті та 15% у гривнях. Для того, хто боїться нестабільних банків, це чудовий спосіб повірити у стабільну державу.
Однак це теж задоволення для багатих. Одна облігація є дорогою, ціна її еквівалентна $1000. Позитивним боком ОВДП також є те, що з 1 січня 2017 року дохід по них не оподатковується ПДФО – а це 18%.
На ринку багато пропозицій від небанківських фінансових установ, кредитних спілок, де запропонують значно більші відсотки і розкажуть, як добре вони забезпечені нерухомістю. Але потрібно пам'ятати, що чим більший відсоток пропонують клієнтові, тим вищий ризик втратити все. Тут скористатися послугами може будь-хто. Проте слід бути дуже обережним.
На жаль, у нас повністю відсутній ліквідний ринок акцій і облігацій недержавних емітентів. Зокрема, великих акціонерних компаній, які котирували б на біржі свої акції і надавали можливість громадянам їх вільно купувати й продавати. А саме це є найсерйознішою альтернативою банківським депозитам у світі. Чому? Бо саме фондовий ринок дає можливість інвестору (а людина, що купляє акції та облігації підприємств на біржі – це вже не вкладник, а інвестор) отримувати дохід, вищий від доходу за депозитами.
Як згадувалося вище, у розвинутих економіках банки дають не більше 0,5% річних за депозитами, а дохід на фондовому ринку може бути і 10–15%. При цьому чим більш розвинений ринок, тим менше ризику в інвестора, що він натрапить на недобросовісного торговця. Окрім цього, державне регулювання таких ринків забезпечує правдиву інформацію щодо емітентів паперів. А для тих, хто і за таких умов переживає за збереження власних грошей, є державні облігації великих і багатих країн із низькою дохідністю, але з великими гарантіями дохідності.
Юрій Турянський, mind.ua
