Народний депутат України, а також керівник національних проектів «Технополіс» та «Індустріальні парки України» Віктор Кривенко опублікував на своїй сторінці в фейсбуці докладне обгрунтування концепції економічного патріотизму (або прагматизму). Гал-інфо публікує допис у повному обсязі.
Мета
Україна – країна першого світу – цілісна, незалежна, потужна держава, що користується повагою та впливом у світі. Вільна самореалізація та щастя громадян України.
Точка відліку
Україна – країна третього світу – економічна колонія, яка переважно експортує сировину та низькотехнологічну продукцію з малою доданою вартістю, талановитих людей та зароблені в Україні прибутки, а імпортує готову продукцію з високою доданою вартістю та міжнародну фінансову допомогу.
Шлях розвитку
Основою успіху є потужна національна економіка. Тільки економічно спроможна держава здатна ефективно забезпечити недоторканість власних кордонів, національну ідентичність, авторитет на міжнародній арені, а також освітній, науковий та культурницький розвиток, соціальну стабільність, добробут та щастя громадян.
Глобальна конкуренція
Країни ведуть боротьбу за ринки, інвестиції, технології і таланти та їх втілення на власній території. Ці цілеспрямовані зусилля обумовлюють їх економічне зростання.
Економічний патріотизм
Економічний патріотизм – дії, які цілеспрямовано сприяють прискореному економічному зростанню України.
Ціннісний фундамент
В основі економічного патріотизму лежить україноцентризм (любов до України та українського), проактивність (готовність діяти на випередження, не опускаючи руки через тимчасові невдачі) та професійність (експертне розуміння економічних процесів та закономірностей).
Роль державної політики
Роль державної політики у економічному піднесенні чи занепаді будь якої країни – визначальна.
Економічна відсталість та системна деградація на фоні виключного ресурсного багатства (родюча земля, комфортний клімат, центр Європи, талановиті й освічені люди) пояснюється пасивною, а інколи й просто антиукраїнською державною політикою.
Свідома та рішуча україноцентрична державна політика, а не принцип невтручання (“laissez-faire”), є фундаментом економічного розвитку. В жодній країні світу системний економічний стрибок не відбувся сам по собі, він завжди був результатом патріотичної, жорсткої та професійної державної політики.
Характер державного втручання
Запровадження активної та дієвої державної політики для розбудови потужної економіки передбачає створення державою привабливих в порівнянні з іншими країнами умов та стимулів – інфраструктурних, інституційних, податкових, кредитних, регуляторних, соціокультурних тощо.
Бюджетний перерозподіл ВВП
На фоні активного втручання держави як регулятора, що запроваджує “правила гри”, доцільним є зменшення частки бюджетного перерозподілу валового внутрішнього продукту, але виключно за рахунок збільшення ВВП, підвищення ефективності перерозподілу і жодним чином не за рахунок зниження соціальних стандартів.
Державна/приватна власність
Чим більше приватної власності – тим краще: приватизовані мають бути всі підприємства, які не є визначальними для забезпечення критично значущих функцій держави таких як обороноздатність.
Державна власність та управління
Необхідно розділити регуляторні функції держави та функції господарського управління державною власністю. Держава має зберегти тільки першу функцію, друга має бути перенесена на професійний підзвітний менеджмент шляхом корпоратизації державних та комунальних підприємств і залучення приватних співінвесторів.
Цільовий рівень економічного розвитку
Входження в ТОП-30 країн світу за рівнем ВВП на душу населення може розглядатись як амбітний але реалістичний цільовий рівень економічного розвитку. Його досягнення поставить Україну на один щабель з провідними країнами – Великобританією, Францією, Німеччиною, Фінляндією, Ізраїлем, Ірландією тощо.
Випереджаюче зростання
Ми маємо зростати значно швидше наших країн-конкурентів. Якщо ми зростатимемо тими ж темпами, що й розвинуті європейські або азійські країни, ми ніколи не досягнемо цільового рівня економічного розвитку та не наздоженемо їх через ефект “низької бази” (кожен відсоток зростання малої економіки становить в грошовому вимірі значно менше ніж більшої).
Структурна перебудова економіки
Швидкість економічного зростання безпосередньо залежить від структури національної економіки. “Економіка минулого”, в якій домінують низькі технологічні уклади, не взмозі забезпечити випереджального зростання. Україні потрібна така структура економіки, яка забезпечить найшвидше досягнення цільового рівня економічного розвитку.
Нерівність галузей
Держава, що прагне структурної перебудови економіки та випереджаючого економічного зростання, не може й у жодному разі не повинна ставитись до різних галузей та видів діяльності як до рівних. Вони є абсолютно різними як джерела економічного росту.
Є галузі та види діяльності, які здатні вивести країну на якісно нову орбіту економічного зростання і є технологічно, соціально й економічно бажаними для держави. Ці галузі повинні визнаватись державою пріоритетними.
Пріоритетні галузі
Необхідно всіляко стимулювати розвиток тих видів діяльності та галузей, у яких:
робочі місця мають високу продуктивність праці (дохід в розрахунку на працівника);
продукція має високу додану вартість (різницю між вартістю готової продукції та “сировини”);
спостерігається зростаюча віддача (збільшення масштабів виробництва призводить до зменшення витрат).
Ієрархія видів діяльності
До менш бажаних для держави видів діяльності належать:
Трудова еміграція (виїзд на постійне проживання за кордон науковців, ІТ-фахівців);
Заробітчанство (будівельники, робочі, науковці, що тимчасово виїжджають на заробітки за кордон);
Сировинний бізнес (експорт зерна, мінеральної сировини);
До більш бажаних для держави видів діяльності належать:
Низькотехнологічне матеріальне виробництво (металургійна промисловість низьких переділів, легка промисловість, харчова промисловість);
Високотехнологічне матеріальне виробництво (військово-промисловий комплекс, аерокосмос, мікроелектроніка, точне машинобудування);
Інтелектуально-містке нематеріальне виробництво (інжиніринг, промисловий дизайн);
Науково-містке нематеріальне виробництво (наукова-дослідна діяльність тощо).
Якість робочих місць
Робочі місця на підприємствах різних галузей несуть різну цінність не тільки для підприємств та самих працівників, а й для держави. Якісні робочі місця характерні для підприємств пріоритетних галузей та забезпечують високі прибутки роботодавцям, високу заробітну платню працівникам, регулярні податкові надходження державі.
Державі не може бути все одно, які робочі місця створюються. Вона може і повинна впливати на це економічними засобами державного стимулювання.
Державне стимулювання
Держава зобов’язана збирати “ренту” з підприємств сировинних та низькотехнологічних галузей, щоб забезпечити сьогодення, та системно стимулювати створення і розвиток підприємств пріоритетних галузей для цілеспрямованої розбудови бажаного майбутнього своїх громадян.
Від дотування до стимулювання
Державне дотування певних видів діяльності або галузей з державного бюджету може розглядатися виключно як короткостроковий тимчасовий захід. Триваючи з року в рік воно руйнує економіку держави, відволікаючи державні ресурси від розвитку пріоритетних галузей. Компенсаторні заходи мають бути замінені стимулюючими – підтримувати треба не найслабші галузі та види діяльності, а найперспективніші, які здатні швидко “витягнути” економіку на якісно новий рівень.
Ядро політики економічного патріотизму
Україні потрібні радикальні економічні реформи, перехід від руху за інерцією до керованого розвитку. Технологічна модернізація та реіндустріалізація шляхом провадження активної інноваційної та промислової державної політики – головний акцент структурних реформ.
Фокус державних зусиль
В умовах обмеженості ресурсів держава має концентрувати свої зусилля не тільки за галузевим, але й за територіальним принципом, створюючи “точки зростання” нової економіки – індустріальні та технологічні парки, вільні економічні зони, максимально фокусуючи зусилля. Краще створити щось “маленьке” на ділі, а потім створити ще і ще, аніж спланувати все одразу в масштабах усієї країни і не досягти нічого.
Український/закордонний капітал
Ставлення держави до підприємств-резидентів з українським капіталом чи іноземним капіталом має бути однаковим і не має впливати на державне стимулювання. Принциповим є вид діяльності, здійснюваний підприємством (його належність до пріоритетних видів діяльності) на території України.
Міжнародна фінансова допомога
Фінансові вливання міжнародних фінансових інституцій, скеровані не адресно на масштабні інвестиційні проекти та реформи, а на “латання бюджетних дір” та проїдання – це “риба замість вудочки”. Така “допомога” тільки маскує та пришвидшує деградацію української економіки, формуючи приховану форму колоніальної залежності.
Закордонна політика
Побудова стратегічних та ситуативних партнерств з іншими країнами та наднаціональними структурами, виходячи з середньо- та довгострокових прагматичних інтересів економічного розвитку України.
Освітня політика
Держава має розглядати освіту не тільки як суспільне благо, а й як найціннішу сервісну індустрію, максимально налаштовуючи її на підтримку розвитку пріоритетних галузей економіки.
Держава має бути безкомпромісна щодо якості освіти та забезпечувати щедре фінансування освітньої сфери будь-якою ціною (навіть за рахунок додаткової емісії, якщо не буде інших джерел).
Логічно, коли національна освітня система продукує фахівців міжнародного рівня, а держава створює привабливі умови для закордонного і місцевого бізнесу в Україні, щоб робочі місця для цих фахівців були створені саме тут.
Податкова політика
Підприємства “нової економіки” (що провадять інтелектуально-місткі та науково-місткі види діяльності), а також нові виробництва мають сплачувати значно нижчі податки ніж сировинні підприємства та існуючи низькотехнологічні виробництва. Ці податки також мають бути нижчими за ті, що діють для такого бізнесу в інших країнах.
Митна політика
Доцільним є:
обкладення істотними митами сировинного та низькотехнологічного експорту;
мінімізація мит на експорт високотехнологічної продукції;
звільнення від імпортних митввезення в Україну виробничого та наукового обладнання.
Міграційна політика
Доцільним є максимальне залучення іноземців, передусім діаспори, до здійснення професійної діяльності в Україні у пріоритетних галузях та видах діяльності. Необхідне встановлення суттєвих податкових, регуляторних та інших преференцій з метою масштабної репатріації та “імпорту” світових талантів.
Кредитна політика
Держава повинна забезпечити кредитування підприємств пріоритетних видів діяльності, у тому числі довгострокове інвестиційне, у національній валюті під мінімальні відсотки (умовно під 1% річних) або з повною компенсацією відсотків.
Інфраструктурна політика
Держава повинна “на виріст” забезпечувати сучасну транспортну, інженерну, телекомунікаційну та іншу інфраструктуру як власним коштом так і за моделлю дрежавно-приватного партнерства.
Інституційна політика
Паралельно з активною промисловою та інноваційною політикою має проваджуватись розвиток інститутів, дерегуляція, викоренення корупції.
Економічне зростання природньо створює попит на цивілізоване інституційне середовище і забезпечує його життєздатність.
Антимонопольна політика
Ставлячи на меті прискорений та збалансований розвиток, плекаючи підприємницьку ініціативу, держава має забезпечити недискримінаційний доступ до інвестиційних можливостей малим та середнім підприємствам. Свідоме творення державою середнього класу – запорука здорового, динамічного та успішного суспільства.
Віктор Кривенко
