Фрідріх Ніцше для України досі залишається стресом. Екзотична країна, що живе ногами вверх з оголеними геніталіями, тобто ми з вами, а вдає благопристойну мінку перед вівтарем, не дійшла до розуміння ідей головного мислителя модерності, незважаючи на те, що від часу його смерті минуло понад сто років (помер 1900 року). І про це свідчить практика та ідеологія нашого сьогодення.
Пояснюючи Ніцше, пересіічно згадуємо його постулати: «Бог помер» та «Коли йдеш до жінки, не забудь про батіг». Одного разу знайома філософа йому сказала: знаю, чому ви не рекомендуєте знайомим дамам свої книги. І зацитувала оцю славну фразу. Ніцше став перед нею на коліна: о, я ж зовсім не те мав на увазі!
Перейтися сторінками Ніцше – завжди велика розкіш. Правда, досі все ще перекладеного по-українськи з російських підрядників. Незважаючи на те, що думки цього філософа приходили в Україну просто з верстата, що і Франко, і Ольга Кобилянська з Лесею Українкою знали їх в оригіналі («Читали Нічого», -- як подибуємо в листуванні двох великих модерністок).
Звертання до Ніцше сьогодні-- не стільки захоплення ідеями та, борони Боже, бажання втілювати їх у життя, що в принципі неможливо з жодними ідеями, але як данина блискучій парадоксальній філології, що нею просякнуте все минуле століття: «Думки для всіх і ні для кого».
Отже, з думок Фрідріха Ніцше.
«Я завжди писав свої книги всім тілом і життям: я не знаю, що таке чисто духовні проблеми».
«Починаєш з того, що відучуєшся любити інших, і закінчуєш тим, що не знаходиш більше в собі нічого, гідного любові».
«Хто хоче стати провідником для людей, той повинен упродовж тривалого часу бути серед них найнебезпечнішим ворогом».
«Для того, щоб атмосфера спекуляції не поглинула саму державу, є тільки один спосіб – війна і знову війна. В момент всезагального збудження війною людський розум ясно усвідомлює, що держава створена не для того, щоб оберігати егоїстичних людей від демона війни, а зовсім навпаки: любов до вітчизни та відданість королю допомагають викликати моральний підйом, що є знаменом благородної долі».
З ПРОМОВ ЗАРАТУСТРИ
«Війна і мужність зробили більше великого, як любов до ближнього. Не ваше співчуття, а ваша хоробрість рятувала досі знедолених».
«Переповнена земля зайвими людьми, життя зіпсоване завдяки багатьом зайвим людям. О, якби можна було «вічним життям» виманити їх із цього життя!»
«Людина суть щось, що повинно бути переможене; тому ти повинен любити свої чесноти, -- адже через них ти загинеш».
«Кому важко дається цнотливість, тому потрібно її відрадити: щоб не стала вона дорогою в пекло, тобто в бруд і ницість душі».
«Остерігайся добрих і справедливих! Вони охоче розпинають тих, хто винаходить собі свою власну чесноту, -- вони ненавидять самітників».
«Ти вважаєш себе вільним? Я хочу почути думку, що панує в тобі, а не те, що ти позбувся ярма».
«Справді, людина – це брудний потік! Треба бути морем, щоб прийняти в себе брудний потік і не стати нечистим!»
«Вище за любов до ближнього стоїть любов до далекого і любов до майбутніх; ще вищою, як любов до людей, здається мені любов до речей і привидів».
«Справжній чоловік прагне двох речей: небезпеки та гри. Тому він хоче жінку -- як найнебезпечнішу іграшку».
«Щастя чоловіка називається: я хочу. Щастя жінки: він хоче».
«Я не хочу вашої холодної справедливості; і із очей ваших суддів на мене завжди дивиться кат і його холодне залізо».
ІЗ КНИГИ «ПО ТОЙ БІК ДОБРА І ЗЛА»
«В деяких країнах намагаються зробити жінок вільнодумними й літераторами; начебто жінку без благочестя не приймає глибокий і безбожний чоловік як щось бридке або смішне».
ІЗ КНИГИ «СУТІНКИ БОГІВ»
«Справжня жінка займається літературою так само, як робить який-небудь маленький грішок: заради досліду, мимохіть, оглядаючись, чи не помітив цього хто-небудь, і разом з тим бажає, щоб хтось помітив».
«У злих людей немає пісень. А чому ж тоді в росіян є пісні?»
Сьогодні, читаючи Ніцше, не забуваймо про усмішку. Зрештою, Ніцше подарував її усій філософії людства.
Марія Кривенко.
Фото brodude.ru
