15-річний Ігор Заріцький потонув посеред білого дня на очах десятків очевидців. А водій скутера, що хвилею перевернув його надувну камеру, далі собі катався по озеру... Свідків трагедії це обурило настільки, що вони були готові вчинити самосуд і вже йшли валити вибудувані на березі «панські» дачі… Чіпляючись за останню надію, батьки Ігоря розвішали по довколишніх селах оголошення з його фото. Сподіваються, що він якимось дивом виплив…
Озерні контрасти
Щоб дістатись на озеро Байкал, що у селі Демня Миколаївського району Львівської області, треба пройти повз шлагбаум і контролерську будку. На ній напис нерівними рядками і різнокаліберним шрифтом. «Шановних краян» попереджають, що проїзд на територію озера платний – 10 гривень. «Вартість установки палатки – 50 грн/доба, «горки» – 5 грн, шезлонг – 5 грн, мангал – 20 грн, дрова – 20 грн».
На головному пляжі – буквально ніде впасти яблуку. Відпочивальники плавають загоряють, грають в пляжний волейбол, смажать шашлики, п’ють і закусують.
Про загиблу дитину запитую в працівників пляжних кафе. Дізнаюся, що НП сталося на протилежному березі. Щоб дістатися туди, потрібно махнути чималий гак. Тому що прибережної санітарної смуги як такої на озері нема. Все «роздеребанили» і огородили власники дач.
…З очевидцями трагедії розмовляю на п’ятачку між двома розкішними дачами. Поряд водолази готуються знову зануритись у воду: шукають тіло Ігоря. На березі у тривожному мовчанні застигла вся родина утопельника.
Довідуюся, що тутешні «господарі життя» цей шматок берега намагалися вже кілька разів відгородити. Однак мешканці довколишніх сіл не дозволили. Першого разу просто повиривали закопані стовпчики. Вдруге, коли стовпчики забетонували, повалили їх і повкидали в озеро.
…Купатися і ловити рибу Ігор любив саме тут. Сюди ж він прийшов і того фатального дня – 29 червня.
Смерть приїхала на скутері
«Того понеділка я тут був на дачі у свого колеги, ми з ним крили бляхою дах, –розповідає дядько загиблого – Ігор Дембіцький, майстер Миколаївського цементного заводу. – Мій племінник приїхав половити рибу – разом із сусідським хлопцем, десятирічним Назаром Медиком. Вони накачали камеру від ГАЗону і пішли у воду.
Був сильний вітер. І скоріше за все, хлопців понесло вітром. Коли їхня камера відплила від берега на метрів 60-70, з причалу сусідньої дачі виїхали два скутери. Той, що шурував першим, проплив у безпосередній близькості від камери. Хлопців з камери змило хвилею, вони порозліталися у різні сторони. Назар, який не вмів взагалі плавати, почав тонути. Ігор, який плавав дуже добре, намагався його врятувати. На березі було повно людей. Вони все бачили і зчинили галас, що діти тонуть. Водій скутера мав би чути ці крики, тому що пригальмував, зробив розворот і обплив довкола хлопців, які борсались у воді. Він бачив, що це малі діти, що вони тонуть і міг їм простягнути руку і врятувати. Гарантія, що встиг би витягнути обох. Але не зробив цього і поїхав кататися далі».
Рятувати дітей кинулося кілька молодих хлопців, які відпочивали у цей час на березі. До Назара вони встигли доплисти, а Ігор, який до останнього рятував свого друга, пішов на дно. На годиннику було за двадцять третя..
Розваги після смерті
Те, що відбувалося після того, як Ігор затонув, селяни з Демні називають «беспредельним цинізмом». Скутери з причалу сусідньої дачі виїздили до шостої години вечора – «поважні відпочивальники» і не думали відмовлятися від своїх розваг. На людей, які кричали їм з берега, просили припинити забави – воно не звертали жодної уваги. Свідків трагедії це обурило настільки, що вони готові були вчинити самосуд і почати валити вибудувані на березі «панські» дачі.
На той час на озеро навідались три міліціонери. Вони трималися, ніби нічого надзвичайного не сталося . Постояли на березі, опитали кількох свідків, склали протокол. На дачу, з причалу якої випливали скутера, ніхто з них не навідався.
Показовим є і те, що за весь час, поки тривають пошуки тіла загиблого (а це вже майже два тижні), правоохоронці жодного разу не поцікавилися їх результатом і не надали рідним Ігоря жодної допомоги.
Рятуйте рятувальників
Окрім міліції і швидкої, на озеро були викликані рятувальники. Рідним Ігоря було обіцяно, що водолази прибудуть через хвилин 40, і таки приїхали – через три години.
«Рятувальників-водолазів було троє, – розповідає Ігор Дембіцький. - Приїхали вони з Пустомит, тому що у Миколаєві (як ми довідалися від них) державної рятувальної служби нема. А що толку? Ігор затонув на глибині приблизно 20 метрів. А їм занурюватися у воду дозволяється на 10-12 метрів. Тому що спорядження мають настільки застаріле, що можна самому потонути. Попірнали вони тут два дні і кажуть: в області державних водолазів, які можуть занурюватися на такі глибини, нема. Виходьте на приватників, любителів, які мають сучасне спорядження. От і вся державна допомога. Ми змушені були звертатися до хлопців з Львівської обласної федерації дайвінгу. Вони вже шукають тіло Ігоря другий тиждень, однак поки що безрезультатно.
За кермом скутера сидів виродок
Дача, з причалу якої виїздив злощасний скутер, - за високим бетонним парканом. Об’єкт посилено охороняється (у момент, коли я підійшов до дачі поближче, аби зробити фото, на її воротах стояв охоронець із собакою).
За словами селян, належить це домоволодіння колишньому депутату обласної ради, відомому львівському підприємцю (дану інформацію під час останньої прес-конференції підтвердив і обласний прокурор). Як найбільш цікаву деталь люди назвали те, на територію цієї дачі час до часу сідає невеличкий вертоліт.
Що стосується особи, яка причетна до загибелі Ігоря Заріцького, то більшість очевидців, яких я опитав, стверджують, що за кермом скутера сидів не господар дачі, а один із його гостей. Поміж прізвищ, які мені називали, частіше всього фігурує один з депутатів обласної ради, – виходець із Миколаївського району, який на цей час обіймає досить високу державну посаду.
Сповідь матері
«На цьому озері у сина пройшло дитинство, – говорить Катерина Заріцька. – Доки він був малий, самого сюди я його ніколи не пускала. А коли став більшим – 8-9 клас, – то годі його стримати…Останні три-чотири роки на озеро він їздив сам – без батьківського нагляду. Казав: «Мамо, ще трохи, і я перепливу ціле озеро». Бо міг доплисти до середини озера, а потім вертався назад. Так добре вмів і плавати, і пірнати.
Однак не врятувався…Хоронити дитину через якусь скотину – дуже страшно. Не знаю, яким був водій того скутера, чи п’яний чи обкурений. Якби нормальний, то таке б не робив.
Діти лежали на камері, плили. А він вилетів як навіжений. Хотів мабуть показати, що він тут крутий. Взяв їх в коло, наробив хвиль, перевернув. Тут дорослий злякається. А це діти. Якби син був би сам, то раду собі дав би. А тут треба було рятувати меншу дитину. Назар потім розповів, що Ігор дуже за нього боявся. Витягував з води, намагався висадити на камеру.
З Назаром вони були постійно разом. Ігор садив його на велосипед і всюди катав. Хоча у них різниця – 5 років. Взагалі, він у мене не поспішав дорослішати. До хлопців, які у його віці вже починають курити, випивати, не тягнувся. Був такий дитячий, більше з дітьми. І діти його любили.
А тепер його нема. І того озера, яке було раніше теж нема. Коли можна було спокійно обійти берегом ціле озеро. А є вибудувані біля самої води палаци, гори сміття, нечистоти, які каналізаційними трубами спускаються з цих забудов просто в озеро. А прості селяни у вихідний день не мають навіть де скупатися. Хоча це наше озеро, ми тут виросли».
Замість епілогу
Покидаючи озеро, майже годину блукав поміж дачними парканами. Ніяк не міг вийти на дорогу, що веде на Миколаїв. Задивившись на один із диво- будинків, ледь не потрапив під колеса квадроцикла, яким керував водій, схожий на борця сумо.
Коли врешті вийшов на шлях, в око впав змонтований на узбіччі попереджувальний щитом Демнівської сільської ради: «Увага! Озеро Задорожнє. Прибережна захисна смуга 50 метрів. Забороняється будувати…». І далі цілий перелік заборон, які ніхто не виконує. Бо ні біля цього озера, ні в державі загалом нема влади, яка б могла заборонити ситим і байдужим нелюдам знущатися з простих людей. З людей, у яких забрали все, що могли забрати. Тепер забирають їхні життя.
Озеро Байкал – штучне, максимальна глибина – 25 метрів. Утворилося на місці колишнього кар’єру Миколаївського цементного заводу. У радянський період довкола озера робітникам підприємства роздавалися дачні ділянки (по 6 соток). На сьогодні більшість таких ділянок (особливо у першому ряді – одразу біля озера), скуплена різного рівня можновладцями, підприємцями, грошовитими людьми. Купуючи такі ділянки, їх власники почали масово забудовувати прибережну санітарну смугу.
Розкішні дачі на Задорожньому
Озеро Задорожнє. Саме тут сталася трагедія
Водолази майже два тижні шукають тіло хлопця
Чіпляючись за останню надію, батьки Ігоря розвішали по довколишніх селах оголошення з його фото. Сподіваються, що він якимсь дивом виплив…
Віктор Корнієнко, Гал-інфо.
Фото автора.
