6 березня у Львівському палаці мистецтв відкриється виставка відомого львівського художника, члена Національної спілки художників України Ігоря Маїка. Його унікальна творчість – це дивовижний синтез композиційної довершеності, рельєфної площини та яскравого феєрверку кольорів і відтінків.
І все настояне на життєдайній філософії хронічного оптиміста, який у ці березневі дні вже проводить п’яту персональну виставку. Її девізом – «До світла» – за назвою одного з творів, яким відкривається експозиція.
У своїй творчості автор використовує ретельно профільтровані свідомістю враження від побаченого чи пережитого, зафіксовані в пам’яті, замальовані на папері чи сфотографовані об’єкти чекають свого часу, щоб перетворитися в картину-образ, коли начебто добре відомі і навіть щодення речі постають на межі філософського узагальнення. Експерименти з композицією, фактурою й кольором пройняті духом новаторства та вічного пошуку.
"До світла"
"Мотив повісті про Захара Беркута"
Цей дух не даватиме Ігорю спокою з часу навчання у Львівському інституті прикладного мистецтва. Свого вчителя Карла Звіринського називає педагогом від Бога, який на все життя роздмухав у ньому запал до живопису. Інший великий педагог Михайло Курилич прищепив Маїку композиційне мислення, яке згодом стане визначальним принципом його творчості. Настільки визначальним, що, схоже, саме композиція майбутнього твору народжується в його уяві першою, і тільки потім на неї нанизується образотворча ідея.
Взаємна гармонія горизонтальних і вертикальних силуетів-образів його картин буквально заворожує. Чи йдеться про міські краєвиди, які Ігор найчастіше підглядає з вікон своєї квартири на Личаківській («Дворик Успенської церкви», «Костел св. Антонія», «Вулиця Чехова», «День»), чи про відтворення історичних тем, споруд, храмів , заповідників України («Перед бурею», «Мотронинський монастир», «Костел св.. Лаврентія в Жовкві»), чи про написання асоціативних полотен («Снігопад», «Квадрати», «Композиції»).
"Мотронинський монастир".
"На околиці".
"Композиція".
Однак, найголовніше, що здобуті ґрунтовні знання, без яких годі стати справжнім художником (у цьому Ігор твердо переконаний) не притлумили в ньому оту, вочевидь, генетичну тягу до пошуку і віру: хай там що, невдачі минуться, і все буде гаразд – треба лишень працювати. У роки роботи на Львівському художньо-виробничому комбінаті ці риси, що, як відомо, культивуються в протестантській етиці європейців, тільки загартувалися, ставши його світоглядною позицією. Мозаїчні та керамічні панно, вітражі, настінні розписи, просторові композиції зі скла, металу. Кераміки – все це він перепробує у цей період. Дебютувавши 1982 року, візьме участь у майже сотні виставок, з яких п’ять персональних.
Ігор Маїк: «Протягом творчої кар’єри постійно прагну вдосконалити так урізноманітнити техніку живопису через монументалізацію композиції, формування рельєфної або й просторової пластики полотен. Якщо ж говорити про мету моєї творчості, то через призму власних пошуків прагну показати авторське бачення добре знайомих, милих серцю мотивів рідного краю, його святині, простори поліві тісняву міст. Завжди працюю з радістю та великим задоволенням. Дякую Богові, Україні, дружині Наталці за те, що надихають до творчості».
"Бернардинський монастир".
"Дуби Богдана Хмельницького".
Зрештою, твори художника треба бачити, щоб збагнути його послання світові, помилуватися композиціями, виконаними в різних манерах,подивуватись розмаїттям фактур та відчути справжнє свято кольору, яке руйнує передвесняне сіре довкілля і дає впевненість, що весна ось-ось настане, а тамі тепле літечко не забариться, коли природа гостинно відкриється нам, як в картинах Ігоря Маїка.
Дарина Мур.
