Введення прогресивного закону в Україні ініціював Президент Віктор Ющенко, запропонувавши держслужбовцям та членам їх сімей декларувати свої видатки. З цього приводу Ющенко дав своє доручення Генпрокуратурі, щоби вона, разом з іншими установами, почала стандартизувати процедуру відокремлення бізнесу від влади, зафіксувавши це пізніше в законі. Варто зауважити, що оприлюднював свою ініціативу Ющенко на координаційній нараді керівників правоохоронних органів, наголосивши при цьому на необхідності ухвалення нової редакції Закону про державну службу та введення Кодексу поведінки державних службовців, який би відповідав Кодексу Ради Європи.
Потрібно сказати, що заяви Ющенка мало схожі на передвиборчий піар. Адже стало вже загальновідомим фактом, що величезна армія українських чиновників, які посіли “хлібні” місця в органах влади, завдяки поширенню корупції стала загрожувати існуванню устрою самої держави. Звичайно, треба було щось зробити, і найпростіший спосіб – це перейняти досвід держав із встановленим демократичним устроєм. Зокрема, США, у яких вже давно існує Кодекс поведінки американського службовця та Європи, яка у рамках співтовариства нещодавно представила зразок спільного кодексу поведінки державного службовця.
Варто додати, що пропозиція Ющенка про декларування видатків – не є чимось новим для демократичних країн, де видатки декларують не лише службовці, а й пересічні платники податків. Подібна практика встановилася протягом десятків років, і це дозволяє податковим органам ефективно контролювати апетити чиновників. При цьому податківці не забувають поцікавитися випадками оплати рахунків, які в декілька разів є більшими від чиновницької зарплати, або випадками безкоштовного надання послуг, які, насправді, коштують чималі гроші, що є майже прямим підтвердженням корупції.
“У цьому питання повинен бути прийнятий відповідний закон, – коментує “Гал-info” голова Львівської обласної держадміністрації Петро Олійник. – І я повністю підтримую Президента у тому, що службовці повинні декларувати не лише свої прибутки, а й видатки. І це потрібно робити, на відміну від 90 відсотків членів уряду, які на сьогодні не задекларували не те що видатків, а й своїх доходів”. За запевненнями Олійника, особисто він декларацію про власні прибутки оформив. “Якщо балансу між прибутками і витратами немає, тоді стає зрозумілим чи має інші нетрудові доходи держслужбовець”. За словами губернатора, це є аналітичний підхід до боротьби з корупцією, який покаже свою ефективність. “Така практика є в США та країнах ЄС”, – резюмує Петро Олійник.
Подібну думку про ініціативу президента мають і традиційні опозиціонери львівських владоможців. “Ця ініціатива є дуже хорошою, однак стартує з великим запізненням, – розповідає у коментарі “Гал-info” координатор Громадського форуму Львова Олег Мацех. – Побувавши в Європі та Канаді, я зауважив, що прибутки там ніхто не контролює, тільки видатки”. За словами Мацеха, у нашій країні подібний контроль в першу чергу потрібно запровадити для службовців, митників, правоохоронців та депутатів. “Пильний контроль мав би зменшити явище корупції у владі, яка сьогодні стала тотальним явищем, -- каже Олег Мацех, стверджуючи однак, що застосувати на практиці нововведення буде надзвичайно важко. – Тут насамперед повинна бути активна громадська позиція, громадський контроль, який є єдиним інструментом боротьби”.
Натомість, за словами Мацеха, навіть у цьому випадку існує небезпека потрапляння в замкнене коло, адже громадськість мала би апелювати до судів, які, як відомо, у нас також не відрізняються чесністю. “Маю великий сумнів, що вдасться змінити щось на краще, -- резюмує Мацех. – Зараз потрібно діяти, а не говорити. Коли будуть оприлюднені перші реальні результати боротьби, це вселить у ряди корупціонерів певний острах”.
Позитивним називає пропоноване нововведення й секретар Львівської міської ради Володимир Квурт. “На жаль, ми маємо можливість спостерігати, що чиновники діючі й ті, що вже пішли у відставку, не можуть пояснити, яким чином отримали свої статки, – каже у коментарі “Гал-info” Володимир Квурт. – Але чиновник повинен бути відкритим до громадськості, щоби люди могли знати, куди йдуть громадські кошти”. На думку Квурта, ініціатива Президента, яка є поширеною в Європі, могла би працювати й у нас.
Проте однієї ініціативи замало. “Декларування видатків мало би бути обов’язковою умовою для чиновника, – вважає голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник. – На мою думку, їй потрібно надати силу закону.” На думку Сеника, декларування видатків показало би, хто є хто насправді, і тому він “повністю підтримує таку ініціативу”.
Цікаво, що у випадку внесення ініціативи Президента для її затвердження в Парламент, нею, мабуть, не знехтували й комуністи. “Все що має на меті покращення інституту влади з цим можна погодитись, -- каже у коментарі “Гал-info” лідер Компартії України Петро Симоненко. – Це для того, щоби владу не використовували для особистих потреб”. При цьому головний комуніст, який є традиційним опонентом Президента, каже також, що одними актами проблемі не зарадиш.
Не знає, чи матимуть ефект подібні ініціативи також один з лідерів БЮТу Андрій Шевченко. “На часі є підняття моралі державного службовця, -- каже Андрій Шевченко у коментарі “Гал-info”. – Чи цій справі допоможе прийняття документів, я не знаю”. Загалом, на думку Шевченка, українському суспільству потрібно почати брати приклад прозорості у діях чиновників, як це практикується у європейських країнах.
Проте не все так безнадійно – вважає політолог Анатолій Романюк. “Президенту потрібно вносити подібні пропозиції в вигляді законопроектів на розгляд Верховної Ради, -- каже в коментарі “Гал-info” Романюк. -- А коли ці ініціативи будуть внесені, потрібно проводити відповідні піар-компінії, спрямовані на те, щоби ці закони були підтримані”. За словами Романюка, він не зовсім сприймає ініціативи, які спрямовані на те, що буде робитися у майбутньому, бо немає гарантії, що вони будуть реалізовані. “Крім того, вже існують вимоги щодо обов’язкового декларування видатків держслужбовцями вищого рангу, -- каже Романюк. – Але, однак, більшість з них цього не зробили”. Тому, за словами політолога, головна проблема зараз полягає у тому, щоби вводити не декларативні закони, а ті, які будуть справді діяти.
Очевидно, що про проблемність порушеного ним питання розуміє і сам Ющенко, який сказав на нараді у Генпрокуратурі: “Оплесків немає, і я це розумію. Але заради держави це буде зроблено”. При цьому Президент запропонував на рівні закону затвердити процедуру оприлюднення в ЗМІ даних про факти притягнення до відповідальності посадових осіб, які визнані в судовому порядку винними у вчиненні корупційних правопорушень. І також створити державний реєстр приватних та юридичних осіб, які були притягнені до кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення.
Наразі зрозумілим залишається одне – в найближчі роки різноманітні чиновники й надалі без особливих проблем користуватимуться отриманими від держави посадами на свою користь, не бачачи реальної загрози позбутися їх. У цій ситуації жертвою залишається український народ, який не лише за власні кошти змушений утримувати армію українських чиновників, а ще й додатково оплачувати ріст їхнього матеріального благополуччя. Крім того, питання подолання корупції завжди залишатиметься козирною картою в руках політиків, які гучними заявами збиратимуть собі прихильність електорату.
Володимир ПЕРЕГІНЕЦЬ
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ