Слухай онлайн
Економіка

Інвестняні з різочками, або як на Львівщині вміють знеохочувати інвесторів

2 грудня 2020 року у селі Волиця на Львівщині пройшов аукціон, в якому продавалось дві земельні ділянки. Це могла бути історія про проведення чесних прозорих торгів, в результаті яких бюджет села отримав би на 10 млн грн більше, ніж передбачалося.

А регіон – нове підприємство, сотні мільйонів гривень інвестицій та нові робочі місця. Проте вийшла інша історія: про те, як великого інвестора фактично вичавили з села в інтересах місцевих гравців.

Ось коротка суть цієї гучної, і, на жаль, доволі показової для України ситуації. Отже, 2 грудня Волицька сільська рада Мостиського району Львівської області виставила на земельні торги дві земельні ділянки. Перша – під кадастровим номером 4622487200:02:000:0238, загальною площею 4,8863 га, зі стартовою ціною 2 874 610 гривень. Друга – під номером 4622487200:02:000:0236 загальною площею 0,04687 га, за ціною 290 032 гривень. Цільове призначення землі – для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Одним з учасників тендеру став міжнародний продовольчий концерн, який вже реалізував подібний запланованому проєкт на півдні України. Дізнавшись з сайту torgy.land.gov.ua, що на земельний аукціон за привабливою ціною виставляються земельні ділянки на Львівщині, компанія вирішила взяти в ньому участь, з наміром інвестувати у село сотні мільйонів гривень. Через відсутність досвіду участі у земельних аукціонах компанія залучила до співпраці адвоката Андрія Павлишина. 25 листопада 2020 року Павлишин подав відповідні документи до виконавця торгів – ПП «Фірма» Сомгіз», зареєструвався на аукціон та оплатив гарантійні внески для участі у тендері.

Проте, схоже, участь стороннього учасника не входила у плани місцевої влади та бізнесменів. Тому що далі починається майже детективна історія.

«Через 3 дні я отримав дзвінок з невідомого номеру телефону, який ідентифікував через програму Getcontact як «Павел Нач Розыска Борисполя». Він запропонував мені зустрітися в Одесі, щоб спробувати переконати мене відмовитися від участі в аукціоні. Яким чином сторонні особи отримали дані учасника торгів, які, по ідеї, не підлягають розголошенню – невідомо», - розповідає Андрій Павлишин.

На зустрічі в Одесі співбесідником юриста виявився добродій на ім’я Олег, якого представили як бізнесмена, що має відношення до сусідніх ділянок. Як згодом з’ясувалося, компанія, що «мала відношення» до сусідніх ділянок - ТОВ «Агросем», а один з її засновників – Олег Звягінцев.

Спочатку він намагався вмовити адвоката не брати участі в аукціоні, а потім почав відверто погрожувати. Усі аргументи зводились до одного: «чужаку» не варто наполягати на купівлі цієї ділянки, бо навіть якщо йому це вдасться, працювати на ній йому не дадуть.

«Олег розповідав, що моя компанія – занадто маленька, а бізнес співбесідників – велика та потужна організація. Що вести господарчу діяльність на цих земельних ділянках без згоди Олега неможливо, що ця земля нікому, крім них, не потрібна. І навіть якщо ми зможемо її придбати, нам заблокують залізничний проїзд через ділянки, що належать Олегу. Особливо «доставив» аргумент, що немає сенсу боротись в аукціоні та переплачувати кошти селянам до місцевого бюджету, які все-одно розкрадуть», - пише Андрій Павлишин.

Попри погрози та вмовляння, адвокат інвестора все-одно вирішив взяти участь у земельних торгах, та прибув 2 грудня до села Волиця. Проте ті, хто намагався перешкодити йому, теж здаватися не збиралися. Перед початком торгів до Андрія Павлишина підійшов чоловік, що представився Олександром. Згодом виявилося, що це «незацікавлений відвідувач» торгів – колишній директор ТОВ «Агросем» Олександр Вайнер. Він теж наполегливо запропонував адвокату не робити ставки і дати іншому учаснику придбати лот за ціною, трохи більшою за стартову. Коли адвокат відмовився, Олександр передав останньому мобільний телефон, з якого той почув голос вже знайомого йому Олега.

«Олег сказав, що у нього 15 юристів у штаті, які знищать будь-який бізнес, що ніхто тут спокійно працювати не зможе. І якщо я не відмовлюся від участі в аукціоні, то наш бізнес опиниться під ударом. А крім того, Олег буде ставити нам палки в колеса в усіх тендерах, в яких ми братимемо участь у майбутньому», - вказує Андрій Павлишин.

Але й ця тактика не мала успіху: адвокат не відмовився від участі в аукціоні. Тоді зацікавлена сторона вдалася до хитрощів. Сільська голова Волиці Марія Дик спробувала у свій спосіб не допустити непроханих учасників торгів до участі в аукціоні. За 20 хвилин до його проведення адвокату чотири рази міряли температуру електронним термометром. Після отримання показника 37,3 попросили переміряти ртутним термометром. Той «показав» 38,1 градус. А на термометрі, наданому виконавцем торгів були інші цифри – 36,5. Що наводить на слушні підозри, що один з градусників був заздалегідь налаштований на «правильні» показники.

Коли номер з «ковідним перфомансом» не пройшов, торги все-таки почалися за участю усіх зацікавлених сторін. Однак знову – не без сюрпризів: раптом у приміщенні зник мобільний зв’язок – спрацював прилад з перехоплення та пригнічення GSM сигналів. Тому ні ліцитатор, ні учасники торгів не мали змоги користуватися мобільними телефонами.

В результаті відкритих торгів земельну ділянку 4622487200:02:000:0236 за ціною 1 300 000 гривень, що вп’ятеро вище початкової, придбало ТОВ «Органік грейн», що є компанією з орбіти ТОВ «Агросем», що підтверджує той факт, що вони зареєстровані за однією адресою. А земельну ділянку 4622487200:02:000:0238 за ціною 12 217 092 гривень, що майже на 10 мільйонів гривень вище початкової, придбав Андрій Павлишин.

«Сільрада вивела на аукціон ці ділянки явно під конкретних учасників. Планувалося, що одна ділянка піде за 290 тисяч гривень, друга – за 2,6 млн. Але ми їм зламали усі плани. Після того, як я зайшов в аукціон, одна ділянка продалася за 1,3 млн (вп’ятеро більше, ніж раніше), друга - за 12,2 млн. І ми були готові їх сплатити, чим збагатили б бюджет цього села. Проте, схоже, у волицької влади та місцевих гравців були інші плани», - пояснює Андрій Павлишин.

Здавалося б: усі у виграші. Бюджет села отримав набагато більше, ніж планував. Учасники отримали земельні ділянки, в яких були зацікавлені. Залишилося лише підписати договір купівлі-продажу земельної ділянки. Однак на цьому перешкоди не закінчились.

«Сільська голова Марія Дик почала переконувати мене відмовитись від лоту. Казала, що не треба витрачати такі величезні гроші на даремні цілі. Пропонувала купити інші ділянки, що належали приватним особам. В кабінеті приватного нотаріуса вона намагалась змінити умови раніше опублікованого проєкту договору купівлі-продажу. Апофеозом цієї розмови стало питання Марії Михайлівни: в кого ж ви такий, впертий, вдалися! Я б на місці вашої мами взялася за різочку! Тут, як кажуть, без коментарів», - зазначає Андрій Павлишин.

Варто зазначити, що інвестор, інтереси якого представляв адвокат Павлишин, мав намір у майбутньому придбати ще одну земельну ділянку – сусідню, з кадастровим номер 4622487200:02:000:0237 площею близько 13,39 га. Але того ж дня, 2 грудня, цю землю було розпайовано, зі зміною цільового призначення на «для ведення особистого селянського господарства».

Не дивно, що коли адвокат описав усі перипетії «аукціону по-волицьки» клієнтові, міжнародна компанія, що не звикла до таких варварських методів, вирішила відмовитися від придбання земельної ділянки, призупинити проєкт та взагалі – припинити подальше інвестування у Львівщину.

Такі історії зайвий раз доводять, що розмови про покращення бізнес-клімату в Україні, про «інвестиційних нянь» дуже гарно звучать зі столичних Печерських пагорбів. А от на місцях всі плани про залучення інвестицій на мільйони доларів, створення сотень робочих місць та підвищення потенціалу всього регіону розбиваються об такі от «різочки».

Попри відмову клієнта мати справу з реаліями українського бізнесу на Львівщині, Андрій Павлишин не збирається полишати безкарними почуті образи та погрози. Він звернувся до правоохоронців та поставив кілька слушних питань. З якої причини інвестора так завзято намагались відмовити від участі у аукціоні? Яким чином приватні дані учасника потрапили до рук опонентів? Чи мала місце змова місцевої влади з ТОВ «Агросем», та чиї інтереси насправді лобіювала сільська голова, яка так полюбляє погрожувати різочками?

Всебічне та об’єктивне розслідування цієї справи стане певним маркером – чи справді Україна зацікавлена у залученні міжнародних інвесторів, здатних створювати нові підприємства з багатомільйонними інвестиціями, створюючи сотні робочих місць? Чи все-таки значення мають лише інтереси місцевих «князьків», які задля їхнього досягнення здатні на все?

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ