Питання, хто сформує коаліцію в прийдешньому парламенті, є не менш цікавим, аніж те, хто виграє вибори. Бо від того, хто і з ким поєднається, буде відомо, хто диктуватиме свої умови гри на політичному полі України. А найцікавіший момент в тому, що в процесі такого розподілу переможці виборів можуть отримати в парламенті зовсім не те, на що розраховували, й тішитись другорядними ролями, від яких мало що залежатиме. Тобто реалії нашої законодавчої влади є такими, що замість того, аби потішитися перемогою, політичним партіям треба з новим завзяттям розпочати хитромудрий переговорний процес, в якому буде багато нових обіцянок, компромісів і звичного вже обману виборців.
На перший погляд, усе просто і прозоро – першість у формуванні більшості тепер мала би належати двом блокам – БЮТу і НУ–НСу – які заздалегідь склали угоду про створення коаліції після виборів. Цьому процесу мав би сприяти той факт, що Тимошенко, щоби не повторити помилок минулого, зробила рішучий крок і ретельно почистила партійні ряди від потенційних перебіжчиків на сторону опонентів – Партії регіонів. Адже для БЮТу, який мав би стати основою нової головної парламентської сили, потрібна стійка основа, хоча би приблизно така, якою вона є в Партії регіонів.
Тому вже на початку підрахунку голосів в таборах БЮТу й НУ–НСу встигли наговорити багато коментарів про те, що Тимошенко мала би повернути собі крісло Прем’єр-міністра, а В’ячеслав Кириленко отримав би крісло спікера. Відтак урядові портфелі обидва блоки поділили би наполовину.
Однак неочікувану інтригу вніс Президент, який в перший після виборів день зустрівся з Юлією Тимошенко, а потім і з Віктором Януковичем. Результат цих зустрічей відомий – Ющенко оприлюднив доволі двозначну заяву, в якій закликав Партію регіонів БЮТ і НУ–НС розпочати політичні переговори, в рамках яких повинні створити більшість в українському парламенті. На ці заяви гнівно відреагувала Тимошенко, пообіцявши, що піде в опозицію, а лідер “регіонів” Віктор Янукович навпаки, з неабияким ентузіазмом сприйняв несподівану для нього новину.
Наразі невідомо, які точно причини підштовхнули Президента до подібної заяви, чи то недовіра до Тимошенко, чи то оптимістична віра в те, що в парламенті нарешті стихнуть чвари, однак розмови про прем’єрство Тимошенко якось стихли, і заяви політиків про об’єднання БЮТу і НУ–НСу більше не випромінюють колишньої впевненості. Наразі з усього можна зробити висновок, що не Литвин, як це прогнозував дехто з політологів, скористався своєю “золотою” акцією, а саме Віктор Ющенко.
З огляду на те, що в багатьох післявиборчих коментарях говориться, що закінчення парламентських виборів означає початок президентських, заяву Ющенка можна розглядати ще й як спробу перетягнути на себе політичну ковдру, адже відомо, наскільки рішуче настроєна Тимошенко щодо врізання деяких президентських повноважень. Фактично тепер Тимошенко поставили перед вибором, або відмовитися від своїх радикальних намірів, бо Ющенко піде до більш лояльної, з огляду на теперішню ситуацію, Партії регіонів, або перейти в опозицію й знову розпочати тривалий процес боротьби за владу.
Поки що Тимошенко настроєна рішуче, щоби в разі створення широкої коаліції піти в опозицію і почати готуватися до президентських виборів 2009 року. А це фактично означає, що вона відмовиться від своєї обіцянки підтримати Ющенка в боротьбі за посаду Президента на користь своєї кандидатури.
З огляду на ситуацію, незрозумілим залишається питання, якою буде реакція всередині блоку НУ–НС, неофіційним лідером якого і є Ющенко. Адже Ющенко повинен зважити на те, що його заяви підігрівають атмосферу нерозуміння й розколу в блоці, який до цього часу мав домовленість з БЮТом. Наразі лідер блоку НУ–НС Юрій Луценко заявив, що відкидає можливість створення широкої коаліції за участю Партії регіонів. Про що він мав особисту розмову з Президентом. Натомість, у контексті ймовірної коаліції, Луценко закликав приєднатися до БЮТу і НУ-НСу Блок Литвина, щоби таким чином підсилити кількісне представництво коаліції в майбутньому Парламенті. А це свідчить про розуміння у таборі “помаранчевих” партій своєї достатньо хиткої переваги у разі створення коаліції.
Іншим великим запитанням залишається участь у поділі влади комуністів, яких, як відомо, поки що не запросили до обговорення парламентських формувань.
Як би там не було, інформація про остаточний формат коаліції вже на горизонті, і з огляду на перебіг процесу її формування, виборців, ймовірно, чекатимуть ще декілька сюрпризів.
Володимир ПЕРЕГІНЕЦЬ
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ