Юрій Бут вважає російські спецслужби одними з найсильніших у світі
Нардеп зустрічає кореспондента ”ГПУ” біля комітетів Верховної Ради на вул. Садовій. Просить зачекати та йде до машини.
— Треба, щоби була гарна фотографія з депутатським значком, — усміхається.
За хвилину повертається. Підіймаємося на п’ятий поверх — у комітет із питань правосуддя. Там невеликий, але світлий кабінет Бута. Депутат закриває жалюзі на вікні. На столі — акуратні стоси паперів. Бут знімає сірий піджак і прикріплює до нього значок. Розповідає, що тиждень відпочивав у Криму із сім’єю в депутатському санаторії ”Нижня Ореанда”. Але повернувся для участі в позачерговій сесії. А ще хотів потрапити на святкування 1020-річчя хрещення Київської Русі.
— Я — людина віруюча, — говорить він. — Навіть узяв благословення в Алексія II. Цілував йому руку. Підтримую українську помісну церкву зі своїм предстоятелем. Але це треба робити згідно канонів.
Що стало причиною вашого виходу з коаліції?
— 6 червня я написав заяву про вихід із так званої демократичної коаліції. Заявив, що не згоден із політикою, яку вона проводить. Півроку не виконується жоден пункт коаліційної угоди. У коаліції два суб’єкти, а домінував постійно БЮТ, займав диктаторську позицію. У коаліції існувало дві думки: одна БЮТу, інша — неправильна.
Коли ви запланували свій вихід із коаліції?
— Я планував це зробити давно і вирішував це самостійно.
З іншим вихідцем із коаліції Ігорем Рибаковим радилися?
— Ні. Ми вже в останній день зустрілися й написали заяви. Правда, знайомі по спільній співпраці в організації ”Контрабанда СТОП”. І є прихожанами Української православної церкви Московського патріархату.
Після свого виходу з коаліції ви заявляли, що й інші депутати будуть виходити. Однак поки що ніхто цього не робить.
— Це поки-що. Давайте дочекаємося осені.
Нещодавно ”самооборонівець” Кирило Куликов заявив, що вас виключено із групи ”Народна самооборона”.
— У Верховній Раді юридично не існує депутатської групи ”Народна самооборона”. Є тільки фракція НУ-НС. А ”Самооборона” сама себе назвала і почала качати якісь права. Відверто стала в опозицію до президента на чолі з Юрієм Луценком та Давидом Жванією. Ці дві фігури все зрадили.
Чому ви пішли у виборчий список до Луценка?
— Бо він мене запросив. Тоді я ще не знав, що він так поступить. Він зрадив Майдан, відійшов від Мороза. Потім очолив список НУ-НС. Ішов до парламенту з гарними ідеями. Мені це подобалося. Але коли став міністром, почав диктувати ”Самообороні”. Змушував приймати антинародні закони: про безмитне ввезення аргентинського м’яса, зміни в господарсько-процесуальний кодекс щодо подвійної касації.
Перед виборами ми зустрілися з Луценком. Він вивчив мою біографію. Сказав, що вона гарно вписується у програму ”Народної самооборони”. Бо я отримав дві вищі освіти в Росії, став там кандидатом юридичних наук. Займав високі посади. Остання — керував Центром міжнародних проектів та співробітництва Російської академії держслужби. Але, будучи етнічним українцем, який тут народився, закінчив школу, я повернувся сюди. За 20 років перебування в Москві не забув української мови. Лекції читаю українською. А хлопці після двох років в армії ”штокают” і ”какают”. Хоча я — за двомовність.
Володимир Стретович нещодавно заявив, що він був проти вашого включення в список і казав вам про це в очі.
— Це називається ”б’ють по хвостах”. Мені ніхто нічого не казав ні тоді, ні тепер.
Після вашого виходу Юрій Луценко телефонував?
— Ні. Жодного разу й до сьогоднішнього дня. Хоча я номер не змінював. Говорив лише з Гримчаком і Лук’яновою з ”Народної самооборони”. Вони мене просили повернутися. Я відмовився. Потім просили, щоб я віддав депутатську карточку.
У БЮТі скликали закритий з’їзд і спробували позбавити мандата Ігоря Рибакова. Не боїтеся, що з вами можуть так зробити?
— Ну і що, що спробували. Але ж не виключили. Ігор Рибаков уже подав на це в суд. Я не боюсь і готовий відстояти свою правоту як в національному, так і в міжнародних судах.
До якої коаліції ви хотіли б увійти?
— До такої, яка об’єднає всю Україну. Там мають бути представники Партії регіонів, ”Нашої України”, Блоку Литвина.
Вас звинувачують у причетності до російських спецслужб.
— Ніякого відношення до спецслужб я не маю. Хоча мені це лестить, — усміхається. — Бо російські спецслужби — одні з найсильніших у світі. Я закінчив юридичний факультет Військового університету. Між іншим із золотою медаллю.
”Нашоукраїнець” Роман Зварич неодноразово заявляв, що ви незаконно отримали українське громадянство.
— Пану Зваричу я побажав би здобути вищу освіту і стримуватися від безпідставних звинувачень. У липні 2002-го я прийшов у посольство України в Москві. Запитав, як можу отримати українське громадянство, бо хочу повернутися додому. Мені сказали, що треба спочатку вийти по процедурі з російського громадянства. Насамперед треба звернутися у відповідні російські органи із заявою, отримати документ про вихід із громадянства Росії. Я прийшов у ОВІР, написав нотаріально завірену заяву. Потім десь через два тижні отримав заявку. На підставі цього почалося оформлення мого українського громадянства. Отримав довідку про реєстрацію особи громадянина України.
Депутат показує кілька ксерокопій. На одній із них зазначено, що 9 липня 2002 року він вийшов із російського громадянства. На іншій, що 18 липня того ж року зареєстрований громадянином України.
Коли ви отримали український паспорт?
— 2002-го я отримав паспорт, який зберігаю в сейфі. А російський здав, коли отримав справку. А те, що я зареєструвався тут і отримав синій паспорт через два роки, то це вже немає відношення юридично. Чисто технічно його виготовили 4 вересня 2002 року напередодні мого дня народження.
Бут говорить, що у нього феноменальна пам’ять. 15 хв. цитує вірші російських поетів Сергія Єсеніна, Олександра Пушкіна та Олександра Грибоєдова.
1967, 5 вересня — Юрій Бут народився в місті Бахмач Чернігівської області
1988 — закінчив Московське вище загальновійськове училище
1990 — командир взводу мотострілецького полку
1991 — слухач юридичного факультету Військового Червонопрапорного інституту міноборони Росії
1994 — старший викладач Військової академії ракетних військ стратегічного призначення міноборони Росії
2000 — директор Центру міжнародних проектів і співробітництва Російської академії держслужби при президентові РФ
2003 — закінчив докторантуру Національної академії держуправління при президентові України
2007 — депутат від блоку НУ-НС за квотою ”Народної самооборони”
Одружений. Має сина
Ольга СМАЛЮХІВСЬКА
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ