Роман Метельський створив та розвиває сайт «Фотографії старого Львова» ще з 2011 року. Знавець Галичини каже, що це його хобі, яке переросло у сенс життя. За ці роки з’явилось багато знайомств з колекціонерами та митцями, з поціновувачами історії та фотосправи, це спонукало львовознавця задумати у місті фотомузей.
Досвід Хмельницього
«Нещодавно я був у Хмельницькому, де впродовж останніх восьми років працює єдиний в Україні музеї-студія фотомистецтва. Мені вдалось поспілкуватись з працівником закладу. Від нього я дізнався, що вони довго шукали приміщення, адже головна вимога засновників музеї –розміщення у центральній частині міста. Після тривалих пошуків, міська рада задарма дала у користування площу. До того ж місцева влада допомогла з ремонтом. Найбільше мене здивував такий факт: аби встигнути до дедлайну начальник управління культури особисто долучилась до перебігу ремонтних робіт. Тобто бачимо зацікавленість керівного апарату міста.
Уявімо собі ситуацію, що ви приїхали до Вінниці, Тернополя чи до того самого Хмельницького. Якщо по приїзді запитаєте у місцевих, куди піти і що найцікавіше можна побачити, то воно скажуть фонтан, театр чи музей. А у Львові як? «Криївка», «Копальня», «Реберня» тощо. Це такий собі гастроцентризм».
Допис на сторінці у Фейсбуці
«Свого часу мав розмову з львівськими колекціонерами, які зіткнулися з нерозумінням з боку міської влади Львова, з порожніми обіцянками щодо надання площі для громадського простору, зокрема, музею. Натомість, у Польщі їм пропонують приміщення та фінансування, і певно, що вони переїдуть разом зі своєю ідеєю. Та все ж я не полишаю сподівань на позитивну рефлексію від посадовців з ратуші, тому націлений створити у Львові фотомузей.
Для цього написав допис на своїй сторінці у Фейсбуці: «Поїздка в Хмельницький зачепила сильніше, ніж я думав. Особливо відвідини фотомузею. Зібрався з духом і оголошую, що починаю роботу над створенням у Львові музею історії фотографії. Буду щиро вдячний за будь-яку допомогу. Маєте фотохлам дома - несіть, маєте ідеї, поради, підказки - заходьте на каву». Десь так я написав.
На щастя, реакція була миттєва, і мої сподівання на небайдужих користувачів Фейсбуку виявилися не марними. Хтось писав у приватні повідомлення, інші – дзвонити мені на пряму. А ось, наприклад, один чоловік запросив до себе в гості. Виявляється у його гаражі збереглись десятки раритетних фотоапаратів та загалом допоміжної техніки. Вартість таких експонатів просто не вкладається в голові. Та зважуючи на моє чесне ім’я, чоловік довірив мені своє фотонадбання, яке неодмінно займе почесне місце у новоствореному музеї".
Концепція музею
"На мою думку, в Хмельницькому все ж таки не музей, а виставка світлин та фототехніки. Натомість львівський музей буде розповідати історію.
Камера– обскура. Відповідно до мого задуму, на початку експозиції відвідувач опиняється всередині камери-обскури – найдавнішого фотоапарата. У чому суть цього винаходу? Це закрита темна коробка чи приміщення, на одній стінці якої є маленький отвір, через який на протилежну стіну проектується перевернуте зменшене зображення предметів ззовні. Отже, навколо – білий екран, у дверях відкривається маленький отвір і відвідувач музею бачить те, що відбувається на довкола.
Дисперсія. Гостей експозиції я також хочу зацікавити не менш важливим відкриттям Трикутна призма через яку проходить Хід променів білого світла через призму (дисперсія світла). Це так звана дисперсія
Сюжетні кімнати. За екраном по периметру я запланував сюжетні кімнати, у яких йтиметься про етапи розвитку фотомистецтва. Як відомо, згідно з одним із найдавніших способів створення фотографії, передбачалась витримка від 12 до 14 год. Звісно ж, що у такий спосіб не вийшло б сфотографувати людину. Тому на світлинах, які збереглись до сьогодні, ми бачимо тільки краєвиди.
Дагеротипія. А вже у 19 ст. з’явилася дагеротипія на основі іонів срібла, близька до теперішньої фотографії. Якщо пам’ятаєте, колись на компакт-дисках випалювали зображення, які можна було побачити під кутом. Подібний принцип дії мав і такий метод створення світлини. Головною перевагою цього відкриття було значне зменшення часу витримки – від 12 до 15 хв. Та все однак важко було висидіти. Тому для того, щоб сфотографувати людину, її садили у металевий корпус, який фіксував спину, голову, плечі тощо. Під час екскурсії можна буде випробувати винахід на собі і поринути у далеке 19 століття.
Кабінетна світлина. Окрема частина буде відведена на відтворену студію кабінетної фотографії, де у 20 ст. робили сімейні фото. Якщо б гості експозиції захотіли б отримати напам’ять ретро-світлину, то музей надав би можливість сфотографуватись та відразу роздрукувати світлину на хорошому папері.
Історії львівської фотографії. Інша зона буде присвячена розповіді про майстра нічної фотозйомки міжвоєнного періоду Марека Мюнца, про «УФОТО» (Українське фотографічне товариство 1932 — 1939 роки), яке видавало журнали «Батьківщина у світлинах», «Світло і тінь», а також організовувало виставки. Один із найвідоміших представників товариства – автор першого повнометражного художнього фільму Юліан Дорош.
Воєнний та повоєнний Львів. З того періоду, коли німці окупували Львів під час Другої світової війни, залишилось багато фотографій. Хочу відтворити атмосферу тих світлин, тому створю антураж львівської кнайпи 1940-1941 років. Будуть також фотозгадки радянського Львова, хоч їх і небагато. На мою думку, коли хтось береться розповідати історію, тим паче у музеї, це потрібно робити максимально оригінально та інтерактивно. Тому для демонстрації фотоісторії Львова за часів СРСР, відтворю фотолабораторія НКВД. Лінійка, зебра, фіксатори, з фотографіями фас та профіль. Відомі дисиденти, громадські діячі
Пам’ятаю, що перші свої світлини я зробив ще, коли був малим. Ми з татом робили фотографії на ванні, ставили дошки, фотозбільшувач. Відповідно, в музеї можна реконструювати таку домашню сімейну «фотолабораторію».
Сучасна історія. Історія фото завершувалась би світлиною з Революції Гідності. Наприклад, фотографія, на якій видно наступ «Беркута», у той же час люди рвуться в бій, фотограф у жилетці «ПРЕСА» у польоті ловить кадр, а в нього на спині — приціл снайпера. Спершу я був упевнений, що завершу експозиція подіями на Майдані, проте один мій добрий знайомий на ім’я Андрій порадив продовжити хронометраж виставки до подій на Сході України, колишнє АТО, теперішнє – ООС. Назвемо останню точку «Окопна фотографія в АТО»
Долучайтесь до створення фотомузею
"Також хочу звернути увагу на той прикрий факт, що зараз, на жаль, відходить покоління старих фотографів, які у своїх комірчинах тримають унікальні фотоплівки, негативи та світлини історичних подій. Їхнім родичам: дітям, внукам, а може й правнукам вже, ці знімки навряд чи потрібні. Тому, через Гал-інфо звертаюсь до Вас: перш ніж викинути на смітник раритет, знайдіть мене у Фейсбуці та сповістіть мене про свої знахідки. Кожен може долучитись до створення львівського фотомузею.
Я безумовно щасливий від того, що вже є багато людей, які пропонують допомогу. Якби місцева влада пішла назустріч львів’янам, то Львів би став першопроходцем у створенні інтерактивного фотомузею. Хочу створити гарний музей, достойний міста і в який захочуть прийти й провести там час, випити філіжанку кави, поспілкуватися. Я у будь-який час відкритий до співпраці".
Додамо, що Гал-інфо стало відомо, що напередодні 6 липня у Романа Метельського вкрали цінні речі. «Сьогодні трапилась у мене неприємне халепа. Поки був в музеї Грушевського (вул. Івана Франка, 154) з мого автомобіля потягнули наплечник. Там були гаманець і карти до фотоапарата, картрідери і кілька дрібних речей. На наплечнику логотип AstraZeneca oncology - подарунок від друзів. Знаю, що шансів мало, але якби хтось знайшов чорний наплечник з таким добром - дайтеся чути. Найцінніші - це картки з фото», – написав на своїй Фейсбук-сторінці Роман Метельський.
