За два-три роки у Львові буде комунальна катастрофа… Принаймні в цьому твердо переконаний колишній міський голова Львова Любомир Буняк. А все тому, за його словами, що в місті відсутня будь-яка кадрова політика і до влади прийшли непрофесіонали. Натомість, якби йому не заважали і дали допрацювати на посаді міського голови визначений термін, то, як впевнений Любомир Костянтинович, Львів став би процвітаючим містом: у нас був би свій газопровід і, відповідно, цілком незалежне газопостачання, цілодобово вода і, звичайно ж, архітектурний комплекс Високий Замок. Поряд з тим, на львівську громаду він не ображається і безапеляційно переконаний, що не мав із львів’янами жодних конфліктів. Що ж стосується міськради, то від неї Любомир Буняк вимагатиме не тільки відшкодування заборгованої заробітної плати, а й чималу суму за моральні збитки. Проте від своєї затії повернутися у крісло мера на чотири місяці він уже відмовився і активно зайнявся написанням книжки, в якій йтиметься в тому числі і про його діяльність на посаді міського голови Львова. Про це та інше в інтерв’ю „Гал-info” з Любомиром Буняком, яке ми подаємо без жодного цензурування і правок.
– Любомире Костянтиновичу, Ви неодноразово говорили про те, що після закінчення своєї кар’єри почнете писати автобіографічну книгу, на якому етапі зараз цей процес? Чи почали Ви вже її писати?
– Я вже домовився з деякими людьми, бо є такі речі, які я мушу погодити, адже планую писати не тільки про себе, а й про інших, тому мушу знати, хочуть вони чи ні, щоб про них писали. Якщо називати конкретні прізвища, то я мушу це погодити, бо якби я, скажімо, писав про якісь абстрактні речі, то це було б одне, а якщо говорити про живих людей… і взагалі, є речі, які є дуже відповідальні. З деякими я вже погодив, вони, правда, попросили, щоб коли буде написано, попередньо перечитати, з деякими ще треба узгодити. Це не так просто, люди ж сьогодні різні бувають.
– Все ж, вирішивши писати книгу, Ви, очевидно, накреслили собі хоча б орієнтовний план того, про що в ній розповідатимете. Отож, про що йтиметься у Вашій книзі і коли приблизно вона побачить світ?
– Перш за все я планую розказати про себе: де я народився, де я вчився… власне, всю свою біографію. Але біографія нерозривно пов’язана з діяльністю, а діяльність нерозривно пов’язана із спілкуванням з людьми, керуванням організацією, зрештою, діяльністю на посту міського голови Львова. Всі ці факти дуже важливі і взаємопов’язані. Й насамкінець до сьогоднішнього моменту.
Коли книга може вийти? Я думаю, що не раніше, ніж через рік. Все ж таки найскладніше, ще раз повторюся, — це погодити з людьми, про яких я буду писати, бо то буде нецікаво писати взагалі без прізвищ або змінювати їх. З деякими ж і не буду погоджувати, бо не бачу в цьому жодної необхідності.
– Як думаєте, чи стане Ваша книга бестселером?
– Це я не знаю. Я хочу писати її сам, а журналістської та письменницької практики я не маю. Однак треба ж колись починати…
– Уже довший час після Вашої відставки в пресі неодноразово з’являлася інформація про те, що Вас забирають чи то в Міністерство палива та енергетики, чи то назад на роботу на нафтопровід „Дружба”. Можете якось прокоментувати цю інформацію і взагалі чим Ви зараз займаєтеся?
– Я зараз є позаштатним радником міністра ПЕК. Можливо, це тимчасова моя посада, може скоро буде щось інше. Однак хочу сказати, що загалом сьогодні в державі ситуація є досить прикрою і зараз Україні хороші фахівці взагалі непотрібні, сьогодні потрібні люди з іншими схильностями та здібностями… в лапках. Якщо ж нашій державі колись потрібні будуть фахівці, то вона їх сама має пошукати. Пошукає — добре, не пошукає, то їй же гірше і тим людям, які будуть при владі. Я не знаю, чим закінчиться та політична ситуація, яка є зараз в Україні, бо це є абсолютно ненормально, але за останніми подіями у Києві я бачу, що все йде до імпічменту Президента, і хочу сказати, що він на це заслуговує. Вже всі зрозуміли, що Президент не здатний керувати державою і вона просто котиться у прірву, а хто й коли її буде рятувати, мені невідомо. Я вважаю, що ця Верховна Рада цього не зробить. Це повинні прийти нові лідери, які будуть здатні врятувати Україну. Й тоді будуть потрібні фахівці, які вміють працювати і творити, а не тільки красти і ділити.
– Любомире Костянтиновичу, Ви виграли суди чи не всіх судових інстанцій щодо незаконності Вашої відставки з посади міського голови Львова. Чого Ви добиваєтеся своїми судами: компенсації заробітної плати за вимушений простій чи, як це було раніше, ще й можливості допрацювати чотири місяці, які забрали у Вас депутати?
– Я справді виграв всі суди, але я не знаю, чи по другому судовому рішенню міська рада подавала на апеляцію, якщо подавала, то я маю дочекатися рішення Апеляційного суду. Проте мерія, безперечно, програє, бо там були порушені всі закони, все, що можна. Просто за півроку, які залишилися, вони хотіли вкрасти все, що я не дав їм вкрасти за три з половиною роки. Іншого виходу в них не було: або нічого собі не відшкодувати і піти з нічим, тобто втрачена каденція, або відправити мене у відставку і тоді розкрасти місто на три роки вперед, що вони успішно і зробили. Наскільки мені відомо, деякі ухвали, які прийняла міська рада за Сірика, зараз заблоковано, на 22 земельні ділянки накладено арешт. Однак я цим не займаюся і мене це вже не цікавить…
Суд прийняв рішення, яке відповідає чинному законодавству. Звичайно, що я вимагатиму відшкодування заробітної плати — це безперечно, але крім цього, я ще подумую над тим, щоб мені відшкодували і моральні збитки. Однак це буде тільки після того, як я отримаю друге рішення Апеляційного суду, яке підтвердить рішення першої інстанції.
– А яку суму моральних збитків Ви виставлятимете?
– А це я ще придумав. Вона буде великою…
– Перейдімо до справ міста… Пане Любомире, з 1 січня цього року вступила в дію нова структура виконавчих органів Львівської міської ради, відповідно, в Ратушу прийшло багато нових чиновників. Як Ви оцінюєте кадрові призначення в мерії?
– Навіть відійшовши від справ Львова, я все одно продовжую слідкувати за міським життям. Усе-таки я живу у цьому місті і мені не все одно, як воно буде, тим більше, що я працював з багатьма людьми, а зараз вони просто викинуті. Я знаю, що це дуже хороші фахівці, і це мене, чесно кажучи, навіть трохи болить. Вони мені не рідня, не куми, не свати, але просто болить за порядних і нормальних людей. Однак мова зараз не про це…
Є таке українське прислів’я: який піп, такий і прихід… Оце достеменно. Почати говорити про справи в місті і не говорити про керівника міста — це говорити ні про що. Я не спорю, що керівник міста легітимно обраний, за нього проголосувала більшість львів’ян. Він переміг правильно, без фальсифікацій, й те, що зараз говорять, що вибори хтось фальсифікував, — це брехня. Проте, якщо говорити про діяльність цього міського голови, то, на жаль, це, на мій погляд, не є ніякий керівник. По-перше, він не має жодної практичної діяльності, жодної! Й усе те, що говорилося, що він директор Інституту розвитку міста — це авантюра. Я про це говорив вже не один раз і ще раз це повторю. Ця людина схильна до авантюр. Інститут розвитку міста… такого в природі в принципі не існує, але маючи власні засоби масової інформації: газету „Поступ”, ТРК „Люкс”, може, ще якісь, не знаю, Андрій Садовий зумів на цьому добре розкрутитися. Тобто ця людина почала на іміджі. Інститут розвитку міста — це, власне, сам міський голова, дівчина, яка там сидить, сторож і, по-моєму, охоронець. Я там був, у цьому так званому Інституті розвитку міста. Це просто авантюра, авантюра, яка спрацьовувала, бо всі думали: Андрій Садовий — директор Інституту розвитку міста… а це просто авантюра…
Наступна авантюра, це передвиборне гасло Садового: Львову особливий статус. Що значить особливий статус міста Львова? А Харків як друга столиця України, а Одеса як південні ворота нашої держави, а Донецьк чи Дніпропетровськ як потужні індустріальні центри – можуть мати особливий статус? Цей трюк знову ж таки розрахований на дешеву покупку когось, тобто це чергова авантюра.
Авантюра великого масштабу — це так звана „Самопоміч” — пульс міста. Я не хочу говорити якісь нехороші слова, але в цьому випадку просто не обійдешся без таких слів, що це просто величезна авантюра, яка обдурила все місто і люди купилися на це. Звичайно, це вже інше питання, чому люди на це купилися, однак зараз від цього вже нікому не легше.
Це все робилося тільки з однією метою — тільки прийти до влади, а далі будь, що буде. Тобто людина, яка не мала ні нормального стажу роботи, ні досвіду, ні особливої освіти, ні хоча б відповідного віку, адже вік — це теж досвід, людина вчиться ціле життя…вона сьогодні керує містом і, відповідно, підбирає під себе таких же кадрів. Там немає кадрової політики, взагалі немає жодної кадрової політики… Просто є підбір людей, угодних для себе, які будуть виконувати якісь команди. Бо це не є керуванням, керувати містом і командувати — це є різні речі. От це якраз і є командуванням: ти біжи туди, а ти біжи сюди…Справжніх же фахівців з роботи просто позвільняли, не кажучи вже про те, що ця так звана структура виконавчих органів влади є незаконною, вона є просто абсурдною і не відповідає жодним потребам у керівництві таким великим містом, як Львів, та й у принципі не підходить для керівництва будь-чим. Це така мода, це знову ж таки з тієї серії авантюр — створити видимість бурхливої роботи: ми щось робимо, ми щось перебудовуємо. Це все пусте, непотрібне, вони просто не вміють керувати вмістом, не знають, що то є і для чого воно є. Наразі спрацьовує отой запас, який був створений ще попередниками. Нове ж керівництво міста, мені здається, взагалі веде Львів до краху. Я знаю, в якому стані був Львів, коли я його прийняв, і в якому я його залишив, от на цьому рівні вони якраз ще працюють…поки що… Це називається просто латання дірок… Це буде Алчевськ… згадаєте мої слова, рано чи пізно у Львові буде Алчевськ. Може рік, може півтора, ну, може три, а далі буде просто крах...
– Чому Ви так вважаєте?
– Ну, хоча б такий приклад, міська влада Львова зараз хоче взяти кредит на тепло — близько 20-ти мільйонів гривень — під заставу майна міста. Це просто шлях в нікуди, чергова авантюра, і якщо на це піде депутатський корпус Львівської міської ради, адже серед депутатів є такі самі… так звані народні обранці, які толком не знають, що вони роблять в раді, а є нормальні люди, які повинні подумати, що вони роблять. Дати теплоцентраль в заставу — це значить, що її просто віддати. Я цю теплоцентраль прийняв фактично з нульовою потужністю. Ми ж її вивели на потужність, достатню для всієї комунальної господарки Львова, тобто для „Львівводоканалу”, для обох теплоенерго та для електротранспорту. Коли я пішов із поста голови міста, потужність цієї теплоцентралі була 28 мегават — цього цілком вистачало для комунального життя міста. Зрозуміло, що це досить ласий шматок, хтось там собі придивився, якийсь банк, і звичайно, йому цікаво дати гроші під таку заставу і забрати теплоцентраль фактично ні за що. Це шлях в нікуди. Я зберігав місто, зберігав майно, землю, а вони прийшли і дуже швидко це все розбазарюють, причому не соромлячись, а роблячи це прямо і відверто.
Ще одне не можна не згадати, якщо говорити про сьогоднішнє життя в місті, всі чудово знають, і я не зроблю ніякого відкриття, коли скажу, як процвітає корупція у Львівській міській раді. Всі добре знають, скільки все коштує, при чому називають конкретні суми, які фірми, за яку земельну ділянку чи за яке майно скільки мають заплатити конкретним чиновникам. Це робиться ніби під покривом партій… такі-то, такі-то фракції просто йдуть собі і ділять… все це робиться відверто, про це всі знають і говорять. Про яке керівництво містом у такому випадку можна взагалі говорити? Все просто пливе, до влади прийшли справді некваліфіковані і недосвідчені люди.
– Ви постійно повторюєте про відсутність будь-якої кадрової політики в Андрія Садового, але жодних прізвищ не називаєте. Хто із міських чиновників нової когорти, на Ваш погляд, не відповідає займаній посаді?
– Взяти хоча б такого заступника міського голови, як Василь Косів. Людина взагалі не має поняття, що вона там робить… Це просто вдячність Андрія Садового екс-народному депутатові Михайлу Косіву (батько Василя Косіва. — Авт.) за його підтримку на виборах міського голови. Про яку кваліфікацію чи компетентність цієї людини можна говорити? Так що немає жодної кадрової політики, є просто підбір угодних слухняних виконавців.
Слава Богу, що зараз є тепла зима, і вони не відчули, що таке холоди. Середина січня — плюс 10, коли мало б бути мінус 20. Це просто їм пощастило, але хай буде, бо це ж для користі львів’ян. Однак що вони будуть робити, коли продадуть теплоцентраль, теплоенерго, а тепер, наскільки я знаю, почалися ще якісь проблеми і з „Львівводоканалом”. Тобто вони містом не керують, не бачать перспективи… Я, наприклад, побудував 36 районних котелень — це сучасні економні котельні, які споживають мало газу. Наразі міська влада ще цим користується, зими нема — проблем нема, і то вони вже беруть якісь позики, у них вже є вже низка проблем і будуть ще більші. Це щось схоже на те, що було до мене із „Львівводоканалом”: то віддавати в концесію підприємство, то віддавати його в оренду. Коли ж я тільки прийшов, то вже з квітня до жовтня ми стабілізували роботу „Львівводоканалу” і до мого відходу ніяких проблем взагалі не було. Мені просто не дали закінчити програму „Вода”, просто не дали… депутати не дали, бо я не дав їм розграбувати Львів. Не я приймав рішення із земельних чи майнових питань, але не дати депутатам щось зробити міський голова може, бо все ж таки подолати вето голови міста є важче, аніж просто прийняти якесь рішення. Тим більше, що частина з депутатів — це справді нормальні порядні люди, а частина просто в змові, заодно, вони між собою можуть все „порішати”. 46 голосів набрати, які необхідні для прийняття якогось рішення, є легше, аніж 60-ть, які треба для подолання вето міського голови. Загалом ситуація в Львові, на мій погляд, сьогодні є недоброю і боюся, що нинішнє керівництво міста веде справу до повної руйнації комунального господарства, що вже зовсім скоро відчує Львів і львів’яни.
– Любомире Костянтиновичу, Ви говорите, що зараз у Львові все так погано, а коли при владі були Ви — було все добре, але ж, даруйте, від часу виборів рейтинг Садового майже не змінився. Його і надалі підтримує майже полонина львів’ян, тоді як Ви запам’яталися як міський голова, який мав найменшу довіру серед мешканців Львова. Чому так?
– На мій погляд, ця громада заслуговує такого мера і такої влади… заслуговує. Повірте, я говорю щиро, без будь-якої образи на львівську громаду, кожна громада має ту владу, на яку заслуговує і такого керівника, якого заслуговує, це все є поєднане. І міський голова такий, який є, бо його обрали легітимно, і громада заслуговує мати такого міського голову. Оце моє таке бачення сьогоднішньої ситуації.
– Пане Любомире, свого часу Ви говорили, що однією із причин Вашої відставки є те, що Ви не давали депутатам розкрадати місто, що серед депутатів існувала так звана „чорна каса” за вирішення земельних і майнових питань, яку Ви намагалися поламати і через це, власне, позбулися свого місця. Як вважаєте, чи є у міськраді така каса і чи має до цього якийсь стосунок міський голова?
– Щоб дати відповідь на це запитання, треба мати конкретні факти, я таких конкретних фактів не маю. Але якщо в загальному, то так кажуть в народі, що ти не вирішиш жодне питання, не давши хабара, і суми називають великі. Мені це сказати… я ж не можу сказати, що Петро Петрович, скажімо, дав хабара Івану Івановичу у розмірі 40 тисяч доларів… я ж такого не можу сказати, бо це був би абсурд з моєї сторони… але все це в народі говорять. Знаєте, воно може бути і перебільшення, може бути і применшення, але немає диму без вогню, так не буває. Коли навіть сьогодні до мене звертаються люди і питають, що твориться? Кажуть, якось впливайте, а я відповідаю, що не можу впливати, бо зовсім далекий нині від цього.
– Ви говорите про корупцію у Львівській міській раді. Звинувачення у корупції — це дуже серйозне звинувачення, чи маєте Ви якісь докази?
– Якщо факт не можна довести, то це ще не означає, що цього факту нема. Юридично може немає, але він є, він є… Зрештою, якби навіть я мав якісь факти, я би вам про це не сказав, бо факт корупції може довести тільки суд. Однак коли до мене приходили люди, коли я ще працював, і говорили про таке, то я з цим жорстко боровся. Я знав, хто брав до мене хабарі, до мене приходили і це говорили, я це все знав, але, ще раз повторюся, доказати це все може тільки суд. Але я знаю, як працювала земельна комісія, я знаю, хто був на касі за мене, хто сидів на касі, я знаю, скільки давали депутатам, я знаю, хто це робив. Та це було не дуже поширено, бо я це жорстко присікав. Взагалі дурних рішень ми не приймали, можливо, щось десь і проскочило, бо не завжди міський голова міг все проконтролювати, але коли я тримав віжки у руках, я бачив, як працює так звана земельна комісія, як там до них приходять, як вони пишуть всякі папірчики і як в такий спосіб „просувають” свої питання. Однак, ще раз кажу, що є серед депутатів і порядні люди, яким це не подобалося, вони приходили до мене і просто говорили, що такі речі мають місце, що такий-то, такий-то пункт проплачений або буде проплачений і його не можна пропустити. В такий спосіб міський голова може впливати, якщо, він, звичайно, не є в змові із депутатами, бо для мільйонного міста підкупити 90 депутатів — це не є така велика проблема.
– Чому, на Ваш погляд Андрій Садовий зумів знайти спільну мову з депутатським корпусом міської ради, а Ви — ні?
– Коли одна сторона хоче щось робити, а міський голова не дає, то це, звичайно, викликає опір, але я йшов на це свідомо. Я обіцяв людям, що подолаю корупцію. Я прийшов на вибори, мав це у своїй програмі і від обіцянок своїх не відмовився. Своїх переконань я не зрадив: говорив завжди, правду, хотів щось зробити для Львова — це все мої помилки… в лапках помилки, звичайно. Все, що я говорив, те і робив, я не грав двояко. Про „Самопоміч” можна говорити до виборів, а після виборів вже „пульсу міста” нема. Де зараз пульс міста? Це різні речі, можна одне говорити до приходу до влади, а потім робити інше. Однак ці апетити… звичайно, можна задовольнити „потреби” депутатів: тому дав кусок землі, тому дав якесь майно, тобто їх можна прикупити, тоді, звичайно, ніяких скандалів не буде. Я теж міг так робити, але це було врозріз з моєю совістю, всупереч моїй ідеології, своїм міркуванням, всупереч тому, що я говорив людям. Якщо вони прийшли до влади, щоб це робити, і в такий спосіб нажитися, то так можна робити, а те, що немає конфліктів між мером і депутатами — це не означає добре для міської громади. Це означає, що там ідуть торги: я тобі зроблю те, я тобі зроблю те, я ти мені за це зробиш так… От на одній із останніх сесій вони щось там між собою не поділили і депутати, кажуть, не вирішили для Садового жодного земельного питання…от бачите, що вже між ними пройшла якась іскра. Так просто це не буває, земельні питання, в принципі, якщо вони нормальні, вирішуються досить нормально і швидко, а якщо виникають якісь запитання в депутатів, в міського голови, кожен має щось своє, конфлікту здавалось би і нема, але один взяв більше, один менше, йому хочеться добрати своє і вже тоді починаються конфлікти. І це буде! Там, де є такі речі, конфлікти неминучі.
Якщо ж говорити за мене, то ніяких конфліктів між мною і депутатами в принципі і не було. Ті конфлікти, про які говорили, — це все були вигадки газети „Поступ”, особливо лютувала газета „Високий Замок”. Це все було нікчемство журналістське, просто журналістське нікчемство. Насправді ж, не було жодних підстав. Не було ніяких вчительських скандалів за мене, ніяких. Навпаки, всі виплати вчителям ми здійснили, включаючи навіть 57-му статтю, а то що вони ходили з плакатами… зараз не ходять, їм не платять, а вони не ходять. Організовували всякі нікчеми ці походи і більш нічого. Самоспалення Шендрика, по-перше, це депутати вирішують земельні питання, дати чи не дати земельну ділянку, а не міський голова, по-друге, Шендрик не мав ніякого стосунку до цієї ділянки, це була земля його тещі, а він взагалі був ні при чому. Тут не було ніякого скандалу, шкода, звичайно, що людина так закінчила своє життя, але це було абсолютно безпідставно. Й кримінальної справи там нема проти кого порушувати, просто нема за що… Або з таксистами… Яка була проблема з таксистами, та не було жодної, просто хотів міський голова навести порядок, щоб таксі було чистеньке, акуратне і нормально обслуговувало людей. Ні! Піднялися таксисти… а зараз все — спокій. Підняли тарифи на тепло майже в три рази, ніхто нічого не каже, все нормально. Та, це поки що, завжди так не буде. А про мене — це все були видумки, видумки тих людей, які мали свої інтереси, а я їм стояв на перешкоді.
– Якщо у Вас не було конфліктів з депутатським корпусом, то чого ж тоді депутати відправили Вас у відставку?
– Якби я захотів, то міг би цілком просто домовитися з депутатами і того фарсу, який вони називають моєю відставкою, не було б. Всі ж знають, що перед тим, як розіграти цю всю комедію, депутати розпустили виконавчий комітет Львівської міської ради, який тоді діяв. Вони розпустили цілком легітимний та законний виконком. Зрештою тільки міський голова за законом має право пропонувати персональний склад виконавчого комітету. Сесія приймає рішення про затвердження того чи іншого члена виконкому, але тільки за пропозицією міського голови. А вони розпустили виконком просто на зборах депутатів, це навіть не була сесія, бо я її не скликав, тобто вся процедура була порушена. І хочу сказати одну дуже цікаву річ, що напередодні цієї так званої сесії, коли депутати достроково припинили мої повноваження, пізно ввечері до мене підійшов тодішній секретар ради Зеновій Сірик і говорить: „Любомире Костянтиновичу, давайте ми підемо з вами на компроміс, ми не будемо цього роботи, тільки погодяться на дві речі: признайте відставку виконавчого комітету та відмовтеся від відбудови Високого Замку”. Я відповів, що ніколи не признаю відставки виконкому, бо там є 19 дуже кваліфікованих людей, всі вони заслужені люди. Як міг відправити у відставку, наприклад, Шухевича чи академіка Романіва, які там були, голів всіх районів чи моїх заступників? Як я можу відправити цих людей у відставку? Це був абсурд. У нас був дуже хороший виконавчий комітет, я ніколи не налаштовував людей на прийняття будь-яких рішень. Все було справді демократично, це не був такий виконавчий комітет, як зараз, коли є п’ять чи шість осіб і що Садовий скаже, те вони і роблять.
Що ж стосується відбудови Високого Замку, як я міг від цього відмовитися, якщо це була моя програмна засада? Я у своїй програмі написав, що розпочну відбудову Високого Замку, і я розпочав. Ми провели археологічні розкопки, розробили проект і, як би там не було, я поїхав до Азарова і виділили кошти місту на святкування 750-річчя, і в тому числі 18 мільйонів гривень на відбудову Високого Замку. І сьогодні вже стояв би Високий Замок для Львова, як символ міста. Просто вони не доросли до цього, ця шпана не доросла до розуміння того, що Львову — це потрібно, що це назавжди, але шпана є шпана, вона ніколи до цього не доросте.
Тобто якби я хотів себе врятувати, то в мене не було б жодної проблеми… я про це у своїй книжці напишу.
– Припустімо, що Ви й справді ніколи ні з ким не мали конфліктів, однак скандали довкола Вашої особи все ж інколи виникали. Свого часу у Вас був скандал із тодішнім нардепом Олексою Гудимою, який заявляв, що одним із співвласників ТзОВ „Компанія „Енергоінвест”, яка займалася спорудженням парогазової установки на території ТЕЦ-1, була Ваша теща і що в такий спосіб ваша сім’я просто хоче нажитися на господарці міста. Що із цим підприємством є зараз?
– Знову ж таки, є міська шпана, а є шпана у Верховній Раді. Коли під моє слово в банку дали кредит, бо я хотів зробити, щоб місто було незалежне в енергетичному плані, мало свою електрику і свій газопровід. Я запроектував вже навіть газопровід, було вирішено й питання з землею. Цей газопровід окупився би за два роки. Ми платимо величезні кошти за транзит газу до міста, а мавши би свій газопровід не платили б нікому. По-перше, це величезна економія коштів, а по-друге, місто мало б достатню кількість газу і газопостачання у нас було б надійним. Я хотів це зробити, під мою особистість дали кредит. Це було погано, це коштувало комусь якихось грошей? Кажуть, скандал…який скандал? Для придурків, пробачте, це скандал, а для мене це нормальна постановка питання і це було б з користю і для людей, і для міста. Ну не захотіли і не мають! Обладнання ми продали, з банком розрахувалися і тепер нема нічого... цієї компанії тепер взагалі немає, ну немає, так немає, ради Бога. Понасилали прокуратуру, міліцію, перевірили і що? Ніхто ніяких порушень не виявив. Який скандал?
Розмовляла Оксана ЛАБОЙКО
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ