Велосипед – це найбільш поширений вид транспорту на планеті, його виготовляють з дуже різних матеріалів, у тому числі і з дерева.
Двоколісний транспорт має не таку вже й довгу історію, як можна собі уявити. Хоч колесо придумали тисячі років тому, але додумалися використовувати його і силу ніг лише двісті років тому. Тоді почали робити перші примітивні конструкції, які були малоефективними та травматичними, більше того – це були швидше двоколісні самокати, або як їх називали «машинами для ходьби». Однак ближче кінця ХІХ століття британська компанія «Rover» зробила такі «ровери», якими ми й досі користуємося, хоч, звісно, з того часу вони також зазнали оновлень. До речі, саме цей британський варіант велосипеда набув такої популярності, що в польській мові велосипед досі називають rower, а тому у західноукраїнському діалекті теж є слово ровер.
Факт, що перші двоколісні були з суцільного дерева, але поступово вони стали металевими з гумовими колесами. Однак фанати своєї справи продовжують експериментувати. Тому на ринку велосипедів можна зустріти і частково чи суцільно дерев’яні, які поєднують технічні здобутки з ексклюзивністю матеріалу.
Саме такого експериментального велосипеда самостійно створив собі львів’янин Тарас Мацук. Раніше він десять років життя присвятив трюкам на велосипеді і був одним з перших, хто розвивав професійний велоекстрим у Львові. Зараз Тарас займається технічним дизайном і дерев’яний велосипед – одне з його цікавих дітищ.
Ми поговорили Тарасом Мацуком про складнощі виготовлення дерев’яних велосипедів і на скільки вони можуть бути ефективними.
Побачив в інтеренті і вирішив створити собі сам
– Тарасе, звідки ця любов до майстрування?
– Складно сказати, напевно, у мене в душі завжди була ця пристрасть. Хоч вчився на інформаційну безпеку, але зайнявся дизайном, вивчав різні програми і дійшло до того, що створюю всякі такі цікаві речі. Мова йде не лише про велосипед, але й, наприклад, робив для «Квест-кімнат» декорації, механізми різні та багато іншого.
– Тобто ви дизайнер?
– Я себе позиціоную, як технічний дизайнер – людина, яка може придумати щось і самостійно виготовити це. Займаюся не лише кресленням, але і станками, матеріалами і самим виготовленням.
– Як виникла ідея створити дерев’яний велосипед?
– Почну з того, що ще з часів інституту познайомився зі своїм майбутнім напарником Романом, з яким ми каталися і розвивали екстремальний спорт в Україні, їздили виступати за кордон. Потім організовували велотраси, трампліни, робили металоконструкції на яких виступали, а далі це переросло у виробництво скейтпарків. За той час в Україні поставили дев’ять таких і один в Азербайджані. Це був наш заробіток до моменту, поки не розійшлися трішки думками з напарником. Він досі створює скейтпарки і виготовляє велосипеди з алюмінію і з титану. Я мав на меті теж створити собі раму з титану. Але там цінова категорія зовсім інша…Тоді побачив в інтеренті, що можна робити також дерев’яні велосипеди. Маючи досить навичок і досвіду, накреслив, все продумав, виготовив і вийшов дерев’яний велосипед.
– Тобто основна мета – це спробувати створити щось оригінальне?
– Можна і так сказати, вирішив перевірити на скільки якісно вийде втілити таку ідею.
– Зрозуміло. То скільки часу зайняла ця робота?
– Від розробки до реалізації зайняло десь два місяці. Але паралельно займався й іншими справами, своєю роботою, тобто це не був щоденний процес.
Рама з дерева, все інше – ні
– Чи було багато нюансів з виготовленням дерев’яного велосипеда?
– Коли створюєш якусь річ і вона більш високотехнологічна, то виникає багато нюансів. Для прикладу, деревину клеїв одним клеєм, а вже алюміній до дерева, то треба було використовувати інший клей. Дерево з металами не дуже хотіло клеїтися, напевно, з десяток клеїв спробував, щоб знайти той, який найкраще підходив. Також там присутні алюмінієві компоненти, бо не може бути саме дерево в яке вкручується якийсь механізм, воно не витримає. Наприклад, рульова частина до якої кріпиться переднє колесо чи механізм обертання передач, чи задні, грубо кажучи, лінки на яких заднє колесо крутиться – там всюди є алюмінієві вставки і їх прийшлося точити.
Але самий перший нюанс – це створити правильну геометрію, щоб на ньому було комфортно їхати, підігнати під висоту людини. Я створив велосипед під себе. Другий важливий нюанс – вибір деревини, яку використати? Подивився різні види деревини і зупинився на ясені. З ясена виготовляють скейтборди і луки. Тобто це деревина, яка витримує навантаження. Для прикладу, дуб сам по собі міцний, твердий, але він крихкий і в один прекрасний момент може зламатися. А ясен має більш динамічні властивості, еластичний, щоб прогнутися і витримувати навантаження. До речі, по твердості він такий самий як дуб. Тому зупинився на ясені.
Далі виникли проблеми, як всі ці вузли зробити? Точив циліндричні форми та алюмінієві деталі на різних фірмах та станках. Спершу воно вирізалося з листа. Далі оброблялося посадочне місце під кріплення перемикача передач на колесо. А основну деревину робив у себе на фірмі. У нас там є спеціальний станок з числовим програмним керуванням. Закупляв фрезери різної товщини, бо сам велосипед всередині пустотілий. Якщо дивитися на нього ззовні, він повторює форму звичайного велосипеда і все це дерево створене, як труба і всередині пусте. Це зроблено для того, щоб маса була менша. А циліндрична форма придає міцності всій конструкції.
– Таки багато нюансів. Тобто це не є суто дерев’яний велосипед.
– Це частково дерев’яний, а саме рама з дерева. Там є алюмінієві компоненти. Підшипники на яких обертається руль мають кріпитися в алюміній. Тому основна рама дерев’яна, але є пару елементів, труб, для прикладу, сідло – воно зафіксовується в алюмінієвій вставці. Там, де передачі крутяться, там теж стоїть алюмінієва трубка. Саме дерево не призначене для того, щоб кріпити у нього підшипники чи ще щось. Тому використовується алюміній.
Проїхав на дерев’яному велосипеді 100 км
– Після виготовлення, напевно, займалися тестуваннями. Які враження і результати?
– По технічним характеристикам вийшов прекрасний велосипед. Коли їхав на ньому на роботу, то помітив, що велосипед має навіть кращі ходові якості, адже дерево поглинає вібрації. На алюмінієвій рамі відчутно вібрації по руках, а на дерев’яному – цих вібрацій значно менше. Тобто комфорт від їзди є кращим. Тестування… Я проїхав на ньому близько сотні кілометрів і у кінцевому результаті саме той момент за який переживав, він і зламався. За весь велосипед не переживав, бо там все було зроблено надійно, але сумнівався, чи витримає рульовий стакан? Мав надію, що все такий той клей, який дав найкращі характеристики, втримає рульовий стакан. Але сталося так, що до самого алюмінію він не дуже вклеївся. Тестував велосипед на пагорбах Кайзервальда. На спуску по каменях велосипед витримував, та коли на швидкості попав у вибоїну, тоді відірвався рульовий стакан…
У майбутньому планую виправити цей момент і добавити кусочок труби алюмінієвої, щоб у верхній трубі була додаткова опора і кріплення.
– Отже зараз цей велосипед у неробочому стані, але скоро його відремонтуєте.
– Так, на меті його ремонт, після якого навіть не буде видно якогось дефекту.
– А скільки коштує виготовлення дерев’яного велосипеду?
– В Україні продаж такого велосипеда не є дуже актуальним, бо за ту саму ціну можна виготовити титанову раму або карбонову. Вона по своїх характеристиках буде надійніша і легша. Дерево конкурує з алюмінієвою рамою, але ціна виходить більша. Десь в районі тисяча доларів обійдеться виготовлення такої рами, 400 доларів лише на матеріали підуть. Це дуже витратна по часу робота. Треба бути фанатом, бо не кожен собі дозволить стільки грошей на велосипед витратити.
– Можливо, досліджували питання, чи користуються попитом такі велосипеди у нас та за кордоном?
– За кордоном є популярна фірма «Renovo», яка створює дерев’яні велосипеди такого самого типу, що я створив. Вони повторюють форми алюмінієвого чи якогось карбонового велосипеда. Також бачив репортаж, здається, з Києва, що чоловік створив собі дерев’яний велосипед, але він дуже простий і грубо зроблений – вирізаний з суцільного куска дерева і не має такої форми та пустотілості. Тобто він важкий і непродуманий. В цілому у нас такі велосипеди виготовляють, але вони не є масовими, немає серійного виробництва і продажів. Натомість у нас багато аерографії видають за дереву. Однак це помітно, коли воно не дерев’яне, а розмальоване чи обклеєне під дерево.
– Ясно, а чи б назвали ви такий велосипед більш екологічним?
– Частково, можливо, але… Коли кажуть «еко», то завжди мені стає дещо смішно. Бо, щоб створити дерев’яний велосипед, треба найперше зрізати дерево. Так, він більш екологічний у плані виконання, але для його виготовлення використовуються й інші ресурси: різні клеї та лаки, алюміній і так далі. Хоча погоджуюся, що слово «еко» є більш доцільним для велосипеда з дерев’яною рамою, ніж з алюмінієвою.
Люди не вірять, що він з дерева
– Стосовно помітності і якоїсь ексклюзивності, то такий двоколісний точно виділяється. Як реагували люди, коли бачили вас на дерев’яному велосипеді?
– Звісно, що він привертає увагу, бо виглядає, наче, з якоїсь фантастики. Тут цікавий момент, що люди, коли бачать такий велик, то в них перша думка – це, мовляв, брехня, його помалювали якоюсь аерографією, або обклеїли плівкою і полакували зверху, щоб воно виглядало, як дерев’яне. Була одна людина, яка зайшла на фірму і побачила велосипед, який ще був у процесі створення, то вона так впевнено мені каже: «Та це плівка, у мене друг таку алюмінієву раму обклеїв і воно, як дерево». Коротше, народ не вірить, для них то шок, більшість думає, що їх хочуть обдурити і лише одиниці перепитують, чи дійсно це дерев’яний велосипед?
– Зрозуміло, а чи хтось звертався з пропозицією створити і йому такого?
– Поки що ні, але як би був клієнт, який готовий оплатити затратну роботу, то я лише за. Однак, як вже згадував, в Україні не кожен такого захоче через ціну, бо за ті ж гроші можна купити титановий, але у плані комфортності і естетики, то дерев’яний велосипед – значно кращий.
– Як би ви оцінили важливість велосипедів у місті і чи стають вони все більше популярними у Львові?
– Пересування у Львові є дуже актуальним на велосипеді. Це один з найбільш зручних транспортних засобів у місті, коли погоді умови дозволяють. В цілому Україна та Львів роблять кроки в сторону розвитку велосипедного руху. Появляються велодоріжки та все більше українців пересідають на двоколісних. Також з’являються велосипеди на прокат, коли можна з однієї точки в іншу собі зручно проїхатися і не обов’язково купляти велосипед. Машини відходить на другий план у місті. Я використовую машину суто у якихось цільових, робочих питаннях. Якщо треба якісь матеріали перевезти, чи поїхати десь на якусь зустріч, якесь дальше дозвілля, чи до батьків за місто. А так, то для свого здоров’я і екології краще таки пересуватися на велосипеді.
– На завершення, хотів би поговорити про екстрим на велосипедах. Чому все таки вирішили зав’язати з трюками?
– Ми з командою десять років займалися професійно трюками на велосипедах, навіть брали участь в «Україна має талант». Були одні з перших, хто це робив тут. У мене було декілька велосипедів різних класів: дорожній і два види байків для трюків. В цілому заняття на велосипеді – це була мрія, яка стала професією, захоплення, яке виросло у щось суттєве і значиме для мене.
Але з часом змінюються пріоритети і починаєш розуміти, що воно відходить на другий план. Бо є першочергові речі: заробляти гроші, пробивати собі якесь майбутнє і так далі. До того ж, це досить травматичний спорт, а з віком починаєш більш відчувати все. Завжди кажу, що діти, як резина, губка, тобто менш травматичні, повітряні. А коли ти вже досягаєш певного віку, то стаєш більш битим, важче все це переносити, помаленьку починають вилазити попередні травми. Як то кажуть, на все свій час.
Юра Мартинович
спеціально для "Гал-інфо"
