Мер, який гуляє сам по собі

Загальновідомо, що Андрій Садовий став міським головою на хвилі обіцянок реформувати ЖЕКи, привести у місто великі інвестиції та зробити Львів містом №1, принаймні в Україні. А ще він наголошував: управління містом почне з наведення „елементарного порядку”. І це улюблений вислів мера з часів виборчої кампанії.

„Елементарний порядок” на практиці виявився жорсткою централізацією виконавчої влади у Львові та створенням чисельних обмежень та заборон. Виконавчі структури під керівництвом мера відразу ж призупинили видавати дозволи на встановлення нових кіосків, дещо реформували дозвільну систему і ускладнили процедуру проходження документів через міську раду. „Директори фірм мають проблеми з оформленням документів в міськраді. Витрачають на це багато часу та зусиль. Складно вирішують питання на сесії, непрозорі схеми проходження документів по візуванню земельних ділянок. Замість працювати, людина мусить ходити з папірцями і чекати, поки завершаться всі процедури”, – каже колишній голова Сихівської райадміністрації і один з опонентів Андрія Садового під час виборів Іван Рудницький.

Інші райці нарікають на те, що у місті немає чітких, прозорих правил гри, особливо, що стосується ситуації з земельними ділянками. „Буняк сказав чітко – аукціон. І всі туди йшли. Тобто були чіткі і зрозумілі правила… Зараз кожен крутиться, як може. Хтось смикає задарма. Хтось пише якісь інвестиційні зобов`язання, які не знати, чи виконає. А на аукціон ніхто не йде, і напряму гроші в бюджет ніхто не перераховує”, – це говорив депутат міськради Зеновій Сірик в інтерв`ю газеті «Post-поступ» у листопаді минулого року.

І відтоді ситуація не надто змінилася, принаймні в оцінці депутатів з підприємницького середовища: „У нашому місті досі немає ні прозорих правил для інвесторів, ні затвердженого розміру інвестиційного внеску. Ніхто досі не побачив розробленого Генплану. Виконавчі органи ухвалюють якісь рішення, а про це ніхто нічого не знає”, – каже „порист” Петро Адамик („Гал-info”, 5 червня 2007 року). 

           

 

Вісімсоттисячне місто керується в ручному режимі. Ця думка все частіше лунає з вуст райців. Єдиним центром влади у місті фактично став будинок на площі Ринок, 1, де засідає міський голова, керівництво та розташовані майже всі ключові управління. Міський голова увів до виконкому секретаря ради Володимира Квурта, голову Личаківської адміністрації Василя Білоуса, трьох заступників, начальника міліції та трьох представників від бізнесу. Пан Білоус – фактично єдиний голова районної адміністрації, якому вдалося потрапити до виконкому, адже його склад затверджували поосібно. І жодних представників громадськості, як це було за мерства Любомира Буняка, у виконкомі немає. „Я вважаю, що не можна довіряти ухвалення рішень представникам громадськості, які ні за що не відповідають”, – приблизно так прокоментував таке рішення Андрій Садовий під час голосування за склад виконкому. Отже, ухвалення ключових рішень для міста зосередилася в руках вузького кола осіб, які так чи інакше залежать від міського голови.

Від районних адміністрацій теж забрали суттєву долю повноважень і перетворили, за висловом Івана Рудницького, у великі ЖЕКи. „Мерія мала б визначати стратегію, а виконання доручити районним адміністраціям. Не можна зосереджувати всю владу на рівні міста. Адміністрації не мають коштів, ускладнюється процедура проведення тендерів. Зараз районна адміністрація – це просто найбільший ЖЕК в районі”, – каже він.

Депутати міськради теж прагнуть своєї частки впливу та „доступу до тіла” найвищої посадової особи в місті. „Виконавча влада не дуже активно працює з депутатами. Це наразі єдиний мінус роботи мера”, – дещо лояльно зауважує Руша Полякова. „Андрій Садовий – розумний політик, не йде на явну конфронтацію з депутатським корпусом, але він більше слухає своїх радників, менше – депутатів та заступників. А нам би хотілося більш тісної та прозорої співпраці. Адже колись громада дасть оцінку нашим діям, і не хочеться, щоб вийшло так, начебто мер хороший, а депутати – погані”, – вторить Поляковій свободівець Василь Павлюк.

           

 

Радники і заступники. Хто ж і що радить Андрієві Івановичу, кого він більше слухає, кому довіряє? Це питання цікавить депутатів все сильніше. Тим паче, що мати доступ до вух і думок першої особи в місті, – означає мати вплив на прийняття ключових для міста рішень. Відомо, що особливо близькими до мера є керуюча справами виконкому Марта Литвинюк та керівник управління „Адміністрація міського голови”, в минулому радник та психіатр за професією Олег Березюк. До кола наближених можна зарахувати і Остапа Процика, якому міський голова довірив очолювати управління інформаційної політики, що має у своєму складі і численну прес-службу мерії.

Про Олега Березюка у мерії та в депутатському корпусі міської ради ходять просто таки легенди. У кулуарах подейкують, що його вплив на керманича міста просто необмежений, називають поза очі шаманом. Навіть прислів`я ходить: Садовий керує Львовом, а Березюк керує Садовим.

Відкрито для преси панові Березюку дають найкращі рекомендації. „Олег Березюк – розумна людина, і при спілкуванні з ним я могла особисто в цьому переконатися. Наскільки він впливає на Садового, не знаю. Але думаю, що коли поруч з тобою є розумна людина, це не так уже й погано”, – каже Руша Полякова. „Про вплив Березюка чутки є. Олег – розумний чоловік, я не маю застережень. Це право кожного голови мати близьких радників”, – вважає Василь Павлюк. 

Радники – радять, а заступники – виконують. Таким, на думку депутатів є розподіл сфер впливу у Ратуші. „Мені здається, що він (Садовий. – Авт.) більше слухається радників. На заступників покладено виключно виконання того, що він говорить. А вони всі професіонали. Склад команди міського голови – професійні люди, але він слухає радників значно частіше, ніж управлінців та депутатів”, – каже Василь Павлюк.

Така ситуація подобається не всім. „Хто такий радник? Це людина, яка ні за що не відповідає. Прийшов, порадив і пішов. Повинно бути кілька людей, які могли би давати поради у різних сферах, а не кілька десятків. Стоїть питання і у кваліфікації радників. Поради повинні давати люди, які у своєму житті щось зробили для людей”, – вважає депутат зі стажем Юрій Кужелюк.  

До речі, одним з останніх посаду радника мера посів нещодавно Сергій Бабак. Він має давати поради меру у сфері теплопостачання та водопровідного господарства. Деякі депутати називають пана Бабака прихильником приватизації „Львівтеплоенерго”. А сам він у інтерв`ю львівським ЗМІ висловися за статус-кво. Мовляв, навіщо концесія, приватизація, потрібно просто поставити хорошого керівника підприємства. Можливо, під цим хорошим керівником Сергій Бабак мав на увазі себе? Адже питання з новим директором теплопостачального підприємства поки що відкрите.  

 

 

 

– Андрій Садовий багато чого почав міняти стратегічно і хотілося би, щоб ці зміни були на краще. Поки що у нас є факт великих змін. Але результатів за рік роботи ще не варто очікувати. Я особисто не задоволена кадровою політикою управління культури. Я вважаю, що потрібно збільшувати департамент архітектури і містобудування, бо у нас дійсно не вистачає кадрів, управління просо «зашивається».

 

 

–  Позитивно, що Львів робить певні зміни. А щодо негативів – зараз з міської ради усувають фахівців. Якщо так піде далі, то міська рада буде стояти перед загрозою певного провалу. Це взагалі нормальний процес,  коли хтось йде, а хтось лишається, але зараз в міській раді все відбувається штурмом… Я б не сказав, що ті люди, які прийшли, є чимось кращими за тих, хто пішов.

Куди місто має розвиватись, цього не говорив ніхто – ні Садовий, ні Куйбіда, ні Буняк, ні Шпіцер. Андрій Садовий наголошував на двох речах – розвитку міста та Генеральному плані міста. Це для того, щоб кожен новий голова не розпочинав все спочатку. У нас немає погляду на ключові питання, немає погляду на теплоенергетику, на розв`язання транспортної проблеми. Я ні прихильник, ні противник концесії, але поки що міська влада виступає з тієї позиції, що не треба нічого робити, нехай лишається все, як є. Але тоді ми мусимо погодитись з тим, що і тарифи будуть рости, і якість послуг буде така ж, як є.

 

 

– За перший рік я не побачив якихось позитивних змін, окрім того, що на площу Ринок не пускають автомобілі. Я не побачив ремонту доріг, всюди ями. На Сихові за Буняка почали будівництво садочка – нині воно зупинилося. Заяви Садового – дещо популістські, бо декларувалося, що моментально все зміниться. Та на це треба хоча б два роки. Якщо не буде змін, будуть претензії до міського голови.