Найбільше іноземці скаржаться на відсутність у Львові туристичної «розмітки»
Їдучи в трамваї, почула голосний плач. Маленьке світловолосе дівча з зарюмсаним обличчям підбігло до батьків, які сиділи неподалік, і щось схвильовано почало розповідати іноземною мовою. А ще схлипуючи, скоса поглядало на "дядька кондуктора"... Ці люди виявилися туристами з Данії. їхня донька, не знаючи української, сіла на місце працівника "електротрансу", а він, не дуже кремпуючись, зігнав її з крісла. "That's my place", - пояснював потім переляканим гостям міста. "We don't know, - зніяковіло відповідав "батько-турист", очима шукаючи підтримки серед пасажирів. - We are from Denmark". Звичайно, це місце кондуктора. Але, може, хай би вже це дівча сиділо?
Адже Львів -"відкритий для світу"...
НА ПОЧАТКУ 2008 року - авторитетне британське, видання The Times двічі порекомендувало Львів своїм читачам для відвідин. У самому Львові, щоправда, про це мало хто знав. Та й до туристів ця інформація поки що "не доїхала". Різкого туристичного буму, говорять у мерії, наразі не спостерігається. Проте є чітка тенденція до зростання кількості гостей. Щороку до Львова "офіційно" приїжджають близько 200 тисяч туристів. Це за повідомленням готелів та туристичних фірм. "Насправді ж, - розповідає начальник відділу туризму міської ради Вожена Пеленська, - їх є близько мільйона. Найбільше гостей з Польщі, Росії. Приїжджають до нас і з Англії, Італії, США та інших країн".
З пані Воженою можна погодитися. Вуличками Львова, особливо вихідними, здається, мандрують здебільшого заїжджі з фотоапаратами та відеока-мерами. За п'ять хвилин «шпацеру» центром налічую три екскурсійні групи. З першою гід (всі, як помітила, були з бейджами) розмовляє англійською, з другою - польською, з третьою - російською. "А ось у цьому будинку - ресторан "Криївка", - розповідає екскурсовод. - Тут можна відчути атмосферу справжньої повстанської криївки. Для того, щоб зайти, потрібно назвати пароль. Хто знає, який?". "Слава Україні", - вигукує один чоловік. На брамі, де "Криївка", немає вивіски. У тому й "прикол", що її треба шукати, "висліджувати", перепитувати... Але виходить на те, що у Львові потрібно "пронюхувати" будь-яку атракцію. І це вже зовсім не "прикольно". "Найчастіше, - говорить пані Вожена, - гості скаржаться саме на проблеми з туристичною "розміткою".
«Чорних гідів» переможуть!
Місто має намір з новою силою взятися за боротьбу із "чорними гідами". Тобто тими екскурсоводами, які працюють без документів. Вони можуть розповідати "медокументовану" інформацію і полюбляють ловити "жертв" прямо на вулиці. Побачать туриста, підходять, пропонують послуги, зазвичай доволі дешеві. А потім відповідно до смаків гостя чи рівня його компетентності - вільна програма: "від абсолютних нісенітниць" до "дурниць поміркованих". У Ратуші готують нове положення, яке, вважають, зможе допомогти вирішити проблему. Згідно із документом, всі легальні ексурсоводи повинні будуть мати при собі спеціальний бейдж, який підтверджуватиме їхню офіційність. По-друге, до "ловів" на гідів, можливо підключать муніципалів. Історик Петро Радковець застерігає, що не завжди відсутність бейджика свідчить про некомпетентність. У Львові є люди, науковці які досконало знають історію міста і час від часу проводять екскурсії. З різних причин вони не мають документів. Тим часом офіційне посвідчення не завжди гарантує фаховість.
"Екскурсоводи поза законом" - не лише українська проблема. "У Єгипті, - продовжує Петро Радковець, - до вас на кожному розі може підійти гід, запропонувати свої послуги і розповісти все: і що в тій країні справді було, і чого ніколи не було. У Кракові, якщо ви щось розповідаєте на вулиці і навколо вас більше десяти людей, це інколи викликає обурення у гідів".
"Лівого" екскурсовода, розповідають фахівці, можна розрізнити і "на око". Він, як і кожен нелегал, поводиться невпевнено, - коли до його групи хтось підходить, намагається замовкнути або взагалі відійти.
Роблячи опитування на вулицях міста, кореспондент "ВЗ" випадково познайомилася з головою товариства львів'ян у Берліні Юрієм Шмерцлером. Пан Юрій розповів, що 17 років живе у Німеччині, а колись працював екскурсоводом у Львові. "Місту Лева, - говорив він, - бракує інформації для туристів - табличок, знаків, які б пояснювали, що відбувалося у цьому конкретному будинку, площі, вулиці. Розповідь екскурсовода туристи часто не запам'ятовують, а ось інформацію, яку людина вичитає сама, будьте певні, запам'ятає. Львів сьогодні дуже популярний у Німеччині, про нього пишуть центральні газети, його називають містом втраченої мрії". Львів залишається загубленим у власних романтичних лабіринтах. У міській раді обіцяють, що невдовзі всі необхідні вивіски з'являться. Кореспонденти «ВЗ» вже не один рік пишуть про цю проблему, щоразу передаючи читачам офіційну обіцянку...
Ольга ЧИТАЙЛО
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ