Ще влітку львівська журналістка та письменниця Леся Кічура презентувала соціально-книжковий проект «Добрі мамині казки». Тираж книги розійшовся блискавично – впродовж 3-х місяців.
Тож авторка без зволікань замовила у друкарні додатковий наклад. І поки влаштовує казкові читання у початкових класах шкіл області – вечорами вдома працює над продовженням казкової серії.
Лесю, як воно бути казкотворцем?
Це дуже відповідальна місія. Адже діти – надзвичайно відкрита та щира аудиторія читачів, але водночас й неймовірно вимоглива. Писати для дітей – особливо складно. Їх не обманеш і вони одразу відчувають фальш. Тож автор має розуміти, які вимоги до його творчості.
Ви журналіст із досвідом, у професії понад 15 років, чому казки, а не дорослі тексти?
Багато хто про це запитує (усміхається). Відчула, що саме в цьому жанрі можу зайняти нішу, яка наразі пустує. І, на щастя, мені це вдалося. Моя книга користується особливою любов’ю у дітей і навіть дорослих. Іноді на зустрічах діти кажуть, що не розмальовуватимуть всього відразу – бо задоволення треба подовжити і відразу запрошують прийти до них на Різдво. А дитячі обійми – то взагалі окрема тема. Таких емоцій не купиш. Хочу, щоб моя книга приходила до кожного читача цікаво. Не стояла на полиці серед сотні інших книг (зазначу, хороших книги!), бо вона там загубиться. Волію, щоб діти бачили, що письменники та казкарі живуть серед них. Що вони молоді й активні, а іноді навіть чимось схожі на їхню маму! Радію з того, що ламаю стереотип – не всі автори книг померли (усміхається). Бо, на жаль, діти звикли, що в підручниках з літератури навпроти року народження має бути відразу й рік смерті. А це не так!
Що було найскладнішим у вашому проекті?
Звісно – старт! Страх зробити перший крок – вийде чи не вийде, вистачить мені натхнення та терплячості, чи ні? Завжди треба мати поруч із собою людину, яка вірить у твої сили більше, аніж ти сама. І мені поталанило – мене до цього кроку підштовхнув мій чоловік. Він ходив за мною й говорив жартома: «Коли ти вже напишеш свого Гаррі Поттера? Он у тебе скільки казок – склади їх у збірку. Чудові історії про українських хлопців та дівчат. Ти ж знаєш, як вони подобаються дітям». І я це зробила. 14 лютого в міжнародний день дарування книг розташувала пост у мережі фейсбук із повідомленням про те, що запускаю дебютний соціально-книжковий проект. Після публікації зрозуміла – шляху назад не буде – всі друзі запитуватимуть, що і як, тож я буду змушена довести задум до кінця.
Соціально-книжковий – що саме передбачає?
Насамперед популяризацію читання серед дітей у молодшому та шкільному віці. Я дуже довго думала над тим, як саме цікаво презентувати свою книгу і врешті знайшла потрібний формат для своїх казок. Тож на зустрічах ми випікаємо пряники (таких кілька було ще перед виходом книги), малюємо, бавимося у вікторини, читаємо, відгадуємо, слухаємо аудіоверсії моїх казок, які моєму проекту радо подарувала Віра Пузенко (керівник відділу аудіореклами студії FONIЯ records). Мені дуже важило на тому, щоб мій проект правильно йшов своїм шляхом. Адже у кожному місці, де він гостює – школа, бібліотека, дитячий центр – ми залишаємо 1-2 примірники книги в подарунок. Щоб добрі казки там жили навіть після зустрічі. На жаль, мала прикрий досвід того, як декілька проектів, які задумувалися попередньо як соціальні та благодійні – на ділі такими не були. Тому ця позиція була для мене принципово важливою. Свій проект придумала сама, організаційні моменти делегую чоловікові. А загалом давно зрозуміла правдивість твердження: «Хочеш зробити щось найкраще – зроби це сам».
Як воно взагалі – з журналіста стати письменником?
Цікаво й дуже відповідально. Виснажливо, але дуже цікаво! Потребує неймовірної енергії та креативу на щодень, але зворотна віддача від спілкування з дітьми – вона особлива. Її ні з чим не зрівняти. Хоча працювати доводиться дуже важко й багато. Бо якщо я зацікавлена в тому, щоб про мою книгу знали, я мушу бути в одній особі – менеджером, організатором, модератором, оратором, знатися на таких модних течіях, як smm- та сео- . І все це робити щодня, щомісяця і так уже понад півроку.
Але коли у тебе з усього тиражу залишається лише сигнальний перший примірник і ти телефонуєш до друкарні за додатковим тиражем – то щастя перевершує усі межі. Вмить забуваєш про втому та недоспані ночі і працюєш, працюєш з новими силами та натхненням.
Діти дуже цікаві, тож певно іноді ставлять цікаві й «незручні» запитання?
Звісно, на кожній зустрічі. Одне з несподіваних було таким: «А ви не боялися, що ваша книга дітям не сподобається? А що б ви робили, якби так сталося?». А щодо цікавих та веселих – то їх просто сотні, в одну нашу розмову не вмістяться! Днями от: «А ваша Баба Яга добра! Он у неї котик викупаний, яке хутро має блискуче!» Як хлопчик зробив такий висновок, вгледівши в кутику обкладинки Бабусю-Ягусю, я й досі не знаю. Принагідно хотіла зауважити, що для кожної дитячої книги дуже важливим є бачення художника. Малюнки Наталії Манько були такими влучними та вдалими, що діти не мали терплячості дочекатися до завершення нашої зустрічі і розмальовували ілюстрації вже під час читань!
Знаю, що до Різдва буде нова збірка…
Так. Час відкривати таємниці (усміхається). Готую, працюю й допрацьовую. Як завжди найважче було з пошуком художника. На жаль, моя попередня партнерка не мала змоги й цього разу долучитися до творення книги. Хоча я дуже задоволена її ілюстраціями і переконана, що частина дитячої любові до моєї книги саме завдяки їм. Але життя диктує умови, тож вкотре довелося довіритися соціальним мережам і розіслати запити по друзях. Знайшла досить швидко. Таке враження, що фейсбук справді може все! Моєю колегою у творенні «НОВИХ Добрих маминих казок» стане талановита ілюстраторка із Кривого року Каріна Чепела. Ілюструвати книги – для неї досвід не новий, бо ж має за спиною цілу серію історій про "Бровка та Мурчика" (Видавництво "Вісім лапок") автора Олександра Зімби. Вона надіслала кілька своїх попередніх робіт і вони мені дуже сподобалися. Тож щойно Каріна завершить свій попередній проект (а це вже цього тижня), братиметься до малювання моїх героїв. Ви не уявляєте, яке ж це хвилююче почуття – щоразу чекати, коли художниця надішле свій малюнок і дивитися, як вона побачила твоїх персонажів! Це дуже важлива й творча частина творення проекту.
Доводилося чути про ваші цікаві презентації. Як плануєте презентувати різдвяну збірку?
Окремі приготування тривають вже зараз. Хотілося б повторити формат «Смачних читань» у Домі Франка (музей ім. І.Франка), які я зорганізовувала влітку. Це свято потребувало тривалої підготовки – але вдалося на славу і зібрало понад 70 гостей. Тоді до співпраці я залучила багатьох своїх колег та партнерів. Для діток вони накрили солодкий стіл (компанія ART Кейтерінгу Вадима Карпікова подарувала нашим гостям смачні лимонади власного приготування, а ТМ «Степанків. Кондитерські вироби» – для учасників свята презентували кілька тортів та різновидів тістечок). Цього разу гадаю, матимемо ще й пряниковий майстер-клас, бо в новій книжці теж є одна пряникова казка. Тому смакоту нам випікатиме моя колега Наталія Іваницька – вона професійний кондитер, яка обожнює свою роботу. Її солодощі вже не раз прикрашали мій родинний стіл, тому переконана, що за її участі наше різдвяне свято стане справді особливим та незабутнім! І звісно, як і попереднього разу, буде жива музика. Наш колега, Богдан Дворник, має у своєму репертуарі дуже багато чарівних різдвяних мелодій, тож поки триватиме автограф-сесія, лунатиме жива скрипка. Відкрию ще одну таємницю – дійство відбуватиметься в серці Львова – на площі Ринок!
Чим друга книга відрізнятиметься від першої?
Кількома речами. Хоча матиме й багато спільного. Але почну із відмінностей. Казки у ній з’явилися вже довші. Тобто я вийшла за свій звичний розмір. Деякі з них сягають навіть кілька сторінок. Є дуже багато різдвяних текстів – але не всі. Як і попереднього разу є казки написані на одному диханні – за дуже коротких проміжок часу і такі, які писалися дуже довго – тижнями.
У другій книзі багато текстів, на які мене надихали не лише діти, але й дорослі. Моя донька має улюблену іграшку – мишеня. Одно ранку прийшла до мого кабінету і поклала його на мій стіл. На столі в цей час стояв глобус, а я писала туристичне інтерв’ю з колегою Тарасом Антонівим (засновником фейсбук спільноти «Палаючі путівки Антоніва», активним мандрівником, за спиною в якого 45 країн). Я кілька разів глянула на це мишеня і глобус і в голові промайнула думка, а чому б не написати казку про мандри – про хлопчика та мишенятко, які любити подорожувати. Хочу аби діти, читаючи цю казку відразу розуміли, як це цікаво – пізнавати світ, бачити нові місця, знайомитися з новими культурами та народами. Дуже хочу, щоб ця казка їм полюбилася.
Спільною рисою є пряникова тематика. У першій книзі було 2 казки про пряники, а в продовження буде одна але досить велика за розміром. Тому ці смаколики мене ніяк не покидають навіть у казках.
Зараз ви активно проводите казкові читання у школах. Будете мати ще якісь цікаві формати зустрічей?
Так і досить швидко – 29 листопада моя знайома Анастасія Введенська запросила мене з «Добрими маминими казками» до проекту соціальної дії «Майстерня Щастя», що реалізується в центральній міській бібліотеці ім. Лесі Українки.
Цей проект спрямований на популяризацію культури читання, спілкування та створення простору для творчого та інтелектуального, безкоштовного дозвілля для дітей та підлітків. Він є результатом перемоги бібліотеки у «Пітчингу соціальних проектів» від Британської Ради, Інституту суспільних ініціатив та Львівської міської ради. Тож діє на грантовій основі.
Власне за рахунок цих коштів буде передбачено, що кожен учасник дійства, яке відбудеться 29 листопада, матиме змогу отримати мою книгу цілком безкоштовно – в подарунок (!). Крім того будуть святкові читання та пряниковий майстер-клас (безкоштовний!).
Кількість учасників буде обмежена (близько 70 осіб), тому конче буде потрібна попередня реєстрація!
Але я переконана, що це свято надовго запам’ятається дітям. Адже сам проект соціальної дії «Майстерня Щастя» Насті Введенської спрямований на те, щоб створити комфортне безкоштовне середовище, яке позитивно впливатиме на становлення дитини.
Дуже тішуся, що мене з моєю дебютною книгою запросили до участі в цьому важливому для міста та його маленьких мешканців проекті.
Переконана, що така ініціатива буде мати продовження і в наступні роки, оскільки є дуже потрібною.
Сподіваюся, що після Різдва – коли вийде моя друга книга – цікавих, казкових зустрічей буде ще дуже багато!
