У Львові на вулиці Староєврейській у будинку 17 ст. мав би бути Єврейський музей з величезним обсягом юдаіки з усіх львівських музеїв. Ці експонати тривалий час перебувають у запасниках і не доступні загалові. Така ідея постала ще наприкінці 90-их, однак досі на відкриття музею бракує коштів...
Як розповів завідувач відділу юдаіки Музею історії релігії Максим Мартин, до ІІ Світової у Львові було фактично два музеї – колекція Гольдштейна та Музей Кагалу. Зібрання Гольдштейна, а це предмети юдаїки, розміщалися у нього на квартирі (тепер це район вул. Глибокої у Львові), а Музей Кагалу – у будинку на сучасній вул. Шолом-Алейхема (тепер там працює єврейське товариство Бнейн брид).
За словами М. Мартина, музей Кагалу та колекцію Гольдштейна постійно плутають через самого колекціонера Гольдштейна. Так, Музей Кагалу збирався протягом 20-30 років і був відкритий у 1934 р. З його відкриттям окрему величезну приватну колекцію Гольдштейна помилково починають згадувати у путівниках як музей. Хоча до Музею Кагалу Гольдштейн прямого відношення не мав. Відомостей про офіційне відкриття його власного музею нема. Насправді кагальний музей був багатшим, ніж колекція Гольдштейна. На думку М. Мартина, плутанина виникла через те, що у перші місяці радянської влади у Львові 1939-го року Гольдштейн був призначений директором музею Кагалу. Потім кагальний музей злили з теперішнім етнографічним, а Гольдштейн перейшов туди працювати науковим співробітником. Потім – окупація.
Воднораз саме Гольдштейн виступив ініціатором створення єврейського музею у Львові. Щоправда, тему щодо відкриття такого закладу відживив Львівський музей історії релігії наприкінці 90-х, погодившись відділити приміщення для відділу юдаїки. Окрім музею історії, юдаїка розкидана по фондах ще двох львівських музеїв – музею етнографії та історичного музею, яка за браком виставкових площ та коштів не виставляється.
«Музей історії релігії має приміщення на вул. Староєврейській – приміщення історичне 17 ст., будинок належав Соломону Фрідману.
Історія будівлі така. По тому боці Староєврейської вулиці не було, там проходила міська стіна. Єврейська громада орендувала ділянку разом із муром і старий міський мур, що не функціонував, забудувала будинками. Тому на тій стороні Староєврейської збереглися знаки вічної оренди – будинок на землі орендованій навічно в міської ради. Великі міські герби ще залишилися на деяких будинках.
Отож, на першому поверсі колишнього будинку Фрідмана логічно організувати єврейський музей, виділити юдаїку з загальномузейної колекції. Бо вже було сказано, що дуже багато юдаїки просто не виставляється. Адже наш музей більше освітній. Ми використовуємо якісь предмети, щоб розказати про якусь релігію. А що не вписується контекст, то, як правило, і не виставляється. А тут хочеться виділити юдаїку в окремий фонд. І хоча там невелика площа, трохи більше за 50 кв. метрів, ми сподіваємося, що нам віддадуть і підвальне приміщення», – зауважив Максим Мартин.
Проте відкриття єврейського музею на Староєврейській гальмує брак коштів. «Проблема у тому, що наша юдаїка потребує реставрації. От, наприклад, 60% нашого срібла – археологічне, викопне, його треба реставрувати. На реставрацію грошей не дається, а колекцію слід привести у порядок. По-друге, лише частину грошей вдалося дістати на ремонт приміщення», – додав експерт.
10 червня під час відкриття виставки «Євреї Львова між світовими війнами» у Львівському музеї історії релігії керівник БФ «Хесед Арьє» Ада Діанова висловила сподівання, що у багатокультурному Львові, історію якого разом з представниками різних етносів писали і євреї, нарешті буде створено єврейський музей. А. Діанова пообіцяла усіляко допомагати організаторам такого музею.
Дарина Мур.
Довідка.
«Слідами галицьких євреїв» – наразі єдиний єврейський музей-кімната у Львові працює при БФ «Хесед Арьє».
Фото: Андрій Мочурад
