З нагоди Дня захисту дітей депутат Львівської облради Володимир Кожан відвідав з подарунками багатодітну родину Богдана та Надії Федчиків, що мешкає у селі Неділиська Перемишлянського району на Львівщині.
«У цій сім’ї – десятеро дітей, найменшому – чотири місяці. На їх виховання держава щомісячно виплачує тільки 2 тис. гривень. Мусимо допомагати таким родинам, якщо хочемо називатися цивілізованим суспільством», – зазначив у коментарі Гал-info Володимир Кожан.
Родина Богдана та Надії Федчиків мріє розбудувати свій маленький будиночок. Бо у двох кімнатах великій родині, де виховують десятеро рідних дітей, жити стало тісно. Гарні, затишні кімнати, тут роблять уроки, святкують, сплять. З приходом тепла, коли діти здебільшого проводять час у дворі, в домі не так чути тісняву. Але вона підступає. Особливо, коли хтось з найменших хворіє.
«Як найменші починають хворіти, нема де подітися. Отак, по черзі, одне за другим і лікуємо. Цієї зими було важко, коли занедужав 1,5-річний Дмитрик і Надя з ним лягла до лікарні. Я ж була змушена глядіти за місячним Віталіком», – розповіла бабця Катерина, мати Надії Федчик, що живе разом із дочкою.
Як з’ясувалося, Катерина не з місцевих. Усередині 50-х років вона, уродженка Кіровоградщини, познайомилась на шахті із своїм майбутнім чоловіком і 1959-го року переїхала з ним на Львівщину у с. Неділиська. Тут вони виховали трьох дітей – двох дочок та сина. Одна дочка тепер мешкає у Києві, де виховала двох синів, а син Катерини живе у Свіржі, він виростив двох дівчат. Отож, багатство баби Катерини – 14 онуків.
Про улюбленців Катерина відмовляється говорити, бо «який палець не поріж, все болить». Однак не приховує, що не раз казала дочці Надії – «досить вже». Бо тяжко. Зять Богдан не має постійної роботи, перебивається заробітками, місячна допомога від держави на дітей, що отримує Надія, – не більше як 2 тис. грн, а пенсій Катерини та іншої бабці, яка «дітям би сорочку останню віддала», не вистачає.
«Щодня до школи старшим дітям, а їх п’ятеро, треба дати по 5 грн кожному. Хоча ми і булочки печемо, і канапки робимо», – пояснила Катерина. Якби у школі була їдальня, можливо, тоді можна було розраховувати на гарячі обіди. А так, через постійну «сухом’ятку» найстарша дівчинка, шістнадцятирічна Оля має проблеми із шлунком.
До того ж, середня школа, в якій навчаються четверо дітей з родини Федчиків, – за чотири кілометри від Неділиського Щодня впродовж навчального року Федчики та ще 22 дітлахів із села долають близько 8 км дороги – зранку вгору, по обіді – в долину. І ніхто не скаржиться.
Тут взагалі не звикли скаржитися. «Дітям головне, щоб був у хаті хліб з варенням, печиво – прибігли з вулиці, схопили і далі на двір», – сміється Надія. А бабця Катерина додає, що найбільше дітям потрібна мати, бо щойно та за поріг, то відразу сльози і крик – «де мама?». Ходять за нею, як гусята.
«Ніколи не думала, що у мене буде стільки діточок. Коли завагітніла вдруге, вирішила не грішити і залишила дитинку. А там, де двоє, там і третя. Отак і вийшло у нас з Богданом десятеро дітей», – поділилася 35-річна Надія Федчик.
А хатня робота не закінчується – прибирання, щодня кількагодинне прання, кухня. Крім цього, є дві корови, свиня, кури – все як у людей. На подвір’ї та біля сараю скрізь панує порядок. Є великий сад, кущі зі смородиною, порічкою, полуниця, городина. Однак на полі нічого не вирощують, бо техніки, якогось трактора чи машини, нема, а поміч ще не виросла.
«В теперішніх умовах, коли економічна криза зачепила усіх без винятку, багатодітні сім’ї виявилися найбільш уразливими. І хоча держава, попри скруту, намагається максимально допомогти їм, важливо, щоби суспільство не залишалось байдужим до таких родин», – зазначив депутат Львівської облради, відомий меценат Володимир Кожан.
З нагоди 1 червня – Дня захисту дітей Володимир Кожан подарував родині Федчиків пральну машину, про яку молода мама давно міряла, а також привіз цілу копу усяких гостинців. Крім цього, Володимир Кожан пообіцяв усіляко підтримувати дітей Федчиків, бо вже наступного року найстарша Ольга планує поступати у виш на адвоката. До того ж, родина хоче розбудувати хату хоча би до чотирьох кімнат і допомога їм знадобиться.
«Там де сім, там є доля всім», – сказав на прощання Володимир Кожан.
Справді, десятко дітей – це незліченні клопоти, але не тільки. Це велике щастя і велика відповідальність. І ще – символічний приклад соціальної поведінки для країни, населення якої щороку зменшується на кілька сотень тисяч осіб.
Наталка Коровай
Маленька хата сім`ї Федчиків
Богдан та Надія Федчики, їхні діти – Ольга (16 років), Іванна (14 р.), Василь (13 р.), Михайло (12 р.), Марійка (8 р.), двійнята Андріана і Андрій (по 5 р.), Володя (3 р.), Дмитрик (2 р.). На руках у Володимира Кожана - найменший Віталік (4 міс.).
"Бабусі-героїні"
П`ятирічні двійнята Андрій та Андріана
