Україна впевнено просувається на шляху до членства у Світовій організації торгівлі. І якщо не до кінця цього року, то у наступному ми, імовірно, таки станемо членами цієї організації.
Загалом членство України в СОТ має як свої переваги, так і недоліки. І зовсім неспроста проти нього так активно виступають власники великих промислових підприємств. Адже членство України у СОТ передусім вимагатиме скасування державного субсидування та підтримки окремих галузей економіки, які лобіюють певні політики, оскільки це суперечить нормам СОТ.
У короткостроковій перспективі це може спричинити проблеми для галузей з високим рівнем субсидування – вітчизняні виробники просто виявляться неготовими до зростання конкуренції через низьку ефективність підприємств, недосконалу якість продукції, а також невідповідність українських стандартів і процедур сертифікації продукції світовим стандартам, відтак припиняться і грошові потоки в кишені власників підприємств.
Водночас необхідність підвищення власної конкурентоспроможності зумовлена не тільки підготовкою до членства в СОТ, але й зростанням конкуренції у глобальному світі. Після вступу до СОТ очікується зменшення нелегального імпорту товарів в Україну, що дуже добре для самої держави і її громадян, адже країни-члени СОТ, зацікавлені в українському ринку, вимагатимуть підвищення прозорості та покращення виконання процедур контролю за товарними потоками. Відтак очікувати істотного зменшення рівня тарифного захисту за умов вступу України до СОТ немає підстав.
Якщо говорити про проблеми конкуренції, то більше всього з ними зіткнеться сектор послуг, зокрема українські постачальники послуг з міжнародних ринків перевезень. Крім того, як вважають експерти, іноземний капітал потіснить сферу банківських послуг та страхування. На думку експерта Міжнародного центру перспективних досліджень Катерини Малюгіної, після вступу в СОТ банки та страхові компанії змушені будуть переймати нові правила гри, такі, як нижчі відсоткові ставки (в ЄС це переважно 3-5 відсотків річних, натомість в Україні – 18%) та розширення страхувальних інструментів разом з більш жорстким контролем виконання компаніями своїх зобов’язань. «Для громадян це добре, а от для компаній – складніше», – сказала в коментарі «Гал-info» Малюгіна. А от щодо промисловості та АПК, то, на думку експерта, їм вступ в СОТ зашкодить лише в довгостроковій перспективі, якщо вони за адаптаційний термін (6 років) не встигнуть стати більш конкурентоздатними.
«У металургії зменшення експортного мита на брухт кольорових металів призведе до того, що з часом подорожчає український кольоровий метал, але це відбуватиметься дуже повільно – за рік експортне мито знижуватиметься на 1-3 відсотка. У сільському господарстві гірше – передусім у цукровій галузі, тому що вітчизняна цукрова сировина є дорожчою, аніж в інших країнах. Ліквідація квот на ввіз цукрової сировини призведе до того, що, можливо, багато заводів або закриються, або перейдуть на виробництво тростинного цукру. Але водночас відсутність квотування передбачена законом і скасування квот лише усуне законодавче невігластво», - говорить Малюгіна. Щодо інших секторів вітчизняної економіки, то вони меншою мірою потерпатимуть від міжнародної конкуренції, ніж галузі, пов`язані з виробництвом товарів, оскільки національний постачальник послуг завжди має перевагу перед іноземним завдяки кращому розумінню місцевого споживача та місцевих традицій, відсутності мовного та культурного бар`єрів, налагодженим громадським зв`язкам тощо.
На думку експерта, у початковий період після приєднання не слід очікувати взагалі масштабних змін в обсягах виробництва більшості галузей. Втім, невизначеною може виявитися ситуація з високотехнологічною продукцією. У цій сфері все залежатиме переважно від здатності вітчизняної промисловості адаптуватися до умов більш жорсткої конкуренції та до прискорення темпу інновацій.
Ще один плюс вступу до СОТ полягає у тому, що це стане досить потужним стимулом для здійснення макроекономічних, структурних та інституційних реформ у державі. Адже ринкова конкуренція сприятиме зростанню загальної ефективності економіки, підвищенню якості товарів та послуг. Покращення інвестиційного клімату внаслідок запровадження стабільних прозорих та передбачуваних правил приведе до зростання обсягу та покращення структури інвестицій. А зниження обсягів нелегального сектору зовнішньої торгівлі сприятиме зростанню надходжень до бюджету. Водночас головною перевагою, яку отримають українські підприємці внаслідок вступу України до СОТ, стане створення прозорого та передбачуваного ділового середовища, а це означатиме, що адміністративні процедури не будуть часто змінюватися, обмеженим буде запровадження заходів державної підтримки на користь окремих підприємств чи галузей, відбудеться спрощення процедур зовнішньоторговельної діяльності в цілому. І з цим погоджуються і власники та менеджери підприємств Львівщини.
За словами голови Асоціації перевізників Львівщини, голови правління „Галицького автозаводу”, виробника автобусів «ГалАЗ», Романа Лободи, вступ у СОТ стане для нього приємною новиною. «Я тільки вітаю вступ України до СОТ, бо тоді для нас розширяться ринки збуту нашої продукції. Конкуренції ми не боїмося, тому що можна, звичайно, посадити всіх перевізників на «Мерседеси», але цього ніхто не зробить тому, що це об‘єктивно дорого. Наші ж автобуси є «бюджетними», тому якщо ми вступимо в СОТ, для нас розширяться ринки збуту, і ми зможемо заповнити певні економічні ніші за кордоном своєю продукцією. Наразі ми випускаємо лише 7 автобусів в місяць, 15 автобусів вже продали, і до кінця року ми плануємо випустити 16-20 автобусів», - сказав у коментарі «Гал-info» Лобода.
Про те, що СОТ українським промисловцям і підприємцям є необхідним, говорить і голова Львівської обласної федерації роботодавців, президент Львівської обласної організації Українського союзу промисловців і підприємців Іван Ривак. «У СОТ Україні треба обов‘язково вступати. Для наших промислових підприємств, також для середнього та малого бізнесу та АПК це є нові можливості, це нові ринки збуту продукції, яка є часто дешевшою, відтак більш конкурентоздатною. З іншого боку, Україна наразі повністю не готова до миттєвого вступу в СОТ, потрібен час на адаптацію як у промисловості, так і в АПК. При вступі в СОТ будуть проблеми насамперед з АПК, тому підприємства цього комплексу нарешті мають стати конкурентоздатними і навчитися завойовувати інші ринки. Необхідною є державна підтримка у впровадженні сучасних технологій і створення системи, яка буде конкурентоздатною зовнішній економічній інтервенції. Для цього країни-члени СОТ використовують такі засоби, як система сертифікації та квотування. Якщо говорити про підприємства області, то до вступу до СОТ вже готові такі підприємства, як «Світоч», «Львівська пивоварня», «Ензим», «Перша приватна броварня». Проблеми ж виникнуть у агропромислових підприємств області – в них ні обладнання нормального, ні досвіду роботи з серйозними конкурентами», - сказав в коментарі «Гал-info» Ривак.
На думку директора з інвестицій Універсальної інвестиційної групи Андрія Худо, від вступу України до СОТ виграють експортери, а програють імпортери. «В експортерів розшириться ринок збуту продукції, натомість програють імпортери – імпорту у Львівській області і так забагато, тому нових ринків збуту вони тут не отримають. Водночас, якщо говорити про нафтопродукти та інтереси нашої групи, то ми від вступу до СОТ тільки виграємо – збільшиться імпорт в Україну якісної литовської та білоруської сировини (нафтопродуктів), яку ми використовуємо. Крім імпортерів проблеми будуть і у АПК – сільськогосподарська продукція, думаю, не витримає поставленої на конвеєр аналогічної закордонної продукції, бо має дуже слабку технологічну базу та не дуже добре організований збут в Україні, тим більше поганий збут за кордон. Загалом, якщо говорити про великі львівські бізнес групи, то на них здебільшого вступ в СОТ не вплине», - розповів у коментарі «Гал-info» Худо.
А от голова спостережної ради ЛАЗу Ігор Чуркін вважає вступ до СОТ негативним для свого підприємства. «Вплине негативно, бо для того, щоб бути на одному рівні з конкурентами, нам потрібно буде виборювати у держави пільги. Без них ми не протягнемо. Завод працює переважно під державні замовлення і випускає близько 7 тисяч автобусів на рік, іноді менше. Нещодавно ми випустили 7 нових тролейбусів та 8 більш старої модифікації. Працюємо на іноземному обладнані, сплачуємо працівникам зарплату, але якщо буде конкуренція і не буде дотування, обсяги виробництва підуть на спад, і зарплати зменшуватимуться», - переконаний Чуркін.
Валентин Концевич, «Гал-info»
