Голова комітету ВР з питань культури та духовності Микола Княжицький презентував концепцію реформування культурної галузі в Україні. Реформа торкнеться книговидавничої та бібліотечної справ, охорони культурної спадщини, кінематографу та театральної галузі. «Гал-інфо» проаналізував документ, щоб зафіксувати найцікавіші моменти.
Свобода як базовий принцип культури
Майже 25 років знадобилося Україні, щоб задекларувати прощання із принципами функціонування культурної галузі, запровадженими в СРСР. Специфіка радянської системи культури полягала в її інструментальному значенні: культура виступала не більш як служанкою ідеології – чи то пак інструментом, що за його допомогою ідеологія допроваджувалась до споживача. Культурний діяч (не завжди, але часто) виступав тільки ремісником, що виконував соціальне замовлення; був обмежений як формальними, так і змістовими рамками в своїй творчості.
Уявлення про мистецтво як вільний творчий процес (соціально незаангажованого) митця вимагає принципово інакших підходів. Насамперед – створення атмосфери, сприятливої для виявлення таланту та реалізації творчого потенціалу особи.
Разом із тим, за умов актуального й досі завдання із подолання колоніальної спадщини створення таких умов для (українських) митців передбачатиме не що інше, як всебічну підтримку (фінансування, рекламу, промоцію, просування й популяризацію) національного виробника культурного продукту, в тому числі – виведення його із тіні низькопробної «культури», виробленої колишньою метрополією.
Мовою сухих речень йдеться про 1) децентралізацію культурних процесів, 2) реформу державних та підтримку недержавних культурних установ, 3) реформу фінансування галузі та г) підтримку українського продукту.
Де взяти гроші на культуру?
Яким би духовним не був твір мистецтва, без спеціального матеріального забезпечення він просто не з’явиться у фізичному світі. Відтак, розв’язання фінансової проблеми – це необхідна передумова відродження культурної галузі.
Крім традиційного (і дуже обмеженого) способу залучення коштів – дотацій із державного й місцевого бюджетів – концепція передбачає запровадження низки нетривіальних способів вирішення одвічної проблеми: «Де взяти гроші на культуру?».
Автори документа пропонують впровадити декілька спеціальних відрахувань (зборів), серед яких першим впадає у вічі збір із продажу тютюну й алкогольних напоїв. «Куриш і п’єш» відтепер означає не тільки «марнуєш здоров’я і гроші», але також – «фінансуєш культуру». Певна частка виручених від продажу алкоголю та тютюну коштів ітиме на фінансування закладів культури та культурних проектів.
Аналогічно впроваджуватимуться відрахування від продажу лотерей та аудіовізуальної продукції: купив диск – зробив внесок у виробництво наступного.
Цікаво, що кожен платник податків матиме змогу направити до 2% своїх податків до спеціальних фондів із фінансування культури.
До непрямих способів фінансування галузі належатиме пільгове оподаткування всіх операцій, спрямованих на підтримку культурних закладів та проектів – передусім тих, що спрямовані на фінансування вітчизняного кіновиробництва та книжок українською мовою. Для успішного розвитку даних напрямків у структурі Міністерства культури пропонується утворити два Інститути – кінематографу й книги.
Українське кіно та книга
Реформа кінематографу розпочнеться із перетворення Держкіно на Український інститут кінематографу – установу, що буде виведена з-під державного впливу. Контроль за діяльністю Інституту здійснюватиме Рада Інституту, яку формуватимуть представники кіноіндустрії та дистрибуції.
Інститут виступатиме розпорядником коштів, зібраних на підтримку кіно. Кошти розподілятимуться на підставі експертних висновків та прозорих конкурсів.
Інститут також забезпечуватиме кінопрокат українського кіно в кінотеатрах та здійснюватиме промоцію національних фільмів за рубежем.
Задля підтримки української літератури та бібліотечної справи буде засновано Український інститут книги, який сприятиме розвитку сучукрліту та популяризації літературної спадщини України.
Одним з провідних напрямків діяльності Інституту стане промоція української літератури за кордоном. Це досягатиметься через переклад української літератури на мови світу, організацію українських стендів на міжнародних книжкових ярмарках тощо.
Українська культурна спадщина
Крім названих інститутів, в Україні появиться Національний інститут культурної спадщини. Він здійснюватиме завдання з охорони культурної спадщини та її популяризації в Україні та за її межами.
Врешті, реформа передбачає підтримку театрів та вдосконалення системи аудіовізуальних та історичних архівів.
Сергій Стуканов.
