У Львові у 1941-1944 роках раз на місяць виходила друком газета «Наші дні». Її друкували в Українському видавництві часописів і журналів для дистрикту Галичини. Це видання дозволяє сучасному читачеві зрозуміти, як виглядало українське культурне підпілля в період нацистської окупації.
Як розповіла в коментарі Гал-інфо наукова працівниця Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», доктор гуманітарних наук Олеся Ісаюк, газета «Наші дні» більше нагадувала культурологічний часопис.
«Це не щоденна газета, а місячник. Якщо шукати відповідники, то йдеться радше про мистецькі та культурологічні часописи. Це енциклопедія української міжвоєнної культури і, зокрема, літератури», - наголосила Олеся Ісаюк.
Вона зазначила, що до появи інтернету і різної масової продукції такі видання були показником модерності.
«Ми говоримо про розгалужену та спеціалізовану пресу у той час. Наявність такого видання свідчить про те, що національна група мала засіб для швидкого інформування, консолідації та внутрішньої дискусії. Для формування еліти та організації внутрішнього культурного обміну між регіонами такі речі були незамінні», - наголосила дослідниця.
Вона додала: «Це також була спроба створення паралельних структур, як в Російській та Австро-Угорській імперіях, так і у Польській державі. Очевидно, тиск на свідоме українство був суттєвим. Однак та частина українського суспільства, яка мислила, як незалежний суб’єкт подій, потребувала цього. І тут не важливо чи йшлося про політичну, чи про культурну сферу».
Як євреям заборонили купувати їжу на ринку: про що писала «Gazeta Lwowska» у 1941-42 р.
За її словами культурологічний напрямок видання дозволяв авторам публікацій «вийти з-під можливого удару».
«Звісно ж, якщо написати щось явно політичне, то проблеми тобі гарантовані. Якщо за Автро-Угорщини можна було якось відбутися, то у Російській імперії гарантоване заслання чи розстріл. В часі німецької окупації ситуація була не кращою», - зазначила Олеся Ісаюк.
Якщо уважно погортати сторінки газет «Наші дні», то біля окремих статей можна побачити позначки, підкреслення прізвищ авторів, а також зауваження до тексту.
Варто зазначити, що дослідникам Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» підшивку видання для опрацювання передали працівники архіву Управління СБ України у Львівській області. Не виключено, що ці позначки робили працівники карально-репресивних органів КҐБ у повоєнні роки.
«Припускаю, що йдеться про формування розшукових справ на осіб, які, на думку репресивних органів, могли займатися антирадянською діяльністю чи агітацією. Публікації, в першу чергу, були доказовою базою для тоталітарних спецслужб», - зазначила Олеся Ісаюк.
У підшивках газет і сучасному читачеві можна знайти багато цікавої інформації. Наприклад, унікальні спогади про Миколу Лисенка з портретом, який взятий з приватного альбому Івана Франка, на що вказує посилання в публікації.
Також тут публікували статті Віри Свєнціцької, доньки Іларіона Свєнціцького, яка до війни була учасницею ОУН. Стаття і поезії Тодося Осмачки, який, можливо, був одним із перших, кого через політику переслідувала радянська репресивна психіатрія. Також у газеті є стаття-спогад про самогубство Миколи Хвильового.
Олеся Ісаюк звернула увагу на величезний опус про поділ людства на раси.
«Незважаючи на те, що окупаційна влада все ж мала свої вимоги до видання, редакція намагалася триматися меж пристойності. Зрозуміло, що в окупації мусили робити реверанси. Тут під расами подавали типи зовнішності сформовані в ході еволюції і намагалися не переступати межу здорового глузду», - зазначила Олеся Ісаюк.
В газетах також рецензії, оголошення, анонси культурних подій, сатира, реклама. Дослідниця наголосила на тому, що в газеті «Наші дні» не писала лише про західноукраїнські події, а намагалися описати все, що було українським у сфері культури та літератури.
У березні 1944 року редакцію евакуювали до Польщі.
Переглянути примірники газети «Наші дні» можна на сайті проекту Libraria. Це проект компанії Архівні інформаційні системи (АІС), що здійснюється у співпраці з бібліотеками, архівами та науковими інституціями в Україні та за її межами. Мета проекту – оцифрувати та надати доступ онлайн до масиву української історичної періодики.
