„Нашоукраїнці” роз’яснюють, як помилилася Тимошенко, проголосувавши з Януковичем

 Ярослав Кендзьор, який виступав першим, зупинився на впливі на ситуацію в державі закону про Кабінет Міністрів. На його думку, цей закон призвів до того, що «сьогодні над нашими головами висить не надумана загроза, а відкат України назад, знищення навіть тих небагатьох напрацювань, надбань, які ми за останні 15 років зуміли сформувати, так би мовити, заякорити». Він також сказав, що найбільшою проблемою сьогодення є те, що «одні беззастережно вірять одному політику із середовища помаранчевих і будь-яке застереження, що ось так і так недобре, сприймається в „штики” і дальша розмова на цьому завершується».             «Сьогодні Президент опинився в надзвичайно складній ситуації, яку, крім того, ускладнило прийняття Закону „Про Кабінет Міністрів”. Якщо до прийняття цього закону ми ще могли тицяти пальцем у Конституцію і казати Януковичу і його команді, що вони порушили Конституцію, то сьогодні ці порушення Конституції зафіксовані у Законі ”Про Кабінет Міністрів”, – зазначив нардеп.

Не залишився поза увагою народного депутата і спікер Верховної Ради. „Більшого україноненависника, як Олександр Мороз, я ще не бачив! Постає питання: чиї вказівки впродовж свого панування при владі він виконує? Адже ідея конституційної реформи – це ґрунтовно, заздалегідь, далекоглядно продумана провокація проти України для руйнації української держави. Цю конституційну реформу ініціював, пропагував і реалізовував не хто інший, як Олександр Мороз. Саме завдяки цій першій частині, першій серії змін до Конституції ми бачимо все те, що твориться в українській державі», – сказав Ярослав Кендзьор.  

Такої ж позиції дотримувалася і Лілія Григорович, яка, характеризуючи прийняття закону про Кабмін, сказала: „Тим голосуванням ми увіковічили, канонізували ту форму правління, яку не можу назвати нічим іншим, як прем’єрська диктатура”.  

Звернення Володимира В‘язівського розпочалося з вибачення перед львів’янами: „Вибачте мене! За те, що я не зумів донести до Романа Безсмертного, до якого я мав змогу підійти, до Юлії Тимошенко, щоби вони не втрачали так тяжко здобуту перемогу”.

Водночас народний депутат поділився зі львівською громадою вірою в те, що молоді політики в Україні домовляться. Оскільки це нові особистості, за якими люди потягнуться. До таких лав депутат зачислив і Миколу Катеринчука, і Юрія Луценка. Водночас додав, що переконаний, що саме Луценко є найближчим союзником Народного Союзу „Наша Україна”. Також він висловив сподівання, що наші співвітчизники таки розберуться, хто і яку політику веде. Володимир В‘язівський висловив радість з приводу того, що саме в НСНУ першими висловили ініціативи оновлення лідерів, оздоровлення всередині політичної сили. „Я переконаний, що ми зможемо об‘єднатися разом з українським народом, ми будемо тією політичною силою, яка навіть не маючи більшості у парламенті, однак завдячуючи підтримці громадян України, буде більш впливовою і нам таки вдасться відстояти позиції і повноваження Президента”, – сказав Володимир В‘язівський.

Виступи депутатів-„нашоукраїнців” зал сприйняв з розумінням. Втім, не обійшлося і без провокації. Хтось надіслав нардепам записку такого змісту : „Президент – лайно, Юлька врятує Україну”, яку було підписано „Великий український патріот”. Після цього в залі кінотеатру відбулося серйозне пожвавлення, лунали вигуки „Ганьба!”. Ярослав Кендзьор попросив підвестися такого, так би мовити, „українського патріота”, однак той не виявив бажання себе показати. Інші запитання „крутилися” довкола Закону „Про Кабінет Міністрів” і чому БЮТ зрадив „Нашу Україну”. Однак львів’янам так і не вдалося почути на це конкретної відповіді.

По закінченні зустрічі кореспондент „Гал-info” запитала у Ярослава Кендзьора про його ставлення до сьогоднішньої ситуації в Україні, зокрема до прийнятого Закону „Про Кабінет Міністрів”.

 

– Пане Ярославе, як, на Вашу думку, чи не наївно було з боку Юлії Тимошенко піти на співпрацю з Партією регіонів?

– Однозначно, не знайдеш жодних серйозних аргументів, які би виправдали поведінку БЮТу під час їхньої підтримки у подоланні президентського вето на закон „Про Кабінет Міністрів”, оскільки немає логіки у тому, щоби виступати як опозиційна сила і дозволити владі, проти котрої вона ж виступає, отримати просто-таки „узурпаційний” закон. Маючи такий закон „Про Кабінет Міністрів”, влада, уряд розчавить будь-яку опозицію, в тому числі і Юлії Тимошенко. Юлія Володимирівна є достатньо досвідченим політиком, щоби цього не розуміти.

Однак тоді виникає питання: чому вона так вчинила? Я переконаний, що тут розігрувався дуже простий і зрозумілий варіант: лідерка БЮТу з її фанатичним стремлінням стати або ж прем’єр-міністром, або ж Президентом створила в Україні двопартійну, двополісну систему, тобто – влада, і вона – опозиція. І на цьому етапі, щоби всіх решту відкинути, треба піти на ось такий продаж своєї позиції посиленням влади, продатися за закон «Про опозицію».

Буквально за годину після того, як 12 січня у Верховній Раді сталася ця подія, у коментарі журналістам я сказав, що Юлія Володимирівна при всій своїй геніальній авантюрності і непрогнозованості дій, програла, як наївна школярка. Тому що я не можу повірити, що такі досвідчені вовкодави, як Янукович і його команда, проголосують в кінцевому підсумку за закон про опозицію. Вони ні з ким не поділяться владою і ніколи не погодяться на те, щоб опозиція мала 12 голів комітетів, голову Рахункової палати, омбудсмена і багато-багато інших повноважень. Кримінальній групі Януковича такої опозиції не потрібно. Хоча Регіони проголосували в першому читанні за закон про опозицію, я переконаний, що до другого читання цей закон пройде такий обскубаний, на свій лад опрацьований, зі своїми поправками, що Юлія Тимошенко сама не захоче за нього голосувати.

Втім, не виключений і інший варіант: закон «Про опозицію» просто не буде проголосований в другому читанні в сесійній залі, а відтак він знімається із розгляду і кидається у смітник. Більше того, той факт, що БЮТ радів, що вони нібито мають у руках закон про імперативний мандат – це також була ілюзія, оскільки Президент обов’язково накладе вето на цей закон, водночас регіонам цей закон також не вигідний. За закон про опозицію «Наша Україна» також не голосуватиме, оскільки цього закону взагалі не потрібно, а потрібно доопрацювати і виписати права опозиції у регламенті Верховної Ради, що і є в більшості країн світу. Тому тут, з моєї точки зору, лідерка БЮТу потрапила у серйозний капкан, в який сама себе загнала.

 

– Але деякі представники Партії регіонів кажуть, що вони підтримають у другому читанні закон про опозицію…

 

– Зараз важко спрогнозувати дії антикризової коаліції. Однак я знаю точно, що БЮТ занепокоєний тим, що Олександр Мороз дав дуже чіткі сигнали, що він сам буде просити Президента заветувати закон про імперативний мандат, тобто про зміни до закону про статус депутатів місцевого рівня. Однак про закон про опозицію Олександр Мороз сказав, що це взагалі абсурд, а не закон. Так, що зараз лідерка БЮТ в розгубленості. Вона знову буде похапцем шукати якихось домовленостей з Регіонами, особливо в результаті складної ситуації, в яку вона сьогодні потрапила. Це все може підштовхнути її до необдуманих кроків, які просто будуть її топити, як політичного лідера.

 

– Пане Ярославе, в ситуації, яка сьогодні склалася, чи можлива майбутня співпраця фракції «Наша Україна» з Блоком Юлії Тимошенко?

– Можливі якісь ситуативні домовленості, якась мінімальна співпраця. Я вже не раз говорив, що об’єднаної опозиції, на котрій завжди наполягала Юлія Володимирівна, не буде. Однак в депутатській групі, як «Нашої України», так і Народного руху України були прихильники такого об‘єднання. Я ж завжди казав, що в нас абсолютно різна природа і різні погляди на політичні процеси в українській державі, оскільки позиція Юлії Володимирівни продиктована виключно власними інтересами і образами, пов’язаними з тим, що вона не отримала бажаних посад. Водночас є друга перешкода – це наша рухівська опозиція, яка продиктована інтересами національними, державними. Ми можемо, як кажуть, пустити себе в жертву, але щоби відстояти національний інтерес.

 

 

– Звичайно ж, ставлюся до неї позитивно. Добре, що Юрко організовує людей. Наскільки ж продуктивними виявляться його старання, ми дізнаємося ближче до виборів. На мою думку, перед виборами неодмінно його громадська організація долучиться до якоїсь політичної сили. Не виключаю і її тісної співпраці з «Нашою Україною»…