«Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною, у зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави — України. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України» — на ці рядки з історичного документу виняткового значення для долі України, чекав український народ два десятки століть. Задля цих рядків пролилися ріки української крові, задля цих рядків віддали свої життя мільйони українців. Ці рядки 24 серпня 1991 року лягли на історичний документ — Акт проголошення незалежності України. 24 серпня 1991 року перегорнута нова сторінка української історії, сторінка, яка поклала початок європейській Україні. Радянська Україна відійшла в минуле. Тепер, коли минуло 16 років з того часу, день 24 серпня з події перетворився на свято – національне свято українського народу. З року в рік в цей день лунають привітання очільників держави, відбуваються святкові концерти, салюти і феєрверки. Про те, яким був день 24 серпня 16 років тому і як проголошувалася українська незалежність, кореспондент «Гал-info» вирішила дізнатися у свідка цієї історичної події Михайла Косіва, який на той час був депутатом Верховної Ради України.
«Все розпочалося 19 серпня 1991 року на свято Спаса, — знадує Михайло Косів. — Я цей день як сьогодні пам’ятаю. Я тоді був не лише народним депутатом України, але й заступником голови Львівського облвиконкому. Вранці цього дня мені зателефонували з облради і сказали їхати на робоче місце, а перед тим включити телевізор. У цей час було оприлюднене звернення ГКЧПістів і було зрозуміло, що наступають тривожні і небезпечні часи, оскільки тоді ще був Радянський союз».
«О 8.00 годні ранку 19 серпня ми напрацювали звернення від жителів Львівщини, я був автором цього звернення, у якому ми закликали українців готуватися до опору. Оскільки нас не пускали на радіо і телебачення, ми це звернення розповсюджували у колективах. Згодом ми відправили його до Києва і звернулися до українського народу, знову ж таки із закликом готуватися до опору. Пізніше у Києві ми почали тиснути на тодішнього голову Верховної Ради Леоніда Кравчука скликати позачергову сесію Верховної Ради, але він не спішив цього робити, оскільки винюхував як повернуться події у Москві», — розповідає Михайло Косів.
«22 серпня задум ГКЧПістів провалився, і тоді Кравчук погодився скликати позачергову сесію ВРУ, яка й відбулася 24 серпня 1991 року. Ми тоді мали своїх прихильників у важливих структурах, зокрема у СБУ, в армії, які нам показували мапи дислокації військ, списки тих, хто має бути ліквідований, тощо. Вранці 24 серпня Ігор Юхновський сказав, що потрібно підготувати відповідний документ щодо проголошення незалежності України — відтак було підготовлено Акт проголошення незалежності України. Перед цим ми відмовили «Отче наш» і тоді нам вже не було страшно. Під час прийняття Акту Незалежності України нас підтримала так звана 239-група Олександра Мороза. Якщо б вони не приєдналися до нас у нас нічого б не вийшло. Але вони теж були хитрі, і знали, що якщо вони не підтримають нас то Єльцин і до них добереться. Крім того, вони побачили, що є можливість бути при владі і розпоряджатися економічними багатствами України», — продовжує свідок цих подій.
Пан Косів розповів, що на той момент серед свідомих українців була неоднозначна позиція — потрібно чи не потрібно проголошувати незалежність України саме у той момент. Дехто вважав, що цього не потрібно робити, оскільки спершу потрібно знищити комуністів.
«Але врешті було вирішено, що якщо зараз цього не зробити — повернеться Горбачов і буде так званий «Новоогорьовський» варіант союзного договору, і тоді СРСР ще б довго існував, — каже він.— Після проголошення Акту незалежності України його потрібно було підтвердити на всеукраїнському референдумі, щоб не піддавати сумніву легітимності цього документу. Були побоювання — чи підтримають українці Акт незалежності України? Але тоді казали так — хіба раба питають, чи хоче він бути вільним? Так, 1 грудня 1991 року відбувся референдум, на який, окрім питання незалежності, виносилося питання про підтримку В’ячеслава Чорновола на посаду Президента незалежної України. На жаль, В’ячеслав Чорновіл отримав 24% симпатій українців — більшу частину голосів отримав Леонід Кравчук».
На переконання Михайла Косіва, Україна 16 років не має нормальної влади.
«Я називаю ці роки - роками втрачених можливостей», — наголосив пан Косів.
Михайло Косів вважає, що Україна не має економічних передумов, щоб бути однією з передових європейських країн, і все це через кризу влади.
«У нас є криза влади, а не криза економіки. Протягом років справжні демократичні сили в Україні не мали справжньої повноти влади. Згадаємо Кабмін, який був сформований після Помаранчевої революції, і який очолила Юлія Володимирівна. За 7 місяців цей уряд виконав всі соціальні програми, збільшив надходження до Держбюджету. Але, як пам’ятаємо, цей уряд був при владі недовго», — переконаний пан Косів.
«Проте, незважаючи на кризу української влади, здобуття Україною державної незалежності – це подія величезного масштабу, — продовжує свідок цих подій. — За неї віддавали життя мільйони українців, а ми отримали свободу без жертв. Я переконаний, що ми наведемо лад у нашій державі, можливо вдасться це зробити вже після дострокових парламентських виборів, які відбудуться у вересні цього року».
Отримавши незалежність, мільйони українців покладали величезні надії та сподівання на краще майбутнє, на покращення умов життя в країні, натомість отримали розчарування.
«Коли наша держава отримала незалежність, більшість українців сподівалися на кращі умови життя. Справді, на той час, після розпаду СРСР, Україна мала великі передумови для розвитку і могла дуже швидко стати однією з передових європейських країн, — розповідає Михайло Косів. — Нам закидають, що в Україні немає значних енергетичних ресурсів, але, скажімо в Польщі, їх теж немає. Свідома частина населення України говорила про те, що потрібно робити акцент на духовному відродженні України — на відродженні української мови, культури, церкви врешті-решт, на пробудженні національної свідомості».
Український прорив, за словами Косіва, має початися з духовності нації.
«Згадаймо «японське чудо». Так, воно сталося з розвитку техніки, але передумовою цьому стала освіта, патріотизм, національне виховання, а вже тоді розвиток технологій. Україні потрібно повернутися до витоків національного духу, ідеї та свідомості, які б консолідували українську націю. Сподіваюся, що на 17-році незалежності у нашій державі над цим задумаються», — сказав на завершення свідок подій 24 серпня 1991 року.
Чи матиме світова історія сторінку «українського чуда» — покаже час. Натомість вже тепер мільйони українців покладають надії на краще життя вже після 30 вересня. Чи справдяться сподівання українців цього разу, чи знову доведеться жити у невиправданій незалежності, залежить від наших політиків.
Ірина КУРІЙ
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ