Міжнародне право повинно бути визначальним чинником юридичного процесу формування довготривалого миру в Україні.
4
Норми міжнародного права сьогодні постають визначальним чинником у формуванні юридичного підґрунтя для майбутнього миру в Україні. У цьому контексті важливо говорити як про можливості, які вони гарантують, так і про відповідність юридичних кроків, які здійснює наша держава, із чинними нормами міжнародного права.
“Ми усі бажаємо, щоб була укладена в короткостроковій перспективі угода про стійкий, тривалий, справедливий мир. Але слід розуміти, що кожне з цих слів має своє підґрунтя. Якщо ми говоримо про стійкість миру, то йдеться про умови, аби він не був порушений. Якщо ми говоримо про тривалість миру, то це засади, щоб він тривав якомога довше, безтерміново. Справедливий мир – це про повернення всієї території, яка міжнародно визнана Україною, покарання всіх винуватих, осіб, які вчиняли злочини, а також відшкодування та безпекові критерії, як-от свобода навігації, продовольча й енергетична безпека”.
Про це у розмові з Гал-інфо наголосив доцент кафедри міжнародного права, заступник декана факультету міжнародних відносин ЛНУ ім. Івана Франка Ігор Земан. Разом із експертом розповідаємо далі про те, які аспекти міжнародного права є головними у процесі формування справедливого миру в Україні, яку роль відіграють безпекові угоди з державами-партнерами, а також до чого тут заморожені за кордоном активи росії.
Основні принципи міжнародного права
Передусім важливо розуміти, що російсько-українська війна розпочалась всупереч будь-яким нормам міжнародного права. Ключовий принцип про незастосування сили чи погрози силою, про який йдеться в Статуті Організації Об’єднаних Націй, став рубежем, який росія порушила спершу у гібридній формі у 2014 році, а згодом у відкритій формі у 2022 році. Як наголошує Ігор Земан, водночас саме міжнародне право, як система основних засад співробітництва між державами, повинно стати запобіжником, який гарантуватиме безпеку нашій державі.
Україна розпочала юридичний процес формування миру із двох документів, які ґрунтуються на нормах міжнародного права. Формулу миру розробили та презентували у 2022 році, а згодом у жовтні 2024 року Україну та світ ознайомили з Планом перемоги. Ці документи містять бачення необхідних передумов справедливого завершення війни: безумовне дотримання норм міжнародного гуманітарного права, поводження з військовополоненими, відновлення територіальної цілісності, відновлення справедливості, ключові гарантії безпеки тощо.
“Водночас у нас значно змінилося саме формулювання категорій “мир”, “перемога” і “припинення вогню”. На жаль, зважаючи на зовнішньополітичні чинники, зараз в офіційному дискурсі йдеться лише про припинення вогню. Це теза, яку наша держава заперечувала впродовж трьох років війни, оскільки така пауза не дає чіткого бачення щодо вирішення збройного конфлікту, а також дозволяє ворогам отримати час для перегрупування та продовження війни. Проте зважаючи на ситуацію, яка склалася, виглядає, що першим кроком все ж буде режим припинення вогню, а після нього вже йтиметься про гарантії безпеки та засадничі пункти можливого майбутнього договору про мир”, – відзначив Ігор Земан.
Увесь міжнародний порядок після Другої світової війни базувався на загальному схваленні того, що будь-які територіальні спори, претензії і бажання змінити післявоєнний устрій не можуть відбуватися шляхом застосування сили, а дії під тиском не можуть бути визнані як правомірні. У цьому контексті для України існує своєрідний “острівець безпеки”, адже жодні зміни щодо територіальної цілісності та суверенітету не можуть проходити під тиском. Проте ключовим питанням залишається реакція міжнародної спільноти на формування сучасного прецеденту, коли росія всупереч усім принципам права вдерлась в Україну, а сьогодні продовжує ставити свої вимоги, серед яких територіальні поступки України, обмеження військового потенціалу, зобов’язання щодо нейтралітету та позаблокового статусу, зокрема відмова від вступу до НАТО.
4
“Важливо, щоб у процесі пошуку компромісу не було закріплено згоду на ті речі, які суперечать самій природі міжнародного права. Можливо, вони будуть схвалені нашими ворогами і мовчазно підтримані деякими партнерами, але всі розуміють: у такий спосіб створюється небезпечний прецедент, фактично новий звичай, що силою можна змінити правопорядок”, – пояснив експерт.
Окремі норми міжнародного права мають також імперативний характер, тобто не передбачають можливість порушення. Віденська конвенція про право міжнародних договорів регулює і встановлює умови нечинності договору від самого моменту його укладення, серед яких, наприклад, суперечність згаданій імперативній нормі, загроза застосування сили проти представника держави і загроза застосування сили чи її застосування проти держави. Ігор Земан пояснює, що прикладом може бути можливе підписання домовленості про припинення вогню чи мирне врегулювання війни з явним порушенням національних інтересів та міжнародного правопорядку. Проте у такому випадку в України буде можливість констатувати, що відповідний договір містить порушення.
“Норми міжнародного права виступають гарантами того, що держава завжди буде мати законне, обґрунтоване, справедливе право апелювати, заперечувати домовленості, як такі, що були досягнуті під тиском, погрозою сили чи її застосуванням, а також як такі домовленості, які порушували імперативну норму міжнародного права, тобто відбувалися в ході агресії. Такі домовленості є нікчемними та не мають юридичної обов'язковості від того ж моменту, як їх укладено”, – наголосив Ігор Земан.
Міжнародні механізми покарання та компенсації
Норми міжнародного гуманітарного права мали бути превентивною силою щодо порушення меж “мир-війна”, “спокій-насильство”, базовою забороною застосування сили чи навіть погрози нею, розповів Ігор Земан. Проте аби основні міжнародно-правові принципи все-таки спрацювали, після беззаконня повинно відбутись правосуддя і покарання. Тобто мають спрацювати механізми, аби притягнути винних до відповідальності.
“Що дає нам розуміння того, що ми живемо в межах системи права? По-перше, покарання як відновлення справедливості, а по-друге, – створення механізмів щодо недопущення злочинів. Ці речі схожі й у міжнародному праві. Тому дуже важливо, що вже є конкретні приклади початку розслідувань прокурором Міжнародного кримінального суду та видача ордерів на арешт щодо наразі хоч і невеликої кількості вищих посадових осіб держави-агресора”, – розповів Ігор Земан.
Так, на початку березня 2022 року Офіс Прокурора Міжнародного кримінального суду оголосив про відкриття розслідування ситуації в Україні щодо скоєння на території України воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду. А 17 березня 2023 року інститут видав ордери на арешт президента росії володимира путіна та уповноважену при президенті росії з прав дитини марії львової-бєлової. Ігор Земан наголосив, що завдання Міжнародного кримінального суду полягає у тому, аби притягнути до відповідальності не тисячі російських військових, а посадових осіб, які представляють держави, від чиїх дій та владних повноважень залежало чи залежить вчинення міжнародних злочинів. Тому перший аспект роботи механізмів міжнародного права спрямований на те, аби показати, що порушення норм карається.
“Другий аспект – це створення міжнародного компенсаційного механізму. Активи російського Центробанку, які перебували на рахунках банків європейських держав, країн-членів Європейського Союзу, а також США, були заморожені. З якою метою? Замороження коштів, фінансових активів держави-агресора має характер контрзаходу. Тобто держави констатують факт, що вони утримують значну частину коштів рф, які їй були б дуже потрібні для функціонування держави, економіки. А утримувати їх будуть до того моменту, поки росія не припинить протиправні дії і після цього добровільно не погодитися на відшкодування. Звичайно, викликає іронію питання будь-якого волевиявлення з боку Росії щодо відшкодування збитків на території України, тому і розглядається варіант створення незалежного міжнародного компенсаційного механізму, який дозволить ці заморожені кошти перевести під своє керування та цільово спрямовувати на відшкодування через створений реєстр збитків”, – пояснив пан Ігор.
4
Фото: Depositphotos
Наразі компенсаційний механізм перебуває у процесі напрацювання. Первинна ідея його створення була запропонована у межах Організації Об'єднаних Націй, але через невпевненість у тому, чи вдасться знайти необхідне коло підтримки з боку всіх держав-членів ООН, а особливо Ради Безпеки, механізм напрацьовується лише на регіональному рівні та ініційований в межах Ради Європи. Україна, зрозуміло, у цьому процесі не має жодної імперативної, наглядової функції.
Досвід інших країн та безпекові угоди
У недавньому минулому були відсутні взірці дієвих безпекових угод, які можна було би взяти за основу у юридичному розв’язанні російсько-української війни, адже вона не має аналогів з часів Другої світової війни. Через це більшість правових напрацювань розробляються з нуля. Ігор Земан зазначив, що, наприклад, окремі прецеденти запровадження компенсаційного механізму були створені раніше в межах резолюції Ради Безпеки ООН проти Іраку за вторгнення в Кувейт, а також були випадки використання санкцій і замороження активів (наприклад проти режиму Каддафі у Лівії) як примус, аби схилити державу до мирного вирішення конфлікту.
“Проте якщо розглядати цей вже трирічний період повномасштабної війни, то слід розуміти, що сценарії розвитку ситуації змінюються. Гарантії безпеки в офіційній позиції України завжди відігравали ключову роль. У дискусіях йшлося про те, що Україна потребує їх, якщо вони будуть внормовані належним чином, а лише після цього йтиметься про кроки щодо припинення безпосередньо воєнних дій. Проте ситуація складається дещо по-іншому. Наразі міжнародні дослідницькі центри вже спершу розробляють своєрідні методичні вказівки, яким повинен бути алгоритм впровадження режиму припинення вогню, створення лінії розмежування, умови відведення військ. Ми вже з цим знайомі, адже схоже переживали у 2015 році у форматі так званих Мінських домовленостей. Через це й існує суперечка щодо сценарію як зупинити війну і досягти миру через режим припинення вогню”, – пояснив експерт.
На думку Ігоря Земана, зараз Україні слід опиратися на ті речі, які вже знайшли своє нормативне і документальне закріплення. Тобто йдеться про засади Формули миру та безпекові стовпи, які заклала наша держава та які ґрунтуються на нормах міжнародного права. Зокрема, такою базою від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну служили резолюції Генеральної Асамблеї ООН. Це зумовлено тим, що ООН асоціюється з універсальною міжнародною організацією, а Генеральна Асамблея – майданчиком, де кожна держава має рівноправний голос.
“Проте серед мінусів є те, що рішення Генеральної Асамблеї не мають обов’язкового юридичного характеру. Вони залишаються рекомендаційними документами, які не обов’язково брати до уваги. Хоча для України вони у будь-якому разі мають позитивне значення, оскільки є свідченням світової констатації, підтвердження того, що діється беззаконня і що з ним потрібно боротися. Саме ці безпекові засади були відображені у послідовних резолюціях, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН”, – розповів пан Ігор.
Проте якщо 2 березня 2022 року агресію визнали 141 держава-член ООН відповідною резолюцією, то результати останніх голосувань Генеральної Асамблеї є вже зовсім іншими. Ігор Земан зазначив, в третю річницю повномасштабного вторгнення ООН ухвалила дві резолюції: українську ”Просування всеосяжного, справедливого та міцного миру в Україні” (підтримали 93 країни, 18 – проти, зокрема США) та американську “Шлях до миру” з лаконічними та стриманими формулюваннями стосовно відповідальності росії за війну в Україні (також 93 голоси “за”).
Інший спосіб юридичного закріплення тези про підтримку гарантій безпеки країнами-партнерами є підписання двосторонніх безпекових угод. Станом на лютий 2025 року Україна підписала вже 28 таких документів. Ігор Земан розповів, що, по-перше, у цих угодах кожна країна ще раз підтвердила, що схвалює і підтримує ту стратегію справедливого миру для України, яка була виражена ще у 2022 році. А по-друге, безпекові домовленості також відображають тезу про відновлення справедливості, а її найбільш чіткою формою відображення має бути згаданий раніше міжнародний компенсаційний механізм.
4
Попри те, що безпекові угоди можна вважати різновидом міжнародного договору, які відображають чимало важливих положень для України, слід звернути увагу і на їхній більш політичний характер, ніж юридичний, наголосив Ігор Земан. Про це свідчить спосіб їхнього набрання чинності. Найважливіші міжнародні угоди, що стосуються стратегічних питань співпраці, згідно українського законодавства, підлягають ратифікації, тобто процедурі, коли згоду держави на договір надає парламент шляхом голосування. Натомість двосторонні безпекові договори з Україною укладені шляхом простого підписання повноважними представниками держави.
Роль міжнародних союзників у переговорах
Аби визначити коло гарантів безпеки, передусім враховують геополітичні реалії та політичні інтереси, які мали би набути обов’язкового характеру завдяки юридичним домовленостям. Активним посередником у домовленостях між Україною та росією зараз виступають Сполучені Штати Америки. Водночас потенційно велике значення мають також країни Європи, найбільш впливовими серед яких є Франція, Німеччина, Великобританія. Вони постійно зазначають, що повинні бути включені до переговорів та готові виступати гарантами безпеки та справедливого і стійкого миру.
“Ніяких домовленостей про Україну без України – це базова річ, яка підтверджується нормами міжнародного права. Вона відсилає до тези про те, що жодні домовленості між двома державами не можуть мати юридичної сили щодо третьої держави. У нашому випадку Україна ніколи не може бути у ролі так званої третьої держави. Україна, яка користується своїм природним і гарантованим нормами міжнародного права правом на самозахист, проти якої відбувається агресія, на території якої проходять бойові дії, частину територій якої окупували і намагаються всупереч нормам міжнародного права приєднати до іншої держави, ніколи не може бути спостерігачем”, – наголосив пан Ігор.
Чимало обговорень сьогодні також присвячені можливості створення лінії розмежування на російсько-українському кордоні, що передбачає створення спеціальної моніторингової місії, до складу якої мали б увійти представники України та росії, а також третіх держав – потенційних гарантів безпеки, наразі посередників у врегулюванні та погодженні режиму припинення вогню. Водночас важливо пам’ятати, що Україна вже має негативний досвід щодо нагляду за дотриманням Мінських домовленостей, коли відповідне завдання покладалось на ОБСЄ – Організацію з питань безпеки і співробітництва в Європі, яка зрештою із ним не впоралась.
“І, звісно, ключова річ – це бажання самої держави дотримуватись домовленостей чи ні. Немає значення, наскільки досконалі місії спостерігачів та контролю були б створені; немає значення, скільки супутників були б направлені на лінію зіткнення. Якщо росія як держава-агресор, яка ініціювала цей конфлікт, захоче порушити режим припинення вогню, навіть якщо і домовляється про мир, вона все одно це зробить. У цьому ми вже переконалися і безумовної віри не маємо”, - зазначив Ігор Земан.
Розміщення миротворчого контингенту має чимало умовностей. Попередньо має бути досягнутий режим припинення вогню, а також ухвалені політичні рішення про кількість військових, які саме держави його направлятимуть і де саме вони будуть розміщені. Лише після визначення цих аспектів йтиметься про правове оформлення їхнього перебування. Водночас пан Ігор наголошує, що найкращий механізм гарантування безпеки – це власна укомплектована, боєздатна, забезпечена новітнім озброєнням армія.
Розмовляла Марічка Твардовська
