Слухай онлайн
Політика

Олексій Різник: За 5 років ми у Львові реалізуємо будівництво дитсадків та шкіл

Сьогодні в проєкті #ВідвертаРозмова_з депутатом Львівської міської ради від партії “Європейська солідарність” Олексієм Різником.
Олексій Різник

Олексію, про вас загалом дуже мало інформації, все починається з “юрист Козловського” і завершується чутками про мораторій на забудови. Давайте таки знайомитись. 

Я - Олексій (сміється, - ред.). Корінний львів'янин. Усе моє життя пов’язане зі Львовом.

Дитячі роки у мене були цікаві. Відвідував школи чи не у всіх районах Львова. №31, №46, ліцей менеджменту, економічний ліцей, Львівський банківський інститут, магістр банківської справи, паралельно - ЛНУ ім.Франка (юридичний факультет), після того - Академія держуправління, а згодом ще закінчив магістратуру в Одеській юракадемії. Це, якщо коротко розповісти про освіту, яку здобував усе життя.

Я працював у небагатьох компаніях. Одне з перших стажувань відбувалося у Мирослави Михайлівни Дякович, далі  я працював в ТОВ “ЕлісКінг». Там я працював рік, і вже після того став працювати на себе.

Також якийсь час працював юристом на Львівській обласній державній телерадіокомпанії.

Зважаючи на вашу декларацію, власний бізнес у вас досить успішний. 

Ну, якщо людина талановита, то вона талановита у всьому. (сміється, - ред.)

І чому успішні бізнесмени йдуть в політику? Це ріст, наступний етап? Що це?

Це наслідок. Скажімо так: це - інший вектор. Це напрямки, які йдуть абсолютно паралельно і в принципі не повинні були б заважати один одному. Ніхто не вважає ні мене, ні моїх близьких друзів професійними політиками. Я б не сказав, що професійна політика в нашій країні взагалі представлена як така.

Коли ви прийняли рішення балотуватися до Львівської міської ради, то...

До речі, це вже була не перша спроба. Перша спроба була ще за часів партії “ПОРА” у 2012 році, мабуть.

І зараз ви свідомо йшли для того, щоб ...?

Почнемо з того, що йдучи туди, ми всі не розуміли, як працює та “машина”. І навіть сьогодні ми не до кінця розуміємо, як воно працює і чому приймаються певні рішення. У багатьох випадках, щоб прийняти те чи інше рішення, його насамперед необхідно пояснити собі, зрозуміти, чому ти вчиняєш саме так. До багатьох рішень ми ставилися негативно, коли ще не були депутатами міської ради. Тільки коли стаєш депутатом, ти розумієш, що іноді доводиться приймати не завжди популярні рішення, наразі є саме так необхідність.

Дуже багато маємо дискусійних питань. Медична реформа... Потрібно об'єднувати чи не потрібно? Поки ми не спробуємо, ми не побачимо. Сміттєпереробний завод в межах міста Львова? Дискусійне питання, однак наразі альтернативи й найбільш швидкого способу вирішення, окрім як реалізовувати його в такому форматі, немає. І таких питань багато

Тобто більшість депутатів до свого обрання мали одне бачення, а після обрання вони побачили реалії і...?

І повірте, реалії виявились набагато гіршими, ніж ми думали. Від кваліфікації людей і рівня прийняття відповідних рішень, до того, як відбуваються певні процеси.

От, наприклад, формування статутних капіталів комунальних підприємств. Зрозуміло, що первинне бачення у всіх було однозначно негативне, але держава змушує міста та громади приймати неправильні рішення шляхом дотування своїх підприємств, адже іншого шляху немає.

Ми не можемо зупинити опалювальний сезон. Незалежно від того, добре чи погано платять люди, газ купувати необхідно. Ми не можемо на сьогодні зупинити роботу медичних чи освітніх установ попри те, що держава їх недофінансовує. І таких речей є дуже багато, починаючи від комунальних підприємств.

Звісно є багато запитань і зауважень стосовно керівництва цих підприємств, стосовно їхньої діяльності, стосовно неспіврозмірних заробітків керівників цих підприємств та їхніх фінансових показників. Однак є й інші речі, які необхідно робити саме так, бо іншого варіанту немає.

А ситуація з приєднання громад? Фактично всю соціальну інфраструктуру передали на обслуговування територіальних громад, а землі на той час не передали. І, відповідно, величезна кількість вільних земельних ділянок була розподілена Держгеокадастром з жовтня до фактично вчорашнього дня невідомо кому.

Місто якось буде реагувати на це?

А як місто може реагувати? Місто може ставити логічні питання з приводу земельних ділянок, які були задекларовані, що вони будуть передані.

Сотні гектарів землі розійшлося.

Ви думаєте, сотні? А я думаю понад 10 тисяч гектарів у межах тільки Львівської міської територіальної громади. В який спосіб територіальна громада повинна реагувати на такі речі?

Зокрема з приводу скандальної земельної ділянки, де повинна була бути вулиця Вернадського? З одного боку Держгеокадастр нічого не  порушив, адже ця земельна ділянка перебуває за межами міста Львова, а з іншого - спроєктована магістральна дорога, яка повинна виходити далі.

А скільки є скандалів у громадах, де пороздавали пасовища, сіножаті й інші землі, які не передбачалися як землі сільськогосподарського, однак на сьогодні роздані? І цю проблему фізично створила держава. Саме держава часто ускладнює роботу територіальних громад. 

Чому було прийнято рішення саме так формувати певні громади? Чому багато того, що було б логічно включити в межі міста Львова, не включено? Зокрема проблема цієї ж Сокільницької громади. Зараз у нас постає питання підключення багатоповерхових будинків, які побудовані на території Сокільницької ОТГ, до інженерних мереж міста Львова. Ці населені пункти фактично користуються всією інфраструктурою міста, однак надходження відбуваються до іншого бюджету.

Також питання з приводу попереднього керівництва Львівської обласної ради, яке перереєстровувало великі підприємства за межі міста Львова. Лише тісна робота нових складів Львівської міської та обласної ради дала можливість повернути їх назад.

Ми вже трохи торкнулися теми розвитку територій, що входить до компетенції вашої комісії. Згадаймо про архітектуру та містобудування, зокрема тему мораторію на будівництво у Львові.

Питання полягало не в тому. Зрозумійте правильно. Те, що будують, - це не проблема. Проблема в тому, що це будівництво не підкріплено об’єктами соціальної інфраструктури, які на цій території повинні бути розташовані. Це питання найближчим часом буде врегульовано.

Це коли “забули” садочок чи школу побудувати?

Місто наразі має зарезервовані земельні ділянки, однак реально будівництво повноцінного садка коштує приблизно 50 млн гривень. Для жодного забудовника здійснити будівництво хоча б одного садка інвестиційно не привабливо, дорого.

Також наразі немає механізму, який зобов’язує будувати соціальну інфраструктуру. До того ж держава обмежила міста в частині сплати пайового внеску. Тому ми зараз допрацьовуємо механізм компенсаторних факторів, яким ми розпрацюємо механізм в частині будівництва об’єктів соціальної інфраструктури.

Соціальна інфраструктура, необхідна зокрема для того, щоб зменшити потреби пересування?

Закоркованість та інші проблеми призводять до того, що люди починають вести більш осілий спосіб життя і зайвий раз без необхідності намагаються не покидати свого мікрорайону. Тому питання стоїть приведення у рівняння в першу чергу об’єктів інфраструктури, а з другої сторони розбудова приватної соціальної інфраструктури.  Наразі ті ж садки і школи так само є бізнесом, однак із дуже довготривалим періодом окупності.  

Держава прийняла рішення передати всю соціальну інфраструктуру на місця. Так, вони частково компенсували ті речі грошима, однак не в повному обсязі. Тому питання соціальної розбудови інфраструктури буде найближчим часом одним із найважливіших.

Всі ми розуміємо, що Конституція нам надає право на освіту, на охорону здоров’я й інші права. І більшість людей думає, що держава повинна їх цим забезпечити, однак на сьогодні система охорони здоров’я та освіта побудовані так, що сума грошей, яка на них виділяється не достатньо задовольняє їхні потреби, тому поява приватного сектора в цьому напрямку цілком і повністю об’єктивна.

Тобто це практично такий свого роду компроміс між містом і забудовниками

Питання в тому, що цей компроміс повинен бути. В який спосіб воно буде відбуватися, на сьогодні моделі нема, однак відповідні переговорні процеси тривають. Це так само як будівництво  нових доріг, транспортних розв’язок і інших речей. Навіщо будувати новий квартал, якщо до нього доїхати неможливо, чи заїхати чи виїхати?

А ви спілкуєтеся з забудовниками, вони вам не кажуть: “Слухай, а нащо тобі то треба? Давай може це все якось інакше вирішувати, щоб всім було добре ”. Вам хабарів не пропонують?

А ми їх просто не беремо. Я всім кажу: “А ви декларацію мою бачили? Чим Ви можете мене здивувати? Я  самодостатній, в мене в принципі все непогано, тому навіщо?”. І це, мабуть, є основним критерієм доцільності.

Однопартійці теж повністю підтримують, чи в них є якісь окремі думки?

Щодо однопартійців я вам нічого поганого сказати не можу. Кожен депутат, відповідно до законодавства, приймає рішення самостійно, опираючись на свої переконання, доцільність, необхідність, можливо, справедливість. У кожного є свої критерії. Багато хто з них працює в різних комісіях, хтось - у соціальній інфраструктурі, хтось - у гуманітарному блоці, хтось - у медицині, а хтось - у бюджеті. Кожен з них розглядає свій блок питань.

Ваші комісії є доволі цікавими. Особливо, коли порушують питання МАФів.

Наразі вступили в дію зміни до земельного законодавства, - дуже суттєві. Також вступили зміни до пам'яткоохоронного законодавства. Їх доведеться імплементувати. Подобається людям, чи не подобається, але це все доведеться виконувати.

Сьогодні є питання до МАФів, до інших об’єктів, тому міській раді доведеться приймати багато непопулярних рішень у зв’язку зі змінами у законодавстві. 

Трішки повернусь... Яка у вас юридична спеціалізація?

Моя спеціалізація - цивільні справи, господарські, фінансові, земельні. Зокрема, нерухомість.

Ви часто дискутуєте з юридичними структурами міської ради саме з точки зору законодавства.

Коли ми дискутуємо з органами місцевого самоврядування, то робимо це не в частині юридичної термінології, адже принцип юриспруденції однаковий. Питання в тому як запустити цей механізм так, щоб він працював набагато швидше й ефективніше, тому в цій частині в нас виникають дискусійні питання.

Розкажіть, яка у вас програма-мінімум на цю каденцію, які ви виключно для себе у свому чеклисті повинні зробити

Особисто я думаю, що за 5 років ми реалізуємо будівництво дитсадків, незалежно від форми власності, а також двох шкіл та стадіону.

На території львівської громади?

Я вважаю, що безпосередньо у Львові, бо питання в селах не настільки боляче стоїть, як у місті. 10 дитсадків, 2 школи і, можливо, стадіон. Лікарню хотілося б, але є проблема із землею. Думаю, що ділянку під нову лікарню ми організуємо, але не факт, що ми зможемо за 5 років фізично її побудувати.

А Львову потрібна нова лікарня?

На мою думку, потрібна. Поясню чому. Сьогодні переважна більшість медичних закладів розміщені в місцях, не пристосованих до наявних інженерних мереж, потреб, освітлення, транспортних розв’язок тощо. Медицина у своєму розвитку за останні 50 років кардинально змінилася. Зараз лікарні висотою 8-9 поверхів ніхто не будує, натомість -  2-3 поверхи.

Утримання дорого виходить?

По-перше, утримання. По-друге, якщо людина нездужає, який сенс її підіймати вище, ніж на  3 поверх? Є логіка побудови лікарень. Зараз лікарні перейшли до площинних споруди, аби пацієнт не витрачав багато зусиль, щоб потрапити до лікаря.

Наші лікарні морально застаріли, і виглядає так, що дешевше знести та побудувати нове, аніж пробувати модернізувати старе.

А чи не завершаться всі плані відповіддю про відсутність грошей?

В місцевому бюджеті їх нема. І упродовж найближчих 5-ти років не буде. Але маю надію, що до кінця цього року ми вже будемо мати план і почнемо будувати перший дитячий садок. 

Ви підтримуєте програми міського голови Львова, зокрема про побудову басейнів, спорткомплексу на Сихові?

Спорткомплекс на Сихові об’єктивно необхідний. І скільки б у Львові не було об'єктів спортивної та соціальної інфраструктури, їх все одно буде мало. Чим більше ми завантажимо наших дітей гуртками, секціями, тим менше у них буде часу займатись різними непотрібними, а часто й шкідливими речами.

Знаю, що ви цікавитесь темою спорту та спорткомплексів. Мова про спорткомплекс “Україна”, що на Мельника.

Не можна просто сидіти й нічого не робити. В кожного з нас час є лімітований, і ніхто не знає скільки йому відведено. А чому не докластись до будівництва великої спортивної споруди, яка буде функціонувати. Зазначу, що спортивний профіль цього об’єкту буде повністю збережений. 

В ньому з’явиться багато інших супутніх напрямків, але всі вони будуть пов’язані з дітьми, дитячими професіями, дитячим розважальним напрямком, але профільною  залишиться саме професійна спортивна інфраструктура.

Так, це довготривалий інвестиційний проєкт. Діти – це наше майбутнє! І якщо ми хочемо збудувати успішну країну з хорошими перспективами, то саме в дітей необхідно вкладати кошти.

На завершення я таки приберіг головне питання. Я б таки хотів почути від вас відповідь наскільки ви самостійний політичний гравець, чи таки є підґрунтя в тезі “людина Козловського”?

Давайте так: що означає «людина Козловського»? Чи знаю я його? Так! Чи надавав я йому правову допомогу? Так! Я і багатьом іншим її надавав. 

Є такий анекдот: “Чи знаю його я? Так! Але питання в тому, чи знає він мене?” 

Завдяки Андрію Івановичу і його піару останні пів року на всіх телеканалах відносно мене і мого товариша Юрія Ломагу, про нас дізналося багато людей. Але ви ж розумієте, що не кожен готовий оплатити наші гонорари. Відповідно, у Львові таких людей не так багато. (сміється, - ред.)

Думаю, що зокрема Андрій Іванович за потреби міг би

Коли ми спілкуємося з Андрієм Івановичем, то я завжди говорю, що якщо йому потрібна правова допомога, то ми завжди готові допомогти і йому і місту. 

Всі ми люди, всі ми закінчували якийсь навчальний заклад, здобували освіту, у нас були свої викладачі й кожен із них наклав свій відбиток на нашу долю та на наші життя, але це не означає, що ми є людьми тих або інших.

Розмовляв Андрій Маринюк

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ