Незважаючи на песимістичні прогнози президента Міжнародного олімпійського комітету Жака Рогге, який обіцяв, що Олімпійські ігри в Пекіні принесуть найбільше в історії допінгових скандалів (на цих Іграх взяли рекордну кількість допінг-проб – 4,5 тисячі, 1100 серед них – ще до початку Олімпіади), кількість порушників була доволі скромною – шестеро атлетів.
Неприємною несподіванкою виявився інший факт: у чорному списку поряд з прізвищами іспанської велосипедистки Марії-Ізабель Морено, корейського стрільця Кіма Йонг Су, в’єтнамського гімнаста До Ті Нган Туонга та грецької легкоатлетки Фані Халк’ї були імена двох українців – семиборки Людмили Блонської та важкоатлета Ігоря Разорьонова.
Спіймали наших атлетів на “доісторичному” допінгу, якого в сучасному спорті, мабуть, вже ніхто не використовує: у пробах Блонської знайшли метилтестостерон - синтетичний аналог чоловічого статевого гормону, а Разорьонов “підживлявся” стероїдом нандролоном. «Цей найпримітивніший допінг Блонській мало чим міг допомогти, - вважає доктор біологічних наук Георгій Коробейников. – Сьогодні фармакологічні фірми пропонують препарати зовсім іншого рівня, які дають спортсменам можливості набагато більші, ніж стероїди. Допінг-скандал з Блонською, як і з Разорьоновим, свідчить про самодіяльність у вживанні фармпрепаратів. Те, що розповіла Людмила після оприлюднення результатів допінг-проб (начебто ці стероїди “прописав” їй чоловік), як на мене, правда. Я добре знаю лікаря легкоатлетичної команди – він ні за що б не погодився у такий момент дати їй анаболічні стероїди”.
У Пекіні, незважаючи на погрози Всесвітньої антидопінгової агенції (ВАДА), упіймали лише тих, хто через безграмотне застосування фармакології сам дозволив себе зловити, переконаний Георгій Коробейников: “На цих Іграх, як і на минулих, допінгові препарати приймали близько 80% атлетів. Ріст результатів стимулюють важкоатлети та легкоатлети, стрільці приймають психотропні препарати, які “забезпечують” “олімпійський” спокій, одноборці вживають енергоємні препарати тощо. Але переважна більшість спортсменів дуже грамотно застосовувала допінг. Від прийому фармакологічних речовин до їх напіврозпаду проходить певний проміжок часу. Якщо лікарі дуже добре знають особливості організму спортсменів, їм неважко зробити так, щоб на момент взяття допінг-проби цієї речовини у сечі не виявили”.
Неймовірні легенди ширяться про китайську фармакологію. Але... “У китайців переважна більшість препаратів не синтетична, а природного походження, оскільки у них унікальне рослинне середовище, - розповів спортивний аналітик Михайло Угрюмов. – І нам вивчити дію цих рослин майже неможливо: доки довезеш ту рослину до своєї лабораторії, вона зів’яне... Однак у чудодійність китайської медицини я не вірю. Вона має свої особливості, але що акупунктура чи пульсація може врятувати від усіх бід, а рослинні компреси знімуть будь-який біль – це неправда”.
“Китайці “вистрелили” за рахунок грамотно спланованої дозволеної фармакології, - веде далі Георгій Коробейников. - Так, спортсмени приймають препарати, призначені для кардіологічних хворих, наприклад, після інфаркту міокарда, які стимулюють обмінні процеси у серцевому м’язі. Спортсмени вживають цей препарат з метою поліпшити резервні можливості серцево-судинної системи. До того ж у списку заборонених речовин цих фармзасобів немає. Грамотно до передолімпійської підготовки підійшли і американці. Рекорди американських плавців без допінгу були би просто неможливими – ніяких внутрішніх резервів навіть найталановитіших людей не вистачить на те, що американці щодня демонстрували на водних доріжках Пекіна. У США працюють цілі фармакологічні корпорації – лише для того, щоб “зліпити” олімпійського чемпіона...”. “Багато знеболювальних препаратів, які не включено до переліку заборонених, використовуються у спорті. - переконаний Михайло Угрюмов. - Ось тільки уявіть собі, що відчуває спортсмен, який біжить за перемогою на 10 тисяч м: у нього болить все – печінка, грудна клітка, легені, а він терпить. А якщо знизити поріг больових відчуттів, він бігтиме ще швидше! Тому знеболювальні й заборонили. Але серед дозволених є такі препарати, що тамують біль”.
Далеко позаду у фармакологічних перегонах шкутильгає Україна. “В Україні є антидопінгова лабораторія, але вона вже багато років не може одержати сертифіката ВАДА, тобто ми працюємо суто на внутрішнє споживання, - зітхає Георгій Коробейников. – Потрібну ліцензію змогли одержати московська лабораторія і антидопінговий центр у Варшаві, а наша лабораторія через недопрацювання чиновників так і залишається неакредитованою. Ліцензія дала би нам право контролювати не лише своїх спортсменів, а й атлетів сусідніх держав. Ці можливості додали б нам ваги у світовій спортивній спільноті”.
Олена САДОВНИК
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ