Олег Мандюк: Я переконаний, що на виборах переможуть демократичні сили

 — Напевно, що серед антикризової коаліції є люди, депутати, які пішли би на проголошення процедури імпічменту Президента, проте я думаю, що здоровий глузд переможе навіть у цьому середовищі. Верховна Рада тепер хоче проводити і одночасні вибори президента, погоджуючись на парламентські вибори. Смішно. Думаю, всі розуміють, що вибори у Верховну Раду просто необхідні, і їх треба проводити. Другий указ Президента – це є наслідок невиконання попереднього указу в першу чергу антикризовою коаліцією, і сьогодні Президент знову йде на зустріч – переносить дату виборів і пропонує все-таки дійти до виборів нормальним шляхом. Щоб громадяни України могли своїм волевиявленням розставити усі крапки над «і» та сформувати новий парламент, який буде працювати за відповідних умов, які Президент також пропонує прийняти. Щоб не було знову перетягування депутатів, які йшли під іншими гаслами і іншими ідеями в парламент, а потім переходили під цілком протилежні прапори. Це неприпустимо і це є обман громадян, їхнього волевиявлення. Відтак, я думаю, що єдиний шлях, щоб сьогодні стабільно розв’язати цю проблему, – нові вибори. Зрештою, думаю, що більшість антикризової коаліції це розуміє. 

 

 

— Я хочу підкреслити, що, незважаючи на те, що Партія регіонів говорить, що вони переможуть на виборах, це неправда. У нинішньому парламенті всіма відомими методами їм вдалося переманити достатньо депутатів для створення більшості. Що не відображало результатів виборів, оскільки, як показують їхні результати, громадяни України все-таки голосували за помаранчеву ідею. Фактично, включно із соціалістами, тому що вони ішли під помаранчевими прапорами. Що сталося потім — усі ми знаємо. Соціалісти зрадили в силу певних обставин і інтересів, і це дало можливість створити цю так звану антикризову коаліцію, цей симбіоз цілком протилежних політичних сил, які ішли із протилежними гаслами на вибори. Це, звичайно, викликало спротив і в опозиційних сил, які утворились у парламенті, і в Президента і, впевнений, в переважної більшості громадян.

Можу спрогнозувати, що на нових виборах Партія регіонів набере близько 30 відсотків голосів, можливо, якісь шанси мають туди потрапити і комуністи. Я думаю, що саме через обґрунтований розрахунок не на їхню користь «антикризова коаліція» боїться чергових виборів та всіляко їх блокує.

 

 

— Ні. Я думаю, що це не так. І це сталося з вини Юлії Тимошенко. Якби вона погодилася на створення єдиного мегаблоку, сьогодні ми би не мали окремої «Української правиці», не хотів би самостійно йти на вибори і Юрій Луценко. Наша партія постійно веде переговори з цього питання. Президент закликає демократичні сили до об'єднання, це він в черговий раз проголосив і на велелюдному мітингу в суботу 28 квітня. Але... Якщо ми не досягнемо порозуміння і підемо на вибори трьома колонами, то хтось із наших соратників може не подолати 3-відсотковий бар’єр і значна частина його голосів перетече до Партії регіонів, яка наразі має найвищий рейтинг.

 

 

— Люди вибирають: або, або. Це простіше для людей, і вони б чітко знали, що їхні голоси не перейдуть в інший табір.

 

 

— «Народна самооборона» і Юрій Луценко — це сьогодні ідея, а не політична сила. Зрештою, він і сам це декларує. Це є громадянський рух, і сьогодні він не має організаційного забезпечення, організаційного розгалуження, системи в Україні. У силу цього йому буде важко організуватись під час виборів. Основний акцент буде зроблений на ідею, яка оголошуватиметься лідером Луценком. Я думаю, що Юрій Віталійович зможе пройти у парламент самостійно, але може йти і з «Нашою Україною». Чи це щось додасть нашій партії? Можливо, так, а можливо, і ні. Тобто, я в цьому не переконаний. Я все-таки більше схиляюсь до того, щоб усі демократичні сили ішли у єдиному списку. Це складно, особливо у стосунках із Блоком Юлії Тимошенко та й з іншими політичними силами, але я думаю, що партії Юлії Володимирівни варто було би змінити тактику і, все-таки, піти на створення єдиного блоку.

 

 

— Сама ідея створення «Української правиці» є не новою. З цього приводу проводились різноманітні переговори. Сьогодні задекларовано створення правиці, але ми не бачимо з її боку якихось реальних дій.

Чи пройде правиця у парламент, залежатиме від неї самої, від ведення передвиборчої боротьби. Українській правиці, як і іншим демократичним партіям в Україні, які захочуть брати участь у виборах, потрібно об’єднуватись під єдиними прапорами. Сьогодні не той час, щоб говорити про якісь партійні інтереси. В нас нема жодних політичних розбіжностей із правицею, я їх не бачу. Я не бачу інших інтересів, якщо ми говоримо про інтереси держави і української громади. Переконаний, що є тільки інтереси окремих лідерів, і це справді найбільша проблема.

 

 

— Так, безперечно, я зараховую «Свободу» до демократичних партій. «Свобода», зрештою, сама декларує себе як найбільш права демократична радикальна сила в українському політикумі. І це добре, тому що у нас є люди на Західній Україні, які симпатизують таким поглядам. Я думаю, що «Свобода» теж цілком могла би йти у блоці національно-демократичних сил, якщо би такий був створений.

 

 

— Я думаю, що це, в принципі, можливо. Якщо би Юлія Володимирівна Тимошенко захотіла створити мегаблок і пішла би на створення цього єдиного демократичного блоку, то я думаю, що тоді всі проблеми би зникли. Найбільша перешкода на цьому шляху сьогодні полягає у тому, що Тимошенко заявила, що хоче іти на вибори окремо. Відповідно, й інші політичні сили вважають, що доцільніше іти окремо, аніж створювати помаранчевий блок.

 

 

— Я думаю, що це робити недоцільно, адже цей указ втратив чинність з виданням нового указу. Якщо Конституційний суд хоче розглядати новий указ, і якщо є подання на нього від народних депутатів, тоді він може його розглядати. А займатися вивченням попереднього не варто. Це заявив і представник Президента у Конституційному суді.

 

 

— Мені важко сказати. Насправді я не виключаю, що коаліція буде подавати звернення і на другий указ (таке подання коаліція зробила. – Авт.). Знайдуться бажаючі це зробити. Чи в стані взагалі КС будь-що розглянути, тим більше зробити це об’єктивно, я сумніваюсь. Якщо ця інституція, а саме Конституційний суд, не працювала до цього 8-ми чи 9 місяців і не розглядала жодних законів за незрозумілих причин, які нам невідомі, то сьогодні під великим знаком запитання легітимність розгляду указу Віктора Ющенка.

 

 

— Річ у тім, що будь-який суд у нормальній демократичній державі повинен бути поза політикою. І суди у світі такими і є. На жаль, в нас через те, що КС формувався за квотним принципом і давно, його члени, на моє переконання, в той чи інший спосіб, залежні чи то від політичних сил, чи від бізнес-стосунків, чи олігархічних кланів. Я гадаю, що вони не мислять категоріями дійсно незалежних суддів, а дещо по-інакшому. Тому ми і маємо те, що маємо.

 

 

— Вона просто вкрай необхідна. Про її необхідність Віктор Ющенко говорив ще тоді, коли балотувався на посаду Президента. Говорить і зараз. Але судову реформу повинна провести Верховна Рада. І якщо вона не буде демократичного спрямування, то зробити це буде важко.

— Пане Мандюк, серед кандидатів у депутати від Львівщини по списку «Нашої України» є і Ваше прізвище. Чому Ви йдете в народні депутати? Які, на Вашу думку,  будуть перші кроки блоку «Наша Україна» в парламенті, а можливо, і в уряді?

 

— Я не планував стати народним депутатом України. Я навіть не люблю довго перебувати у Києві... За два дні до обласної конференції стало відомо, що мою кандидатуру висунули делегати багатьох районних конференцій. Я десь спробував задекларувати бажання зняти свою кандидатуру на обласній конференції. На що отримав багато телефонних дзвінків, провів чимало зустрічей. Все зводилось до одного – якщо однопартійці висунули мою кандидатуру, то їх підводити не можна, і потрібно йти далі. І я погодився.

Чесно кажучи, свої шанси стати народним депутатом я розцінюю як мінімальні. Але якщо ним стану, то насамперед приділю більше уваги Львівщині, оскільки депутат повинен дбати про свій регіон. Повинен просто займатись лобізмом інтересів цього регіону. Тим більше, що попередні народні обранці від області це робили недостатньо. Усе, начебто, закономірно і зрозуміло, тому що були проблеми загальнодержавної ваги, першочергові проблеми, і це займало весь їхній час. Але ми сьогодні бачимо, що дуже багато фінансових потоків спрямовано не на Галичину, а на Схід і Південь України. І від цього ми тільки програємо — Галичина і Львівщина робляться відсталими територіями в країні. Цього не можна допустити. І тому бачу це своїм завданням, окрім тих інших, що пов’язані із державотворенням в напрямку демократизації України. Таке моє бачення.

 

— Я ще раз кажу, що оцінюю свої шанси стати народним депутатом як мінімальні. Швидше за все, цього не станеться, але якщо вже я там буду, то хотів би працювати у комітетах, які пов’язані з економікою. Для мене важливим, окрім лобізму інтересів Львівщини, було би працювати над створенням нового Податкового кодексу, який сьогодні прийнятий уже в кількох читаннях. Він абсолютно недосконалий та не відповідає тій ситуації, яка є в Україні. Також я брав би участь у розробці багатьох інших законів, що повинні регулювати економічні процеси в державі.

 

 

— Такі документи і законодавчі акти повинні проходити громадські слухання. Насамперед за участю тих, кого це безпосередньо стосується. Сьогодні кодекс, який пропонують приймати у парламенті, написаний податківцями, відповідно, і якість цього документа буде вигідною насамперед податківцям. Зрозуміло, що це не може влаштовувати тих, хто безпосередньо працює на ринку. Ми усі знаємо ставлення Азарова до діючої податкової системи. Я би до зміни уряду не приймав жодних подібних законодавчих актів.

 

 

— Я би не хотів цього коментувати. Це повинне бути рішення Петра Михайловича.

 

— Пан Бобало був першим проректором в університеті, коли ректором був Юрій Рудавський, і вже це говорить, що це людина команди Юрія Рудавського, якій він довіряв. Вважаю, що пан Бобало — достойний ректор і те, що за нього проголосували 94 відсотки делегатів, є цьому свідченням.

 

— У нашій партії є багато достойних людей. Кандидатури кандидатів у депутати були подані на конференцію, по них проводилось рейтингове голосування. Потім список цих кандидатур був переданий до Києва. Усе вирішила конференція, тож я не можу говорити, хто ще міг би бути кандидатом у депутати. Багато.

 

–   На Львівщині доведеться конкурувати з іншими демократичними силами. Тому ще раз скажу, що мені шкода, що нема єдиного мегаблоку. Шанси комуністів, соціалістів, регіоналів в нашій області розцінюю як мінімально мізерні або мізерно мінімальні, як вам більше до вподоби. Центральний штаб готує план заходів передвиборчої кампанії. Ми теж у Львові не гаємо час даремно. Насамперед будемо адаптовувати загальноукраїнську кампанію до специфіки нашого краю. Не думаю, що у Львові слід очікувати якихось особливих сенсацій чи нечуваних технологій. Зокрема, ми боротьбу за голоси виборців вестимемо чесно, за правилами.