У п’ятницю в Маріуполі розпочинається четвертий з’їзний тур Чемпіонату України з водного поло сезону-2017/2018 серед команд чоловічої Суперліги. Традиційно для останніх років боротьбу за золоті нагороди ведуть збірна Харківщини та львівське «Динамо».
Своїми очікуваннями від поєдинків на водному майданчику басейну «Нептун» з Гал-інфо поділився президент ВК «Динамо» Олександр Свіщов.
– Олександре Юрійовичу, два попередні роки поспіль «Динамо» програвало золоті медалі чемпіонату України збірній Харківщини. У сезоні-17/18 львів’яни після трьох турів лідирують, випереджаючи головного конкурента на 3 очки. Як ви оцінюєте гру та результат команди на екваторі чемпіонських перегонів (попереду ще три тури – ред.) і як прогнозуєте, чи вдасться вашим ватерполістам повернути собі титул, яким вони володіли три роки поспіль (2013, 2014, 2015)?
– Не надто полюбляю робити прогнози, тим більше коли боротьбу за титул ведуть дві практично рівні за рівнем гри команди. Однак скажу, що наразі «Динамо» знаходиться у дуже хорошому тонусі. Я задоволений тим функціональним станом, у якому зараз знаходяться наші гравці. Команда добре пливе усі чотири періоди, витримує високий темп гри, швидко переходить в контратаки і так само добре повертається в оборону. Тому я впевнений, коли нам вдасться втримати цей рівень готовності, то ми виграємо цьогорічний чемпіонат. Мої слова якнайкраще підтвердила остання гра з харків’янами у третьому турі, коли ми з ними грали на їхньому майданчику. У ній ми програвали після першого періоду 0:3. Та незважаючи на шалену підтримку суперника переповненими трибунами, ми впевнено перелами хід гри на свою користь і в підсумку здобули вольову перемогу з рахунком 9:5, причому зробили це доволі спокійно. Не хочу бути голослівним, але вважаю, що в тій грі ми були на голову сильнішими за свого найпринциповішого суперника. Однак наразі наша перевага у турнірній таблиці вимірюється лише трьома очками, а це вартість однієї перемоги. Тому наступна гра у Маріуполі, яка відбудеться в останній ігровий день четвертого туру, може виявитися ключовою в боротьбі за «золото». Думаю, вона дасть відповіді на чимало запитань.
– Перед третім туром «Динамо» провело навчально-тренувальний збір у Сербії. Схоже, він пішов команді на користь.
– Однозначно, що так! Та ми для цього його й проводили. Адже у Львові немає критого басейну зі стандартними розмірами майданчика для водного поло. Наша найбільша біда, що ми більшу частину року тренуємося на «малій» воді, а офіційні матчі проводимо на «великій». Тому й було прийнято рішення провести збір у Сербії, де ми мали не лише можливість повноцінно підготуватися до третього туру, а й провели цілу низку спільних тренувань та два контрольних товариських матчі з командою «Раднічкі», яка в цьому сезоні пробилася до місцевої Суперліги. Ну а говорити про рівень водного поло в Сербії, напевне, немає потреби – це лідер світового водного поло і цим усе сказано. А найкращим свідченням ефективності тренувального збору на Балканах є наша гра проти збірної Харківщини в третьому турі, про яку я вже згадував. Сподіваюся, у Маріуполі ми зіграємо не менш продуктивно. Хоча звісно, треба зробити правильні висновки по тому, що відбувалося у першому періоді поєдинку в Харкові.
– У порівнянні з минулими двома попередніми чемпіонатами, в нинішньому не буде суперфіналу – матчів плей-оф. На вашу думку, це плюс чи мінус для турніру і зокрема для глядачів?
– Можливо, глядачі скажуть, що плей-оф – це найцікавіше, що може бути в чемпіонаті. Однак плей-оф – це серія матчів, яка проводиться упродовж максимум десяти днів. Знаєте, якби в нашому чемпіонаті було бодай шість, або принаймні п’ять більш-менш рівних за класом команд (як, наприклад, в тій таки Сербії), то тоді проведення плей-оф було б доречним. Але в Україні наразі є дві команди, які на кілька порядків сильніші за решту. Тому, коли є плей-оф, то сам регулярний чемпіонат немає сенсу проводити взагалі, бо зі стовідсотковою гарантією відомо, хто в ньому гратиме. Виходить, що можна увесь сезон грати як-будь, а потім підготуватися до кількох вирішальних матчів і все. Але ж для того, аби прогресувати та розвиватися в ігровому плані, і команда загалом, і кожен з її гравців зокрема повинен увесь рік наполегливо працювати і викладатися на усі сто відсотків в кожному матчі, а не в трьох, максимум п’яти поєдинках, бо ігри регулярної першості жодним чином ні на що не впливають.
– Наскільки вас задовольняє нинішня комплектація складу команди і які позиції, на вашу думку, потребують першочергового підсилення?
– Ту усе залежить, які завдання ставити перед командою. Наприклад, для того, щоб боротися за золоті медалі чемпіонату країни і Кубок України, то думаю, нинішній склад «Динамо» цілком підходить. Коли ж говорити про перспективи участі в єврокубкових турнірах, то необхідно підсилювати склад однозначно. Перш за все нам потрібен хороший центральний нападаючий, який зможе ефективно діяти на позиції стовпа. Орест Джура – перспективний гравець, але ще зовсім молодий і малодосвідчений. Ми на нього сподіваємося, але йому ще необхідно багато працювати, аби відповідати міркам гравця європейського рівня. Те саме можна сказати про наших обох молодих воротарів – Костю Нікольського та Нестора Бабського. І один, і другий хороші голкіпери, але обом бракує досвіду, а звідси і нестабільність у грі. А говорити про значення воротаря у водному поло, напевне, зайве.
– У складі «Динамо» грають троє легіонерів. Яка головна мета їх присутності в команді: допомогти здобути титули чи це необхідна умова, аби львівські ватерполісти прогресували та розвивалися в ігровому плані?
– Присутність легіонерів – це завжди цікаво для глядачів, бо вони піднімають інтерес вболівальників як до тої чи іншої команди, так і до чемпіонату та виду спорту загалом. Однозначно легіонери приносять й користь команді. Тим більше, що у нас грають такі кваліфіковані гравці, як Марко Мартініч, Хрвоє Брлічіч та Іван Капан. Усі троє є вихованцями хорватської школи водного поло, яка разом із сербською вважається найкращою в світі. Головне, вони додають впевненості нашим молодим гравцям, а також передають їм свій досвід та наочно демонструють, яким повинно бути відношення до тренувань та матчів у справжнього професіонала. Звісно, легіонери відіграють й чималу роль у грі нашої команди. Але тут приємно відзначити, що коли, наприклад, на Кубку України у Львові восени минулого року саме легіонери забивали більше половини наших голів, то в останній, вище згаданій грі з харків’янами з дев’яти м’ячів на рахунку хорватів лише два результативних кидки, а решту забили українці. Не буду стверджувати, що роль легіонерів зменшується, але погодьтеся, подібна статистика багато про що говорить і не може не тішити.
– Коли львівські вболівальники зможуть нарешті побачити «Динамо» серед учасників єврокубкових турнірів?
– Одразу скажу, що у нас з командою є домовленість: якщо ми в цьому році виграємо золоті медалі Суперліги, то на наступний сезон заявляємося в Лігу Чемпіонів. Але при цьому мушу розчарувати львівських вболівальників, бо наживо побачити «Динамо» у єврокубках вони не зможуть. Адже у нашому місті немає жодного басейну, який відповідає міжнародним стандартам. Тому домашні матчі ми будемо проводити або в Києві, або у Харкові, або в місті Кам’янське. Але ще раз наголошу, на континентальний турнір ми подамо заявку лише за умови виграшу національного чемпіонату. Тому зараз усі наші зусилля спрямовані на матчі Суперліги.
