Міський голова Рави-Руської Ірина Верещук є наймолодшим мером на Львівщині. На початку цього року Рава-Руська міська рада, яку вона очолює, відмовилася прийняти бюджет міста на 2013 рік, мотивуючи це тим, що він не здатен підтримувати теперішній рівень розвитку міста. Також Ірина Верещук відкрито критикує Жовківську райдержадміністрацію, яка не квапиться звернути увагу на проблеми міських громад.
Крім того, мер Рави-Руської є фахівцем у справі управління органом місцевого самоврядування – на цю тему вони пише роботу на здобуття ступеня кандидата наук державного управління. Саме тому розмова з нею – це добра можливість ознайомитися із представником нового покоління управлінців в Україні.
- Ірино Андріївно, нещодавно, виступаючи на одній зі політичних телепередач, ви назвали місцеве самоврядування – самоврятуванням. Мовляв, в Україні дуже сильна централізація влади, яка не дає регіонам бути самодостатніми.
- Річ у тому, що ще з часів Радянського Союзу рішення чи не з усіх важливих питань місцевого розвитку ухвалювались у центрі. При цьому адміністративно-територіальний устрій, що формувався впродовж майже 70 років, недостатньо відображає соціальні критерії територіальних одиниць. За роки ж Незалежності у нас так і не було змінено соціально-економічні та соціально-психологічні настанови. Тобто, і надалі жорсткі рішення «спускаються» з центру, але умови у суспільстві, економічна кон'юнктура нині не ті, що були колись. «Централізовані» рішення пробуксовують. Тому виникла ситуація, за якої в Україні начебто і є централізація влади, проте, з іншого боку, для місцевого самоврядування вона є неефективною.
- Ви, як міський голова, можете навести конкретний приклад?
- Власне, Рава-Руська якраз і є тим населеним пунктом, на якому найкраще можна показати неефективність управління, яке існує на сьогодні в державі. За 3 км від нашого містечка – кордон із Польщею. Там діє пункт пропуску, який і має назву «Рава-Руська». Наповнюваність державного бюджету на 40% залежить саме від діяльності митної служби. Однак бюджет Рави-Руської від однойменного пункту пропуску не отримує жодної копійки. Це при тому, що у день місто перетинає близько 3 тисяч автомобілів, 10 тисяч осіб, адже дорога, яка веде до кордону, пролягає через наш населений пункт.
Інший приклад – два заводи, які є на території міста, - спиртовий та шпалопросочувальний. Перший – найбільший платник податків у Жовківському районі, однак від його діяльності місто майже нічого не отримує. З початку 2013 року така ж ситуація із шпалозаводом.
Як результат, маючи три надзвичайно важливих джерела надходжень коштів до міського бюджету, Рава-Руська отримує дотації із Державного бюджету, оскільки має бюджетну діру у розмірі понад 3 млн грн. Відтак, нині ми стоїмо перед дилемою закривати чи ні один з трьох дитячих садків, бо не маємо коштів на його утримання… Не можемо навіть провести повноцінний «ямковий ремонт» найважливіший міських доріг… І така ситуація скрізь в Україні.
- На вашу думку, що слід робити, щоб змінити ситуацію?
- Найперше, потрібно домогтися, аби проблеми місцевих органів самоврядування почали розуміти у центральних органах влади. Тоді можна було б готувати пропозиції на розгляд парламенту, уряду, Президента. Далі слід створити комісію із реформування адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування, котра б напрацьовувала необхідні законопроекти, механізми реалізації поставлених завдань. Наступний крок полягає у створенні так званого «експериментального майданчика» на всіх рівнях адміністративно-територіального устрою. Тобто, новий механізм діяльності органів місцевого самоврядування, зв’язок із «центром» повинні бути відпрацьовані на протязі певного часу на конкретних містах з різним статусом, населенням, рівнем розвитку тощо. Рава-Руська, приміром, готова взяти участь у такому експерименті . Тоді можна буде оцінити ефективність такої реформи і далі вже запроваджувати її загалом в Україні.
- Ви зазначили, що бракує розуміння з боку центральних органів влади. А чи може місцеве самоврядування саме проявити ініціативу?
- Воно не лише може, воно повинне таку ініціативу проявляти. От, приміром, останні три роки йдуть розмови про адміністративно-територіальну реформу. Нещодавно з’явилась інформація про можливу ліквідацію Кам’янко-Бузького району шляхом поділу між Радехівським та Жовківським. В такому випадку місцеві громади мають бути готові запропонувати своє бачення, якщо таку реформу справді почнуть запроваджувати.
Рава-Руська, до прикладу, вже готується до можливої реформи. Наше місто у безпосередній близькості межує з кількома невеликими селами, які фактично є на території міста. Сільські мешканці здебільшого працюють на місцевих підприємствах, купують товари у наших крамниці, їхні діти відвідують рава-руські дитячі садочки, школи. Тобто, існує тісна прив’язка таких населених пунктів до міста. Однак вони належать не до Рава-Руської міської ради, а до інших селищних рад. До прикладу, село Шабельня та Рата. Вони настільки близько до міста, що вже доволі важко розмежувати, де є землі міста, а де – їхні. Однак вони входять до Річківської сільської ради, яка є за 20 км від них.
Крім того, податки за людей, що працюють у місті, сплачуються у казну сільради, а не до міського бюджету. Тобто, з одного боку, Рава-Руська втрачає гроші, а з іншого, села не мають можливості нормально розвиватися через свою віддаленість від сільської ради, до якої належать.
Торік Рава-Руська міська рада стала ініціатором приєднання згаданих двох та ще кількох сіл до міста. За участі представників сільських рад, до яких вони наразі належать, ми провели із селянами громадські слухання. Далі на черзі референдум, на якому жителі сіл або дадуть згоду, або відхилять нашу пропозицію. Якщо села приєднаються до Рави-Руської, то збережуть за собою всі пільги, статус села та інші привілеї, які мають зараз. Крім того, бюджет Рави-Руської збільшиться, ми зможемо залучати більше інвестицій, відкрити повноцінне відділення міліції, розраховувати на допомогу державу у справі нових дитячих садків тощо.
- Тобто ви виступаєте за укрупнення?
- Так. Надмірна подрібненість та малочисельність більшості територіальних громад призводить до їх фінансової неспроможності, відсутності резервів та ресурсів для власного економічного розвитку. Така громада не має фінансових можливостей утримувати орган місцевого самоврядування, а її жителі позбавлені доступу до мінімально необхідних послуг. Через це держава змушена відволікати значних обсяг фінансового ресурсу на утримання надмірно великого штату посадових осіб місцевого самоврядування та на вирішення проблем місцевого значення.
- Нещодавно на Форумі місцевого самоврядування ви заявили про необхідність надання Раві-Руській статусу «прикордонного міста». Чого таким чином ви намагаєтесь добитися?
- Уточню, що я виступаю за надання подібного статусу не лише Раві-Руській, а й усім прикордонним містам України. Хоча такого поняття як «місто зі статусом прикордонного» немає, ми разом з іншими міськими головами прикордоння готуємо ініціативу створення відповідної законодавчої бази для того, щобтаке могло бути у майбутньому.
Прикордонні міста – це обличчя України. Це – перше враження іноземців про нашу державу. І від того, наскільки воно буде позитивним, залежить, чи захочуть в подальшому туристи, підприємці, високопосадовці з інших держав повертатися до нас, мати тут якусь справу. Тому, на мій погляд, держава не лише б не втратила, але й багато чого здобула, якби такі містечка як Рава-Руська чи Мостиська мали б високий рівень розвитку.
Власне,якби з кожного транспортного засобу, який перетинає кордон у ПП «Рава-Руська», у бюджет міста сплачували бодай одну гривню, то в рік ми додатково отримували б понад 1 млн гривень. Чи це погано? На ці гроші держава могла б і не давати таких великих дотацій, які дає нині. Ми б змогли відремонтувати дороги, пам’ятки архітектури – тобто, заманити до нас туристів. Відповідно, від їх відвідин місто і держава знову б отримували додаткові надходження.
- Ви відомі зокрема тим, що відкрито критикуєте голову Жовківської райдержадміністрації. Чому так?
- Це той випадок, коли районна влада не розуміє і не дослухається до потреб місцевих громад, не бажає бачити її проблем. Крім того, відбувається зворотний процес, коли Раву-Руську намагаються довести до руїни, закрити все, що можна. Нині, до прикладу, маємо випадок, коли у місті можуть закрити районну лікарню. Це загрожує тим, що 37 тисяч мешканців Рави-Руської та найближчої округи залишаться без медичної допомоги. І це не одиничний випадок. Я критикую Жовківську РДА не через якісь особисті причини, а через те, що районні чиновники не розуміють і навіть не прагнуть зрозуміти проблем, з якими зіштовхнулися громади району.
- Те, що Рава-Руська міська рада не прийняла бюджет на 2013 рік – результат стосунків із РДА?
- Так, адже і тут ми зіштовхнулися із нерозумінням. Нам зменшили кошти у бюджеті порівняно з минулим роком на 1 млн грн. Це при тому, що нам було додатково потрібно ще 2 млн грн. Саме тому ми стали єдиними в Україні, хто з першого разу відмовився приймати бюджет. Цим ми показали, що готові і можемо боротися за свої законні кошти, які від нас відбирають. До речі, до цього схвально поставили голови інших міст, які пообіцяли, що у наступному році, якщо ситуація повториться, підуть таким самим шляхом.
- Зрозуміло, що причина такої ситуації у слабкому розвитку місцевого самоврядування.
- Саме так. Ще раз наголошу, потрібно хоча б розділити повноваження між органами місцевого самоврядування територіальних громад, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування району й області. Потрібно провести укрупнення районів, що сприятиме серйозній децентралізації влади – значна кількість нині делегованих повноважень органам місцевого самоврядування стануть їх власними повноваженнями, що зменшить рівень втручання держави у функціонування місцевого самоврядування. Голови місцевих державних адміністрацій мають здійснювати державний контроль за рішення органів місцевого самоврядування.
- У чому вбачаєте головну мету діяльності органів місцевого самоврядування?
- Вони повинні обслуговувати інтереси громади. Ось головна функція їхньої управлінської діяльності. В основі адміністративно-територіальної організації повинні бути принципи народовладдя, децентралізації та субсидіарності.
Андрій Бучко.
