Петро Писарчук став новим обличчям Партії регіонів на Львівщині і завдяки цьому сподівається взяти більше голосів, аніж попереднього року. Він вважає, що найкращим вирішенням проблеми нескінченних виборів в Україні є об’єднання Нашої України із Партією регіонів, а Ющенка і Тимошенко називає заручниками Майдану, на якому було вилито стільки бруду на ПР, що навіть величезне бажання помаранчевих об’єднуватись не пом’якшить протистояння «опозиція-влада». Петро Писарчук коментує усе, хоча й оминає тему міського голови, каже, що будь-які зауваження розцінюватимуть, як бажання помсти, хоча й не приховує того, що, можливо, ще раз балотуватиметься на пост мера.
– Попереднього тижня у Львові відбулось досить скандальне призначення – екс-голова обласної ради, бютівець Михайло Сендак став начальником управління захисту прав споживачів. Кажуть, що не без участі Партії регіонів.
– Я про це дізнався минулого тижня. І був трошки заскочений цією інформацією і почав розбиратись, як то кажуть, звідки ноги ростуть. Я думаю, що всі львів’яни добре знають, що Михайло Дмитрович ніяк не може бути представником Партії регіонів, бо він вже по тій партії і по Віктору Федоровичу особисто потоптав добре. Але велика політика, то є велика політика і сказати вам точно, хто за тим стоїть я не можу, бо не маю точної інформації, чи стоять за тим якісь регіонали. Ну, можливо, і таке буває – що на людях вони б’ються, виглядають такі непримиримі, а за кулісами – там зовсім інша політика. Можливо, хтось і причетний з Партії регіонів. Я як буду мати якусь інформацію, то обов’язково вам розкажу.
– Як Ви можете оцінити пана Сендака на цій посаді, чи справлятиметься з покладеними на нього обов’язками? Адже ми бачили його роботу на посаді голови ОР.
– Я взагалі не знаю, чим займається те управління захисту прав споживачів, бо споживач наш, на жаль, обдурений, обдертий і безправний, якщо так говорити відверто. Є золоте правило у цілому світі – клієнт завжди правий – а тут, на Україні, як і все решта, робиться не так, як у всьому світі. І я навіть дивлюся по цьому ринку і веду великі дискусії з підприємцями, бо я на них не маю такого безпосереднього впливу, - що ви трохи шануйте тих людей. А то вони роблять той бізнес - купили щось за долар, а продають за десять доларів і продають той китайський ширпотреб, і то є біда, а люди кажуть, що то держава така погана. А то просто свої же хлопці наживаються на тих людях.
Ясна річ, що те управління мало би на такі процеси активно впливати і людей, які є недобросовісними, притягати до відповідальності. Як це організує Михайло Дмитрович, я не знаю.
– Продовжуючи тему призначень – розкажіть будь-ласка, чому було прийнято рішення замінити пана Радзієвського Вами і хто сказав «останнє слово» у цьому призначенні?
– Напевно, треба запитувати у тих, хто мене призначав. Хіба я знаю, чого мене призначили? Для мене це було несподіванкою. Бо я, як закінчилась та сесія, спокійно взяв дитину, дружину і поїхав в Болгарію. І тут мені дзвонять з Києва і кажуть, що треба негайно повертатись. Я, ясна річ, був не в захваті від того, щось пробував там дискутувати, але я є чоловік законопослухняний, кинув все і повернувся.
– Ваші стосунки з Радзієвським змінились після таких кадрових змін?
– Ми спілкуємось, чого нам не спілкуватись. А чи має образу, то напевно треба в нього питати. Хоча напевно має якийсь осадок. Але щоби він мав на мене образу… Щоби я до того призначення якось спричинився, щоб там по Києву дуже бігав, щоб мене призначили, говорив щось погане про Радзієвського, то такого не було і я такого не робив, і в цьому я перед ним є абсолютно чистим.
Ясна річ, в Києві результатом 2006 року не задоволені. На Львівщині за Партію регіонів проголосувало 45 000 осіб виборців. Ясна річ, що будь-яка партія хоче мати більше голосів і напевно те призначення було саме через це. Напевно сподіваються, що як я буду керувати штабом, то Партія регіонів буде мати більшу підтримку. Я роблю все, що можу, а як буде – вибори покажуть.
– Стосовно фінансування. Кажуть, що Ви є фінансовим донором виборів на Львівщині.
– Боже борони. Партія регіонів є тією політичною силою, що я там, знаєте, як той комарик невеличкий, пилинка. І дуже мені шкода, що серед багатих там немає галичан.
Розказують про мене байки, що я олігарх. Все, що Ви тут бачите, зроблено дуже малим коштом. Смішні суми порівняно з тими сумами, які крутяться в економіці чи навіть в тіні. То, що ми за місяць заробляємо на ринку, то добрий митник за тиждень заробляє. Але ці гроші ховаються, десь вивозяться. За них нічого не будують, їх не видно. А люди зразу починають рахувати мої гроші. Перепрошую, але Партія регіонів без моїх грошей обходилася і буде обходитись. У нас не платять за місця. От я йду другий раз і ніхто про гроші навіть не заїкався.
Ясно, як я себе рекламую і доношу свою думку до людей, то можу трошки і потратитись, а що стосується партії, то партія нехай і платить. Якщо про мене газета пише, то я не є бідний чоловік, можу сам заплатити.
– Ви згадали про списки. Після виборів залишитесь у ВР, чи маєте амбіції на певну посаду у Кабміні чи інших органах влади?
– Хто його знає. Як казала моя баба – хлоп планує, пан бог керує. У Верховну Раду не дай Бог. Я мучився. Хіба буде інша ситуація. Якщо буде робота, то можна працювати, а якщо знову будуть мітинги, маніфестації, блокування, ламання, то я напевно вже не витримаю. Мені більше до вподоби така робота, знаєте, конкретна. Люблю будувати щось і отримую від того насолоду. Але в такій ситуації важко працювати. Я в політиці не для того, щоб зайняти якусь посаду. Мене в політику штовхнуло життя. Бо в мене, пам’ятаєте, стріляли, я мусив захищатися і так я попав в політику. Але як я подивлюся на тих міністрів, які вони бідні. Тут його призначають, півроку попрацює, його дьоргають зі всіх боків, а потім виженуть, як пса. Чи той губернатор – їде в машині і чує по радіо, що його там президент звільнив. То є така система роботи, яка мені зовсім не пасує. Ясна річ, як буде спокій вже після виборів, буде вже нормальна робоча атмосфера, всі порозумнішають, то я із задоволенням, поки ще молодий, взяв би якусь ділянку і попробував би себе. Я знаю, що багато речей, які робляться зараз недобре, я би міг зробити краще.
– Щодо спокою – певні політичні сили сьогодні активно мусують тему перевиборів на місцях. Ви підтримуватимете таку ініціативу?
– Боже сохрани. Я вам скажу для чого то робиться – приходять до голови сільради і кажуть – «ти мусиш забезпечити нам тут перемогу, бо в 2008 році будуть перевибори і якщо ти того не зробиш, то ми тебе не підтримаємо і ти не будеш головою знову». То є такий адмінресурс. Але цього не буде, бо Партія регіонів буде у ВР не останньою, можете мені повірити і такого не буде, бо постанова ВР про перевибори не буде прийнята, це я Вам точно кажу.
Мало, що хто хоче. У нашому регіоні мені також хочеться замінити окремих представників у владі – і в міській раді, і в обласній раді. Думаєте, що всі львів’яни задоволені тими, хто тут є. Ну, але якщо частина людей не задоволена, то що кожного року вибори проводити? Є закон.
– Скажіть, будь ласка, чи допомагає Вам у роботі Тарас Чорновіл, як куратор Західного регіону?
– Я з ним не контактував ще. Я шаную його думку і з повагою до нього ставлюся, на відміну від багатьох львів’ян. Я при зустрічах з багатьма львів’янами чую, що він такий, що він сякий – недобрий. Що я можу на це сказати? Тарас В’ячеславович Чорновіл є мудрий чоловік і це є факт. Для нього була важкою ситуація. Знаєте, мені було легше, бо я завжди підтримував Партію регіонів. А він йшов під одним прапором, потім під іншим. І в багатьох це викликає агресію, що він зрадник. Я пробував переконувати, але нікого не переконаєш. Та Вам скажу - він не є зрадником, бо кого він зрадив? Україну?
Ніхто його там не купував, як то кажуть, за мішок грошей, бо коли він прийшов очолювати штаб Януковича, то тоді від Януковича всі відвернулися, всі повтікали. То був третій тур виборів, Тигипко втік. Грошей не було і тоді треба було бути трошки альтруїстом і працювати на безкоштовних засадах.
Але наші патріоти нехай би зараз задумались і для них це є ляпас, що він не знайшов себе серед своїх. Певно що йому було тяжко і Кендзьором, і з Стецьківим, і іншими політиками такого штибу, бо то є політики, які не завжди є чесними перед народом.
– Під час президентських виборів Вас звинувачували у тиску на працівників Вашого ринку. Чи не боїтесь, що цього року ситуація повториться? Тим паче, що сьогодні Ви займаєте посаду начальника штабу.
– Нехай звинувачують. Звинувачення були, але з того що вийшло? Булька, пшик. Як би були якісь факти, то мене би напевно десь там тягали, а таких фактів не було. То є така політика. Мої працівники мають волю і свободу голосувати, як хочуть.
Навіть тоді, коли були вибори 2004 року, пам’ятаєте, були відкріпні талони. Я тоді був депутатом і був у Києві, а з податкової подзвонили моєму директорові і сказали, що треба відкріпні талони. Я тоді подзвонив губернаторові, Сендезі, і кажу: «Чия то була ідея»?. Він сказав, що то податкова, а він про це нічого не знає. І я мусив відправити свого директора на лікарняне. Така правда гірка.
Сказати свою думку я маю право, але то не значить, що я тисну на когось. На ринку, чого гріха таїти, більшість голосували за президента Ющенка.
Якщо людина бере в мене в оренду магазин, торгує, сплачує мені вчасно гроші, то мені все одно за кого вона там голосує. Чи приходить до мене робітник, то нехай він буде хоч тричі за Нашу Україну, аби вмів робити. Як він за Нашу Україну та ще й плитку добре кладе, то я йому дам добру зарплату і нехай працює.
– Нещодавно Ви встановили на території ринку пам’ятник жертвам голодомору і депортації. Чимало експертів назвали це таким собі передвиборчим піаром.
– 2003 року ВР видала велику постанову про визнання голодомору геноцидом. Там чорним по білому написано «голодомор є геноцидом проти українського народу». За цю постанову проголосував ваш покірний слуга і вся фракція. 2006 році ні з того, ні з сього виникає у ВР питання про голодомор. Це не річниця, просто адміністрація Президента винесла це питання. І Партія регіонів була за крок до того, щоби було результативне голосування по цьому питанню. Але потім виникли певні питання щодо формулювань.
Цей закон виник у ВР лише для того, щоб розвалити коаліцію – Партія регіонів голосує за цей закон і комуністи виходять з коаліції. І знов почалось би – формування уряду і країна пішла б в хаос. І щоб зберегти коаліцію, ми не проголосували. Хоча ми виконуємо закон, він вже був проголосований, а коаліція збережена. І про це все забули на другий день. А я не забув, бо мої батьки також були депортовані. А щодо піару, то пам’ятник за пару днів не робиться, пам’ятник задумувався і робився ще задовго до тих указів президента.
– Продовжуючи тему піару – на окремих Інтернет-сайтах з’явилась інформація по те, що мовляв Партія Регіонів має дві передвиборчі програми – одну для заходу, іншу для сходу.
– Я можу покласти руку на Біблію, що мені особисто ніхто ніяких двох програм не давав. Мене призначили, сказали: працюй, щоби був результат.
Партія регіонів є різною, як і вся Україна, і партія тільки тоді буде мати підтримку людей, коли вона буде чути людей, і буде робити те, що хочуть люди. Але проблема в тому, що люди на сході і на заході інколи хочуть різних речей. Наприклад, питання російської мови – хіба то Партія регіонів хоче? То люди хочуть. І на Сході питають – а чому ви не захищаєте нас. І це є реакція на насильницькі дії по українізації. А ми мусимо бути терпимими, виваженими, вчити їх української мови не один рік, а поступово. Бо як тільки ми почнемо ламати це, ми отримаємо зворотну реакція. Так само і тут.
Є одна затверджена програма. А я, як галичанин, мушу керуватись інтересами того краю, який представляю, а не інтересами Донецька чи Одеси.
І якщо є, наприклад, депутат, який живе в Криму, наприклад від блоку Юлії Тимошенко, то він не говорить українською мовою. Я можу назвати конкретні прізвища. І ясно, що він там не говорить, що буде відстоювати українську мову, як говорить тут Юлія Володимирівна, бо його просто заб’ють. І він або не говорить про це, мовчить чи «з’їжджає» з того питання, як говорити по простонародному. А якщо говорити про Партію регіонів, то ми там говоримо - «ми будемо ініціювати», але це не значить, що так буде. А на заході України ми кажемо – «люди, не переживайте, російської мови не буде, бо ми як депутати від Західної України не будемо за це голосувати», то хіба ми брешемо? І тут говорять правду, і тут говорять правду.
– Нещодавно ми святкували День шахтаря. Попри розмови про те, що фінансування цієї галузі покращилось, умови роботи шахтарів суттєво не змінились.
– Я хвалю Донецьк, але хочу похвалити і Львів. От є ДП «Львіввугілля» - там вічні проблеми, держава дала 120 мільйонів цього року, вони не знають де ті гроші є - частину розікрали, люди зарплату мають 1500 гривень. І є приватна шахта – яку товчуть, директора не люблять, влада не любить. Але там зарплата 3600, у інших є й по 6 000. А коли я зайшов на саму шахту, я кілька хвилин не міг прийти до себе – я люблю квіти, і під Адміністрацією Президента, Кабміном немає стільки квітів, скільки є там.
І шахти треба поступово приватизовувати. Починати треба з того, щоб забирати нерентабельні шахти, щоб держава вже в них не вкладала. А потім поступово приватизовувати інші.
– Повертаючись до Партії Регіонів – кажуть, що вона розділена на дві групи впливу – Ахметова і Януковича, до якої групи належите Ви?
– Є проста річ - хто платить, той замовляє музику. Певна річ, що Ахметов, який є потужним фінансовим спонсором, хоче мати певні впливи на партію через своїх людей, які є в списку Партії регіонів. Але де там журналісти бачать конфлікт, я не знаю, може щось і є, але я особисто не бачив. Може від мене просто щось ховають.
Янукович є загальновизнаним лідером, його „розкрутили” на президентських виборах, як на Заході його не люблять, так на Сході на нього моляться. Нині Партія регіонів без Януковича не буде існувати, і це розуміє Ахметов, бо втратиться більше половини голосів, почне дробитися електорат, і то буде тільки на шкоду, і Ахметову, і Януковичу, і всім, хто біля них є.
– А якщо говорити про коаліцію. Чимало політологів сходяться на думці, що у соціалістів немає шансу потрапити до ВР. Як буде працювати ПР за таких умов?
– Мороза мені не шкода абсолютно, бо коли 2004 року він підтримав ті помаранчеві сили, то я не знаю, я гроші за руку не ловив, але для мене таке його рішення було не зрозумілим. Бо що таке соціалісти – це помірковані комуністи, а Мороз ще до 1998 року ходив за руку з Симоненком і покладав квіти до пам’ятника Леніну. То що в них спільного було 2004 року з Рухом, я того зрозуміти не можу. Потім причиною того розпаду стало що? Гризня за владу. Мороз хотів бути головою ВР, але й крім нього дехто також хотів бути спікером. І ніяк тої посади поділити не могли, нам набридло то все, переговорили з Морозом, дали йому ту посаду і все. Але хіба то є важливо, хто є головою ВР. Ну сидить він там, але є регламент, ну має він ту машину, кабінет і задурно їсти йому дають. І не є та посада дуже принциповою, ну хіба там особисто трошки можна збагатитися. Порошенко дуже хотів тої посади, напевно, на свій бізнес повпливати. Але вже що сталося, то сталося. Але він сам вирив собі ту ситуацію, в яку потрапив.
А чи буде він в парламенті, чи ні, то мені все одно. Я тим не переймаюся. Вибори покажуть. Хай собі буде. Але щось в тій партії дивне робиться, якщо Вінський в БЮТ пішов, Луценко в Нашу Україну, щось значить там не так. А об’єднуватися ми будемо з тими, кого вибере український народ.
– Ви львів’янин, отже хочеться говорити і про Вашу діяльність у Львові. Розкажіть, чи вичерпався конфлікт довкола землі під ринком «Південний»? Адже і сьогоднішня міська влада звинувачувала Вас у незаконному захопленні території.
– Ще нічого не вирішилось, в повітрі це питання висить. Проблеми з землею у ринку «Південного» виникли тому, що ринок «Південний» не хотів грати за загальними правилами. А загальні правила важко зрозуміти тій бабці, яка наслухається радіо і каже, що той Писарчук злодій. Той, хто має справу з міською радою стосовно землі, той прекрасно знає, що так було, так є і не знаю чи довго ще буде – треба давати хабарі. Я того не хотів робити, і робити не буду. Бо ринок «Південний» я з собою до гробу не заберу, він залишиться людям і місту. І то не найгірше що зробили за часи Незалежності у Львові.
Де наша логіка – якщо завод розвалили, розікрали, 180 гектарів під заводом і він не платить за землю, то це нормально, а якщо чоловік щось робить, то з нього треба дерти гроші. Ринок «Південний» займає територію, але він платить гроші – близько пів мільйона гривень, 3 % земельного податку, який збирає місто Львів.
Сьогодні ця справа є в судах, є вже рішення апеляційного суду, але місто не хоче його виконувати. Є закон, будемо по ньому працювати, не по «паняті ям», а по закону.
– Чи розширюватиметься Ваш бізнес далі і чи торкнеться він Євро-2012? Як оцінити темпи підготовки?
Вже рік ходимо в міську раду, зібрали всі документи, згідно із законом, хочемо будувати готель на Городоцькій – не дають. Подали знов до суду. А не дають і не мотивують, чому не дають, мабуть тому, що Писарчук.
Якщо говорити з позиції пересічного громадянина, то мушу сказати, що і в Донецьку, і в Одесі, і в Харкові готуються набагато краще. Там вже стадіони почали готувати, а в нас не так. Політики багато, а треба займатись господаркою.
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ