Останнім часом термін «рейдерство» укорінився в лексиконі політиків, економістів і юристів. Про це явище говорять, як про серйозну загрозу державі. На жаль, це не гіпербола, не іронія, а жорстока реальність. Хоча можна й заперечити, що світ бізнесу сам по собі дуже жорстокий, і ділова етика в ньому присутня поряд з вовчими законами. Те, що слабші і недалекоглядні швидко сходять з дистанції, зі згаданою етикою в принципі поєднується, інша справа в тому, що в цьому їм «допомагають» рейдери – спеціалісти з недружнього поглинання процвітаючих підприємств, що заробляють на своїх операціях непогані гроші. Це тільки в Країні «рад» фабрики належали робочим, а земля, відповідно, – селянам, і проблем з власниками не виникало. Сучасні реалії – це вже дещо зовсім інше.
Парадоксальність ситуації в тому, що рейдери, як явище, присутні в цілому світі, однак лиш на пострадянському просторі пани - «завойовники» ніколи не знімають з себе вовчих шкур, цинічно називаючи себе «санітарами» промисловості. За законами фізики кожна дія викликає протидію. Однак, як це часто буває в політичних колах, з рейдерами «чомусь» ніякої протидії не спостерігається. Тобто, з одного боку, як в Росії так і в Україні, вже на державному рівні переконані, що так звані недружні захоплення чужої власності серйозно дестабілізують бізнес і інвестиційний клімат, а з іншого боку реальних механізмів захисту від рейдерства як не було, так і нема…
І все ж не варто впадати у відчай, оскільки, як то кажуть, «порятунок утоплеників – справа рук самих утоплеників». Саме з ціллю розібратись, які справи сьогодні у боротьбі проти недружніх поглинань на сучасному етапі життя країни 27 вересня 2007 року в Києві в ЛігаБізнесІнформ був проведений «круглий стіл» на тему «Захист від рейдерів». Організаторами заходу виступили Міжвідомча комісія з питань протиправного поглинання і захоплення підприємств (МВК) і Міжнародна «Асоціація Економічної Безпеки» за підтримки журналу «Ворожі поглинання в Україні» та інформаційно-аналітичне агентство Аdvisers. До речі, присутність саме таких організаторів подібних «круглих столів» є дуже знаковою тенденцією, оскільки, по-перше, присутність міжнародних громадських організацій покращує якість реакції на подібні проблеми, а по-друге, зовсім недавно багато спеціалістів ставили під сумнів необхідність створення МВК, оскільки вважалось, що створення подібного органу під егідою чиновників тільки заплутає вирішення поставлених питань.
Виступ секретаря МВК Володимира Петренко, який розповів про діяльність МВК за останні 3 місяці, частково довів, що це не так. Частково – тому, що при належній реакції міжвідомчої комісії на ті чи інші рейдерські захоплення, реальних механізмів протидії недружнім поглинанням, цей, по суті дорадчий, орган не має. Це і слугувало приводом для категоричного висновку Володимира Петренко про те, що статус МВК необхідно змінювати, і як можна швидше. В свою чергу, погоджуючись з секретарем МВК, модератор заходу, головний редактор ІА Advisers і журналу «Ворожі поглинання в Україні» Олександр Арфьонов, відмітив, що подібний орган з практично однойменною назвою діє і в Росії, і хоча в перших півтора роки діяльність організації також підвергалась остракізму, однак вже в подальші півроку всі змогли впевнитись в ефективності Комісії, завдяки втручанню якої відповідальність несли декілька десятків найбільш активних рейдерських груп.
Хоча, як зазначив той же Олександр Арфьонов, навіть в такій «інтернаціональній» справі як рейдерство, Україна – не Росія, що і підтвердив подальший виступ голови Антирейдерського Союзу Підприємців України Володимира Чміля. Пан Чміль зазначив, що, не дивлячись на діяльність і активну позицію МВК, за деякими рейдерськими атаками практично нічого не змінилось (ВАТ «НПП «Сатурн» і ВАТ «Агрофірма «Провесінь»). І одна з причин того – пасивне відношення (а інколи і протидія) більшості членів комісії. На думку Володимира Чміля, необхідно змінювати не тільки статус МВК (що обов’язково), але і якісно обновити склад комісії, притягуючи в якості членів комісії експертів і громадські організації (у тому числі міжнародні) у захисті від рейдерства. А захист, як показали виступи інших учасників «круглого столу», потрібен сьогодні як ніколи.
Як емоційний вибух прозвучала промова директора ВАТ «Агрофірма «Провесінь» Івана Півня, який ось вже майже рік намагається відстояти справу всього свого життя. «Винен» останній тільки в тому, що фірма володіє 103 га землі, що розташована на окраїні Львова, саме там, де вже почали будувати собі елітне житло місцеві товстосуми. Не зупиняючись детально на самому конфлікті (це тема для окремого дослідження), хотілося б відмітити два моменти.
Перше. Кидається в очі багатократне збільшення наглості та цинічності рейдерів. Так, за словами Івана Півня, рейдерами в його ситуації є Сидір Кізін, Іван Гранцев, Олексій Бодров (їх імена пов’язані зі спробами захоплення київських фірм ВАТ «Мода», «Укрналіт», «Київшляхбуд», книжкової фабрики «Жовтень», заводу «Ремточтехніка», ВАТ «НВП «Сатурн»), активну допомогу яким надає ЮК «Кізін, Чібісов і партнери», ІК «Вихор», і ЗАТ «Народні Реєстри». А тепер уявіть собі стан людини, до якої приходять і заявляють: «Агрофірма займає велику ділянку дорогоцінної землі. Давайте здамо на металобрухт ваші теплиці і збудуємо на їхньому місці екологічно чисте «царське село». Зараз воно потрібне львів’янам більше, ніж огірки і помідори. Ми дамо вам мільйон гривень, щоб ви розрахувались з акціонерами, і земля наша». І питання тут не в тому, багато це чи мало – мільйон, а в тому, що рейдери беруть те, що хочуть. І покарати їх – завдання державного значення, в протилежному випадку «рейдерські листівки» (див. http://www.legalweekly.kiev.ua/fileadmin/art_pic/leaflet.jpg) з’являться по цілій Україні.
Друге. Без політиків сьогодні не проходить жодне рейдерське захоплення. З цим погодились усі учасники «круглого столу», в тому числі і представники ЗАТ «Київсоюзшляхпроект» Анатолій Македон, і представник ЗАТ «Столичний» Валерій Оникович. І, якщо здогад Володимира Чміля про те, що 75% рейдерських атак в Україні пов’язують з БЮТ, можна вважати в значній мірі емоційним, то заява учасників «круглого столу» про те, що до їх захоплень в тій чи іншій мірі причетний представник БЮТ Андрій Портнов, останні готові підтвердити документально. Хоча, задля об’єктивності, зауважимо, що особисто Портнов від такої слави активно відхрещується.
Як би там не було, дуже шкода, що жодна політична сила в своїй агітаційній компанії так і не зробила акцент на активному викоріненні рейдерства як такого. А зробити це можна, оскільки схеми і методи заволодіння власністю досить стандартні. І поки окремі політики розводять руками з приводу безпорадності правової системи і продажності окремих представників судової системи, жертвам рейдерських захоплень необхідно повірити в себе, наполягти на активному державному втручанні, ініціювати реінкарнацію міжвідомчої комісії у боротьбі з рейдерством, реформувати законодавство і почати планомірний відстріл «санітарів», котрі діють поза правилами законодавства, моралі та етики.
Вікторія Салтицька
«Правовий тиждень»
Секретар МВК Володимир Петренко:
«Безкарність окремих представників судової влади просто удручає, оскільки вона є величезним стимулом для процвітання такого явища як рейдерство. На жаль, це ставить Україну в число «непередбачуваних» держав, що не може не відбитись на економіці країни».
Голова Антирейдерського Союзу Підприємців України Володимир Чміль:
«Залишається надіятись, що наступне скликання Верховної Ради виявиться набагато нетерпиміша до проблематики боротьби з рейдерством”.
Головний редактор ІА Аdvisers і журналу «Ворожі поглинання в Україні» Олександр Арфьонов:
«Зазвичай рейдерів дуже важко знайти, оскільки вони називають себе як завгодно: девелопери, інвестори, спеціалісти корпоративного права, але не рейдери. Хоча, бувають і винятки, чому підтвердження досить одіозна листівка на бланку «ЗАТ «Народні Реєстри». В даному випадку дуже важко зрозуміти, це чорний PR чи реальна реклама своєї діяльності».
Директор ВАТ «Агрофірма «Провесінь» Іван Півень:
«За все своє життя я ще не зустрічав такої наглості і цинізму. Мою фірму шантажують шахраї, перевіряють усі державні органи від СБУ до ДКЦПФР, проти мене відкривають кримінальні справи про крадіжки документів із квартири, про яку я навіть не знаю, де вона знаходиться – і це все заради того, щоб відібрати землю, на якій працює більше 600 чоловік, забезпечуючи продуктами не один регіон країни. І після цього хтось говорить про захист національного виробника?!».
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ