Нові політики проти старих – таким буде лейтмотив очікуваної президентської виборчої кампанії, – з інтерв’ю директора Центру політичних досліджень ЛНУ ім. І. Франка Анатолія РОМАНЮКА.
Шансів на створення коаліції між БЮТ і Партією регіонів залишається все менше і менше. Що ближче президентські вибори, то цих шансів все менше. Тому я вважаю, що коаліція скоріше не відбудеться, ніж відбудеться. Те саме стосується і широкої коаліції. На мою думку, той формат коаліції, який існує сьогодні, залишиться до президентської кампанії. Тобто БЮТ, Блок Литвина, основна частина «Нашої України» плюс періодична підтримка комуністів та Партії регіонів.
Що має відбутися, щоб відбулося переформатування парламентсько-урядової коаліції до президентських виборів?
Я думаю, що президентські вибори є надто близько, щоб Партія регіонів ризикувала втратою голосів своїх виборців заради перебування при владі протягом короткого проміжку часу. А також втратою політичного маневру, який вона, вочевидь, буде використовувати, коли йтиме на вибори. Адже Партія регіонів буде критикувати уряд. і регіонали свідомі, що така критика додасть їм голосів. Тому я не думаю, що Партія регіонів ввійде в який-небудь формат коаліції.
У чому ви бачите головну причину різкого падіння рейтингу БЮТ і Юлії Тимошенко як в цілому по Україні, так і в Західній Україні ?
На мою думку, різке зростання рейтингу Юлії Тимошенко, яке ми спостерігали раніше, мало під собою певні об’єктивні та суб’єктивні причини. Ми пам’ятаємо, як 2002 роУКУ під час парламентської виборчої кампанії БЮТ на Західній Україні позиціонував себе як союзника «Нашої України» і таким чином закликав виборців голосувати за себе. Аналогічна ситуація була у 2006 році. А вже вибори 2007-го були самостійною грою БЮТу з метою забрати весь національно-демократичний електорат Західної України. Отож, люди пам’ятають, що вони, проголосувавши за БЮТ, не отримали обіцяного. Це вплинуло на рейтинг БЮТу.
Друга причина падіння рівня підтримки Тимошенко та БЮТ – це те, що вони з багатьох питань займають прагматичну, а не національно-демократичну позицію. Тобто, нема того, чого очікували виборці БЮТу, – що ця політична сила буде відстоювати принципові засади з багатьох контраверсійних питань.
Крім того, БЮТ будував свою виборчу кампанію на жорсткій критиці Партії регіонів. Однак ціла низка подій у парламенті засвідчила, що БЮТ активно співпрацює з регіоналами, при цьому принципи цієї співпраці погано узгоджуються з попередньою критико. Все це разом, а також багато заяв, які згодом виявилися популіськими, а не прорахованими рішеннями, призвело до падіння рейтингу Тимошенко та її політичної сили.
Наскільки реальним виглядає те, що Тимошенко напередодні дня виборів зможе повернути втрачені голоси?
Я думаю, що вона не зможе цього зробити. В середині травня має відбутися візит Юлії Тимошенко до Львова. Це буде спроба сказати електорату Львівщини, що вона така сама, як була. Але я думаю, що у виборців уже сформувалося переконання, що оцінювати треба не за словами, а за діями. А дій, які б підтверджували слова Юлії Тимошенко, обмаль. Я думаю, що її підтримка на Львівщини залишиться на рівні 2002 року – це той стійкий електорат, який з нею вже протягом 8 років (17,3%).
Партія регіонів зберігає тією чи іншою мірою свій рейтинг за рахунок того, що перебуває в опозиції?
За будь-яких обставин перебувати в опозиції зручніше, ніж у владі. Під час кризи – тим паче. Тому що до прорахунків влади додаються погані макроекономічні показники, зумовлені світовою кризою. Натомість Партії регіонів може пропонувати альтернативу, яка не перевірена практикою. Отож, за умови коли уряду не вдається подолати економічні негаразди, багато виборців вірять у те, що альтернативна програма опозиції може мати успіх. Саме тому Партія регіонів хоча й не набирає додаткових голосів, але вона тримає свій електорат, який проголосує за кандидата від партії на президентських виборах.
Внесення змін до Конституції – це об’єктивна необхідність чи розмінна монета, потрібна БЮТу і ПР, щоб домовитися про розподіл влади, або Ющенку та його оточенню, щоб зберегти себе у новій якості при владі?
Існує об’єктивна потреба змін до Конституції. Річ у тому, що після того, як у вересні 2006 року набули чинності конституційні зміни 2004 року, то виявилося, що ціла низка положень про розподіл повноважень між різними гілками влади є неврегульованими. Отож, потрібно ухвалити документи, які врегулювали б ці відносини. Однак, в нас будь-які зміни до законодавства нині розглядаються не з погляду потреб суспільних змін, а з огляду на політичну доцільність.
Скажімо, маємо рішення Верховної Ради щодо зміни дати виборів Президента, яке є суто політичним і суперечить чинній Конституцією. Норми Конституції є нормами прямої дії і в нас нема приписів про перехідний період чи період введення тих чи інших норм. В Конституції чітко зазначено, коли мають бути вибори. Тому треба дотримуватися норм основного закону. Але депутати чинять так, як їм вигідно. Коли потрібно, то звертаються до старої Конституції, а за інших обставин – до нової.
Зміни до Конституції потрібно приймати, але після президентських і парламентських виборів, щоб не було спокуси внести зміни під сьогоднішню політичну ситуацію. Оскільки парламентські політичні сили не продемонстрували здатності думати про завтрашній день, а лише про свої кон’юктурні інтереси.
БЮТ вустами голови фракції у Верховній Раді Івана Кириленка заявив, що вносити зміни до Конституції нема часу. На вашу думку, це питання до президентських виборів вже не актуальне?
Такі заяви в нас продукують хвилями. Тобто, пропала у лідера зацікавленість до цих змін, і члени фракції говорять, що зміни не на часі. Знову з’явиться у лідера інтерес – вони будуть стверджувати протилежне. Веду до того, що у нас депутати роблять заяви так, як хоче лідер, а не залежно від того, яка політична ситуація.
Відомо, що Конституція – крім всього іншого, це політичний документ, який відображає баланс політичних сил, що склався на певному етапі історичного розвитку. Зважаючи на перманентну політичну нестабільність в Україні, чи може бути прийнята Конституція, що залишатиметься незмінною тривалий час?
Прийняття Конституції – це значною мірою тест на політичну зрілість еліти. Якщо еліта зріла, то вона здатна досягнути компромісу заради майбутнього. Якщо кон’юктурна, то ні. Досвід останніх років свідчить, що наша еліта не є компромісною і не здатна йти на загальнонаціональні компроміси. В неї є лише єдина форма компромісу – це нав’язати свою точку зору протилежній стороні
.
Ви згадали про перипетії навколо дати президентських виборів.Чи має дата президентських виборів якесь стратегічне значення для їх учасників?
Не для всіх. Найбільш серйозно зацікавлений у перенесенні дати президентських виборів на жовтень БЮТ. Це пов’язано з тим, що рейтинг Юлії Тимошенко падає і різниця між нею та Арсенієм Яценюком, за останніми соціологічними опитуваннями, з якими я ознайомився, становить три відсотки. За таких темпів на початок виборчої кампанії їхні рейтинги можуть зрівнятися, або навіть Юлія Тимошенко опуститися на 3 місце. Отож, в інтересах БЮТ, щоб вибори відбулися якомога скоріше, інакше лідер блоку може не потрапити в другий тур.
Наскільки реальні дострокові парламентські вибори і те, що вони пройдуть разом з президентськими?
Для проведення дострокових парламентських виборів потрібні відповідні конституційні підстави. Рішенні Конституційного суду не дало відповіді на питання, яке поставив Президент. Тобто, судді не відповіли, чи внесення кандидатури прем’єра на розгляд Президента є обов’язковою умовою створення коаліції, чи це є технічне питання. Отож, така відповідь не є нечіткою, і вона не дозволяє Президентові ухвалити на її підставі рішення про розпуск парламенту.
Для одночасного проведення дострокових парламентських виборів одночасно з президентськими потрібна згода всіх політичних сил у парламенті. Я не впевнений, що така згода буде. Крім того, існує складність проведення одночасних президентських і парламентських виборів, оскільки вони мають іншу часову табуляцію. Всіх технічні процедури президентської і парламентської кампаній відрізняються, і вони не можуть бути суміщеними. Тому я вважаю, що одночасних дострокових парламентських та президентських виборів не буде.
Воднораз, на мою думку, дострокові парламентські вибори конче потрібні. Ця необхідність зумовлена тим, що парламент працює неефективно. Реально у Верховній Раді не існує коаліції, ми маємо уряд не більшості, а меншості, який не має достатньої кількості голосів для прийняття рішень. Тому уряд змушений постійно звертатися за голосами до комуністів та регіоналів. Ситуація патова. За одних голосувань коаліція існує, за інших – ні. Так не може тривати довго.
Крім того, новий Президент, хай хто б ним став, представлятиме нове співвідношення політичних сил в країні. Безумовно, він буде зацікавлений у побудові інших взаємовідносин із Верховною Радою. Тому цілком логічним буде його прагнення провести дострокові парламентські вибори після президентських.
Чи можна очікувати разом з достроковими парламентськими виборами дострокових місцевих виборів?
Багато залежатиме від того, чи буде прийнято новий виборчий закон. Чинний виборчий закон відповідає егоїстичним інтересам парламентських політичних партій та їхніх політичних лідерів, він не відповідає потребам суспільства. Запит з боку суспільства на зміну виборчого законодавства є дуже сильним. Але оскільки партійні лідери цього не хочуть, то вони можуть вдатися до своєрідного окозамилювання. Тобто, змінити пропорційну виборчу систему на мажоритарну на місцевих виборах, залишивши пропорційну для виборів в парламент, подавши це як крок на зустріч виборцям.
З формального погляду, місцеві вибори не потрібні, тому що весною 2010 року будуть вибори мерів міст, а через рік – вибори до місцевих рад. Але в контексті можливих змін до Конституції може бути порушене питання про дострокові місцеві вибори, щоб місцеві ради діяли вже відповідно до нових положень Конституції.
На вашу думку, з якої позиції для Юлії Тимошенко вигідніше вести президентську кампанію – чинного прем’єра, прем’єра у відпустці чи піти з уряду заради виборів?
Юлія Тимошенко вважає, що для неї ліпше брати участь у президентській кампанії, будучи прем’єр-міністром, тому що завдяки цьому вона зможе задіяти можливості уряду для розв’язання багатьох питань виборчої кампанії. Один приклад. До річниці Чорнобильської катастрофи уряд знайшов гроші, які не закладені в бюджеті, за які було куплено квартири для чорнобильців. Безумовно, поліпшення житлових умов чорнобильців – це тема, яка не викликає сумнівів, але такі речі повинні відбуватися відповідно до закону і прийнятих програм. Тому такі дії уряду можна розглядати як піар-акцію його глави.
Ми знаємо, що через прийняття різних соціальних рішень попередні уряди намагалися здобути прихильність електорату. Цей уряд не стане винятком. Популізм буде звучати. Ми вже чули заяву від Прем’єр-міністра, що їй не дали змоги роздати народу по 1000 гривень, але якщо вона стане Президентом, то знайде можливість виплатити цю тисячу.
За місяць до виборів Тимошенко може піти у відпустку для того, щоб активно закінчити виборчу кампанію. Адже ефективність виборчої кампанії БЮТу напряму залежить від активності Юлії Тимошенко. Жоден з інших лідерів цієї політичної сили не може зрівнятися з нею за впливом, що, до речі, підтвердили перевибори міського голови Києва.
Тобто, на вашу думку, адміністративний ресурс залишається досить вагомим фактором виборчої кампанії. Попри те, що кілька років тому практично всі політологи прогнозували, що його вплив буде зведено нанівець?
Адміністративний ресурс має певний вплив, але він не є таким вагомим. Я б не назвав дії Тимошенко використанням адмінресурсу, це скоріше використання свого службового становища. Прем’єр-міністр постійно присутній в новинах і за появу на телеканалах не потрібно платити. Будь-яку новину можна трактувати як дію уряду, і водночас як дію кандидата на посаду. Тобто це є потужний безоплатний ресурс, який намагатимуться використовувати, але це не є адміністративний ресурс.
На кого зробить ставку Москва, а кого - Вашингтон? Чи можливо, що Обама пожертвує Україною заради покращення відносин з Росією?
Позиція Росії буде залежати від того, як успішно вона буде долати проблеми економічної кризи, і як громадськість цієї країни сприйматиме, хто є успішним у подоланні цієї кризи – прем’єр-міністр чи президент. Якщо будуть посилюватися позиції прем’єра Путіна, то можна припустити, що він більш зацікавлено поставиться до президентської виборчої кампанії в Україні. Якщо зростатиме вплив Президента Мєдвєдева, то він дистанціюється від цих проблем. Коментарі російських ЗМІ щодо останнього візиту Юлії Тимошенко до Москви свідчать, що він був менш успішним, ніж попередні.
Тому позиція Росії щодо українських виборів не є такою однозначною, не можна говорити, що Росія буде втручатися, буде на когось ставити. Росія зацікавлена в певних результатах виборів Президента України, але форма цієї зацікавленості залежить від багатьох чинників.
Своєю чергою США зацікавлені, щоб Україна рухалася в бік Європи. Про це свідчить останній візит заступника Держсекретаря США, який про це неоднозначно заявив. Власне, США будуть розглядати кандидатів в президенти з того погляду, наскільки вони зможуть забезпечити цей курс.
З якими фінансово-політичними групами ви пов’язали б Яценюка та Тігіпка. Останні двоє – це самостійні гравці чи все-таки технічні кандидати?
У нас будь-який політик має своє фінансове запліччя. В Януковича – це Ахметов, Фірташ. У Тимошенко – це фінансисти, які змінювалися у різні періоди. До Яценюка, наскільки мені відомо, близьким є Пінчук. Заяви про те, що Арсенія Яценюка фінансує олігарх Дмитро Фірташ, на мою думку, є замовними, щоб дискредитувати екс-голову Верховної Ради.
Спочатку демонізували Фірташа, а тепер намагаються дискредитувати Яценюка, пов’язавши його з бізнесменом. Яценюк самостійний гравець. Тому що він має своє ядро електорату. Це люди, які мають вищий від середнього рівень доходів, вищу освіту, певний статус. Тобто, це ті, кому є що втрачати. Вони пов’язують з Яценюком надії на зміни.
Я з повагою ставлюся до Тігіпка, який успішно працював на різних посадах. Але сьогодні виглядає, що він йде технічним кандидатом. Він працює в команді Юлії Тимошенко, отож, мусив погодити з нею свій відхід в політику. Виконуючи певну функціюв, він не може кандидувати проти лідера своєї команди. Очевидно, тут логіка у тому, що імідж Тігіпка, який формується, це імідж близький до образу Яценюка. В умовах, коли різниця між Тимошенко та Яценюком становить кілька відсотків, Тігіпко буде відбирати голоси в Яценюка, що має забезпечити прохід Юлії Тимошенко у другий тур. Також Тігіпко як людина, що тривалий час працювала на Сході, може відібрати голоси у Януковича. Це потрібно Тимошенко для того, щоб між нею та Януковичем не було надто великого розриву у першому турі виборів, що важливо, коли фаворитами виборів стануть саме лідери БЮТ та Партії регіонів.
Чи будуть вирізнятися гасла наступної президентської виборчої кампанії від риторики 2004 року?
Гадаю, що так. Цього разу не буде застосовано технології протиставлення України на Схід і Захід, оскільки політичні гравці зрозуміли, що це хибна політика організації виборчої кампанії. Так само буде неефективним ділити політиків і політичні сили на білих і чорних, тому що виборець вже побачив, що кожна політична сила переважно сіра.
Головний наголос виборчої кампанії буде зроблено на тому, що має прийти нове покоління політиків, і що політика, яка привела Україну до сьогоднішнього стану, є збанкрутілою. Одним з основних меседжів буде протиставлення нової і старої політики. Такі гасла можуть висувати Яценюк, Тігіпко, Гриценко.
Ця президентська виборча кампанія буде бруднішою за минулу?
Думаю, що так.
Чи можливе оскарження результатів президентських виборів у суді, як це було у 2004 році?
Такий варіант можливий, якщо різниця між переможцем і другим місцем буде мінімальною.
Хто стане наступним Президентом?
Якщо не буде прийнято якісних змін до чинного виборчого законодавства, то Президентом стане Яценюк. Сьогодні, наскільки я знаю результати останніх соціологічних опитувань, Яценюк виграє у Тимошенко у другому турі, а від Януковича Яценюк відстає у другому турі лише на 3 відсотки. Але рейтинг лідера Партії регіонів стоїть, а рейтинг Яценюка має тенденцію до зростання. Хоча я свідомий, що наші політичні важковаговики робитимуть все, щоб він не пройшов у другий тур.
Петро Марич.
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ