Прекрасне прикордонне село Грушів, що у Яворівському районі Львівської області – це західний край України. Село дуже скромне, незважаючи на близькість до кордону, тут не побачите розкішних котеджів. Мандруючи Грушевом чомусь відчуваєш себе, наче в музеї етнографії та побуту. Гарні українські хатинки, чисті дворики, добрі та привітні люди, прикордонні застави і таблички, які повідомляють, що держава Україна закінчилася. Одна біда – відсутність дороги. Формально вона є, але знайти її неможливо.
В селі Грушів мешкає 425 людей, здебільшого – пенсіонери. Сільський голова Михайло Флисник розповів, що у Грушеві у кожній хаті по 2-3 безробітних, а на заробітки люди виїхати не можуть, бо у кожного худоба і господарка.
Останні роки з’явилася надія на те, що все ж жити на самому краю найбільшої в Європі держави таки стане трохи ліпше.
Фото прес-служби Львівської ОДА.
Пункт пропуску через державний кордон України «Грушів - Будомеж» мав подарувати селянам не лише заробіток, але добру дорогу.
Дорога-привид, або у пошуках 1,9 км асфальту
Наразі дорога – це головне лихо селян.
Те, що вже мало б бути дорогою?
Дослухавшись до інформації начальника Служби автомобільних доріг у Львівській області Миколи Гнатіва про те, що 17 серпня будуть готовими 1,9 км під’їзної дороги до пункту пропуску через державний кордон України «Грушів-Будомеж» ми вирушили на пошуки дороги.
Варто зазначити, що пошуки перетворилися у справжній квест. При цьому ніхто не сподівався, що подорож таким бездоріжжям – це як випробування космонавтів. Не всякий вестибулярний апарат людини витримає такі маневри транспорту. А маневрувати мусиш, адже інакше з машиною доведеться попрощатися.
Про будівництво та ремонт доріг запитали у місцевих. Кому ж як не їм ліпше знати про все, що відбувається у прикордонні?
«Ми як прочитали, що вже готово 1,9 км дороги, то сміялося все село», - розповідає мешканка Грушева пані Наталя.
Отож, їдемо і ми подивитися на ті 1,9 км дороги. Шукали ми її довго, однак, безрезультатно. Нам так і не вдалося побачити бодай 1 см асфальтованої дороги. Натомість ми побачили турецьку техніку та підготовану ділянку від прикордонної смуги. Проїхали орієнтовно 1 км і зрозуміли, що майбутню дорогу із 4 смуг ще робити і робити, а здати треба до 1 грудня.
Село і турки
Турки – інша біда місцевих. Своєю технікою, за словами мешканців, турки «ганяють» по сільській дорозі, що тільки курява стоїть. Дорога ж і так не в найкращому стані. Селяни кажуть, що ще трохи такого сусідства і в Грушеві з’явиться ще одна дорога-привид.
Люди розповіли нам і про те, що до великого турецького походу на їхні землі було у них пасовище – єдине на усе село. Тепер турки засипали його глиною залишивши малий шматок для худоби.
Грушівське пасовище. Скоро корови замість трави їстимуть глину?
«Нам кажуть, що не мають куди ту глину діти, а ми собі підозрюємо, що вже щось планують там будувати», - кажуть місцеві.
У розмові з Гал-інфо сільський голова Михайло Флисник запевнив, що будувати ніхто там не буде.
Сільський голова трьох сіл: Грушів, Дрогомишль, Лужки.
«Там була колгоспна гноярня, щоб не смерділо засипали. Трава виросте і далі буде пасовище», - сказав він.
Селяни знизують плечима: «Де ви бачили, щоб на глині трава поросла?!»
А будувати таки будуть, для цього відвели 5 га біля зруйнованого австрійського гарнізонного костелу.
Чим вітатиме Україна гостей?
Цікаво, що по майбутній дорозі від пункту пропуску перше, що бачитимуть гості нашої держави – це руїни.
Пейзаж для гостей.
За селом, поблизу прикордонної смуги стоять пусткою тіні могутньої Австрії – гарнізонний костел та шпиталь.
Ще минулого року костел мав дах.
Тепер не має.
Рештки костелу тримаються на чесному слові бабці Австрії.
Автентичний хрест упав разом із дахом. Місцеві занесли його в середину.
Шпиль, який тримав хрест, лежить поруч.
Залишки черепиці.
Завалений вівтар.
Кажуть, що у поляків вже давно серце кров’ю обливається, коли вони дивляться на той костел. Люди сподіваються, що як відкриють пункт пропуску, то його таки відремонтують. Ми ж сподіваємося, що його принаймні не зруйнують, щоб не псувати картинку на в’їзді в Україну.
Шпиталь колись називали «чумним», бо тут фіксували багато випадків захворювань на чуму та тиф. Поруч радянська згадка – розвалена ферма, яка поросла деревами.
"Чумний" шпиталь.
Залишки радянської архітектури - привид колгоспу.
Примарні скотоперегони.
Ще однією тривогою селян є прогалини у плануванні майбутньої дороги. Люди кажуть, що дорога на чотири смуги, яка йтиме від пункту пропуску не передбачає будівництва скороперегонів та переїзду для сільськогосподарської техніки.
Так виглядає дорога у 4 полоси в бік від пограничної смуги. Ліворуч - село, праворуч - людські городи.
«Справа у тому, що ця дорога відріже село від наших земельних паїв. Для того, щоб дістатися до городів сільгосптехнікою, доведеться їхати в об’їзд 5-6 км! Нам казали, що буде міст, але який там міст, коли дороги зробити не можуть», - бідкаються місцеві.
Сільський голова пояснив Гал-інфо, що новий начальник Служби автомобільних доріг у Львівській області Микола Гнатів пообіцяв зміни до проекту, що, мовляв, кожні 300-400 метрів майбутньої дороги будуть обладнані переїздами.
Грушів-Нагачів, або у пошуках асфальту.
Однак, в селі зріє справжній бунт. Селяни щодня страждають через дорогу Грушів -Нагачів - Яворів. Сільський голова розповів, що востаннє тут ямковий ремонт робили 10 років тому! Зараз – це 20 км зниклого дорожнього покриття.
За словами сільського голови Михайла Флисника, дорогою користуються 15 тис населення. Часто до Грушева навіть не їде автобус. По таких ямах водії їдуть повільно, вибиваються з графіку і на півдороги повертаються до Яворова.
Додамо, що під час нашої мандрівки ми стали свідком саме таких маневрів однієї з маршруток.
«Ми вже до усіх губернаторів ходили. Приїздив до нас Шемчук (голова Львівської ОДА, - ред). Ми вже спеціально просили, щоб він сам по цій дорозі проїхався. Через те й змінили керівництво автодору, щоб не брехали йому про стан доріг. Ми повірили Шемчуку, бо він сам особисто виїхав на цю дорогу, подивився», - розповів сільський голова.
Дорога з Грушева через село Дрогомишль.
За словами сільського голови, пообіцяли Грушеву на ремонт того чого нема, тобто дороги, аж 5 млн грн. Як зазначив сільський голова, за ці гроші можна буде покласти 5-6 км асфальту та засипати ями камінням. Загалом, за підрахунками Флисника, потреба є десь у 20 млн грн. - 1млн грн на 1 км дорожнього покриття.
Ми знайшли асфальт! Однак, їхати по ньому не наважились.
Знайшли й робочих, але вони займались не ямками, а деревами.
Селяни ж налаштовані радикально – готові лягати під турецьку техніку та не давати будувати 3 км дороги від пункту пропуску, поки їм не зроблять дорогу до Яворова.
«Люди – то рушійна сила, нічого не вдієш!», - сказав Михайло Флисник.
Самі ж люди великих надій на пункт пропуску не покладають, бо вже просто не вірять, що їм зроблять хоча б якусь дорогу.
Анна Новик.
Фото - Мирослава Іваник, Анна Новик.
