Традиція прикрашати на Новий рік та Різдво ялинку з’явилася ще в середньовічній Європі. Люди прикрашали різдвяне дерево іграшками, які символізували добробут і достаток на наступний рік. На гілочки вішали пряники та інші ласощі, щоб прийдешній рік був повний достатку. Про традицію прикрашання різдвяної ялинки в Україні та продовження славних традицій нашого народу Гал-інфо поспілкувалося з відомою лялькаркою, українською народною майстринею, директором Художнього ліцею при Львівській національній академії мистецтв Оксаною Смерекою-Малик.
Майстриня розповіла, що в кожній родині і місцевості були свої традиції прикрашання різдвяної ялинки.
«Нині популярно говорити, що в Українців був тільки дідух і не було ялинки. Моя мама 30-го року народження, вона народилася і виросла на Львівщині і в них з дитинства в хаті була ялинка на Різдво. Говорити, що це тільки радянська традиція не можна. Коли я була мала, у нас збереглися іграшки, які робив ще мамин брат. Я пам’ятаю, як зі скляних гірлянд з дутого скла він робив літачки та ліхтарики, і ми прикрашали ялинку такими саморобними іграшками. Були ще паперові іграшки, куплені в 30-их роках ще за Польщі. Тоді не було такої пропозиції, як тепер. На все є мода, але є речі, які не повинні бути підвладними жодним віянням. Так само і з ялинковими прикрасами», - розповіла Оксана Смерека-Малик.
За її словами, вона з дитинства пам’ятає, як прикрашали ялинку паперовими ланцюжками і прапорцями, цукерками, червоними яблучками, горішками завитими у фольгу.
«Варто розуміти, що дідуха в хаті ставили люди, які мали господарство, своє поле і це був символ їхнього достатку. В 90-их роках пішла хвиля відродження і дідух почали ставити у всіх хатах», - зазначила Оксана Смерека-Малик.
Майстриня переконана, що ялинка хоче матеріалів, які є їй близькі, тобто екологічних.
«Прекрасно виглядає декорування ялинки соломою. Солому готують спеціально, її прасують. Солома на ялинці виглядає дуже природно. Я люблю прикрашати ялинку в одному кольорі. В родинах, де є малі діти, дуже гарно, коли дитина може взяти з ялинки цукерки чи яблучка. Раніше цукерки не були надто доступними, тому прикрашання ялинки цукерками додавало святковості. Чому люди мають сентиментальні спогади за помаранчевим запахом перед Миколаєм? Бо у нас не було помаранчі цілий рік, але перед Миколаєм вони з’являлися і ціла школа пахла мандаринами. Ще пам’ятаю, як тато підписував нам картки від Миколая з побажаннями, і я їх зберігаю донині. Це гарна традиція!», - зазначила майстриня.
Вона додала, що в сучасному світі є засилля китайської пластмаси і синтетичних матеріалів, які є дешевими і доступними.
«Маса людей в Україні просто живе з того, що продає це. Ми можемо говорити про виховання дітей в дусі традицій, витоки етнопедагогіки, але має ще пройти час. Нині є велика кількість родин, де це підтримують, але та маса прихильників пластмаси переважає, як і космополітичні Барбі для дітей, а також мультяшні герої. Я особисто десь розцінюю це як диверсію проти майбутнього. Бо в дитини нівелюється багато речей, зокрема поняття краси. Якщо маленька дівчинка хоче мати за забавку якогось монстра... Я не розумію цього, але я не знаю, як дітей можна від цього вберегти», - зазначила майстриня.
Оксана Смерека-Малик радить батькам вирізати сніжинки і створювати новорічні та різдвяні прикраси разом з дітками, щоб прищеплювати їм розуміння народних традицій та формувати свої власні родинні традиції.
«Можна купити кульку і розписати петриківським розписом. Сьогодні саме час сприяти переродженню традицій, час використовувати набутки народного декоративного мистецтва у створення прикрас власними руками. Минулого року я була головою журі на фестивалі Folk Ukraine, і торік був конкурс ялинок. Наші ліцеїсти робили іграшки із соленого тіста і розписували їх пертеківкою. З Опішні представили ялинку, прикрашену керамікою з розписом, але перше місце ми присудил ялинці з Черкас, іграшки на якій були виготовлені за мотивами творів Марії Приймаченко. Це виглядало фантастично, ці диво-звірі були пошиті і розмальовані. Це клопітка велика праця, але ялинка була розкішна. Варто пам’ятати, що іграшки зроблені руками ніколи не будуть однаковими. Коли в родині є діти, потрібно, щоб родина сідала і думала, як ми прикрасимо ялинку. Це єднає родини і це продовження традиції», - зазначила Оксана Смерека-Малик.
Своїми руками можна створити не лише прикраси для ялинки, але й Різдвяну шопку.
У ляльковій історії Оксани Смереки-Малик є Різдвяна шопка з ляльками мотанками: «З’явилася вона у 2012 році. Мені запропонували виставку у Львівському музеї етнографії, це було в часі Різдва. На кожну виставку я готую щось особливе, і Різдво мені підказало, що саме я мушу зробити. Вирішила робити шопку. Саму основу задекорувала мішковиною, усі фігурки зроблені з льону. Скажу відверто, не дуже сміливо бралася за цю роботу, бо боялася, щоб Матінка Божа на мене не образилася. Першою я зробила її, вона сиділа з маленьким Ісусиком, Йосиф, три царі, янголи. З виторочених ниток з льону зробила баранчика. Саму шопку задекорувала мішковиною. Це виглядало дуже просто, і я прикрасила її лляним мереживом. Вдалося поєднати розкіш золота з льоном і мішковиною. Для мене, як для майстра, доля цієї шопки знакова. Я подарувала цю шопку в Київ у резиденцію Св. Миколая на території Софії Київської. Минулого року вже перед самими святами до мене зателефонували з київської мерії. Мене попросили позичити цю шопку, бо 19 грудня там зустрічали Вифлиємський вогонь. Ця шопка залишилася в київській мерії. Україна талановита і є багато майстрів, але мені приємно, що саме на цю шопку звернули увагу».
Для читачів Гал-інфо Оксана Смерека-Малик пропонує віде-майстер-клас із виготовлення Різдвяних янголів. Такі янголи інтерактивні, діти можуть знімати їх з ялинки та бавитись, адже вони повністю безпечні.
«Особисто я вважаю, що місія виконана, якщо з десяти людей після майстер класу хтось один це продовжить. Моя історія лялькарства почалася з того, що мені показали, як робити ляльку з паперу, і це триває вже шостий рік, і за цей час я маю 20 персональних виставок по великих музеях України від Львова до Луганська», - зазначила Оксана Смерека-Малик.
На останок Гал-інфо попросило Оксану Смереку-Малик побажати щось українцям.
«Ми не можемо нині мати інших бажань, крім бажання миру. Ми в часі цього Різдва повинні пам’ятати про тих, завдяки кому ми з вами говоримо про ангеликів та ялинки. Ми повинні пам’ятати про цих хлопців. Дуже прикро, що і цього року ми колядуватимемо «Сумний святий вечір…», і скільки у нас вже було тих сумних святих вечорів. Я бажаю, щоб цей був останній такий сумний. Я бажаю нашим хлопцям, які на війні, здоров’я, сили та мужності. Вони мають все це, але головне, щоб вони були всі здорові. Щоб українці не забували, що ми святкуємо завдяки тим, хто мерзне в окопах, бо ми не маємо права думати, що це нас не стосується, і це далеко. Ми не маємо права використовувати салюти, ні на хвилину забувати про це, і повинні зустрічати із вдячністю, що ми можемо сидіти при столі. Всім я бажаю миру та здоров’я, а всі інші речі – минущі. Коли буде мир ми матимемо все, що захочемо. В кожного своє поняття щастя чи достатку. За великим рахунком людині нічого не потрібно, крім здоров'я. Хочеться, щоб коляда лунала, і прийшло очищення через таїну народженого Христа. Буде мир, будемо говорити про інше», - сказала Оксана Смерека-Малик.
Агенція Гал-інфо приєднується до побажань та бажає усім Веселих Різдвяних Свят!
