РОЗМОВА З МИХАЙЛОМ КОЖУШКОМ, НАЧАЛЬНИКОМ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО РОЗВИТКУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ
- Пане Михаиле, ви брали участь у нещодавньому засіданні країн "Вишеградської четвірки", під час якого її учасники обговорювали питання збереження і примноження ринків збуту сільськогосподарської продукції. Як справи з вітчизняним виробництвом? Чи можуть жителі області хоча б у перспективі сподіватися на зростання кількості робочих місць у селі?
- Безробіття в селах області справді існує, і ми шукаємо вихід із цього становища. Зрозуміло, що у всьому світі бізнесом займаються близько 5-7% осіб. А решта звикла на когось працювати. І це нормально. Але треба розвивати виробництво в селі, будувати дороги, прокладати комунікації. Коли все це буде, в сільській місцевості потихеньку почне розвиватися бізнес, зокрема й зелений туризм. А далі з'явиться обслуговуюча інфраструктура, торгівля і т. ін.
Досвід західних країн свідчить, що дрібні селянські господарстві, які не, можуть бути ефективними, треба укрупнити. Зараз політика ЄС скерована на підтримку крупнотоварного виробництва, оскільки воно дає змогу організувати належну сівозміну, ведення комплексного господарства, що допоможе вижити у складних конкурентних умовах. Якщо в індивідуальному виробництві щороку фіксуємо спад виробництва на 7-8%, то у крупнотоварному темпи зростання становлять 30-35%.
Ми вже нині міркуємо, в який спосіб стимулювати процес переходу на крупно-товарне виробництво. Особливо, коли наша економіка почне працювати в умовах вільної торгівлі. На жаль, світова економіка жорстка, вона не розуміє сліз, рахує гроші.
Як свідчить досвід, і на середніх за площею угіддях можна заробляти, якщо вміло господарювати. Так традиційно повелося, що на Галичині серйозно займалися підсобним господарством. Ця тенденція залишилася. Нині індивідуальний сектор виробляє майже 96,5 % молочної продукції, вирощує 98% овочів. І ми не можемо не зважати на це. Адже різка зміна ситуації може спричинити серйозні соціальні проблеми. Звичайно, було б добре створити потужні тваринницькі комплекси, налагодити переробку продуктів тваринництва й рослинництва. Але ми не можемо різко наростити потужності крупнотоварного виробництва, щоб "перекрити" рівень спаду виробництва, який прогнозують в індивідуальному господарстві. Потрібно задіяти великий надлишок робочої сили, який утворився в селі. Заробітчанство лише частково вирішує цю проблему. Та й не всі мають хист і достатньо здоров'я, щоб їхати на заробітки. Сьогодні в селах області близько 200 тисяч безробітних. Тому вивчаємо досвід Польщі, яка також має подібні проблеми.
- За останні два-три роки у Європі суттєво активізували проблематику ріпаку. Галичани також кинулися вирощувати цю культуру. Які її перспективи?
- Нині ця культура стала головною при виробництві біопалива, обсяги якого, за рішенням світових інституцій, суттєво зростають. А в Євросоюзі чітко прописано рівень добавки біопалива до мінерального палива. Оскільки для його виробництва найоптимальнішим є ріпак, то це і стало головним рушієм розширення площ для його посіву.
Водночас існує ще кілька позитивних обставин. По-перше, ця культура є хорошим попередником для будь-якої іншої сільськогосподарської культури. По-друге, вона дуже прибуткова - рівень її рентабельності серед усіх культур найвищий. Окрім того, ріпак не вибагливий до ґрунтових умов, росте на слабокислих ґрунтах, які не надаються для вирощування інших культур, він чудово формує структуру ґрунту. Тобто щодо ведення здорового землеробства - це вигідна культура. Але, як і будь-які ліки, ріпак є таким лише тоді, коли його висівають за певною системою.
Його не можна висівати на тих самих площах щороку впродовж тривалого часу, інакше будуть негативні наслідки. Ідеальний термін сівозміни становить чотири-п'ять років. Це означає, що господарства можуть вирощувати цю культуру на площах до 20 відсотків v структурі сівозміни, не більше. Інакше, можливо, перші два-три роки це суттєво не позначиться на врожайності, але надалі почнуться серйозні негативні процеси, які нині спостерігаємо на Півдні України внаслідок пересівів соняшнику.
Якщо говорити про потенційні площі для посіву ріпаку, то йдеться про територію не більш ніж 50 тисяч гектарів. Цьогоріч в області цією культурою засіяно 24,2 тисячі гектарів. Це лише половина того, що Львівщина може засіяти. Але деякі проблеми ми вже помітили. В окремих господарствах передбачаємо "перекоси", там, де ріпаку сіють забагато. Тому зараз відстежуємо цей процес. Діємо на рівні переконання, бо немає законодавчого регулювання цього питання.
— Михаиле Миколайовичу, що загалом може дати області вирощування й переробка ріпаку?
- У Європі поставлено завдання, щоб до 2012 року у структурі мінерального палива перебувало 12% біопалива, а, як відомо, посівних площ там небагато. Тому західні інвестори згадали про Україну, Білорусь. Наші кліматичні умови дозволяють вирощувати ріпак на великих площах і отримувати високий урожай. Окрім того, західні бізнесмени дуже сподіваються, що бідність у вітчизняному сільському господарстві змусить нас "вхопитися" за цю культуру. І справді, ріпак може дати нам гроші на розвиток тваринництва та інших галузей сільського господарства. Однак є небезпека, що за певних умов Україна може перетворитися на сировинну зону для більш розвинених західних держав. Ріпак потрібно переробляти на місці. Тоді буде значно більше робочих місць у селі. Але для цього треба створити відповідну інфраструктуру для його виробництва й переробки.
Підготував Василь Худицький
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ