Багато хто переконує – після входження Польщі до Шенгенської зони Європа стала закритою для України, принаймні для пересічних українців. Кажуть, що отримати шенгенську візу «просто так», оформивши всі необхідні документи і сплативши офіційних 35 євро, практично нереально. Залишається або забути про Європу, або ж шукати іншого шляху, як отримати шенгенську візу. І кмітливі українці знайли такий шлях – звернулися до посередників. Виявляється сьогодні „шенгенський бізнес” досить прибутковий і вигідний як для бажаючих отримати візу, так і для самих посередників.
У Львові шенгенський бізнес зародився завдяки тому, що наша область межує з Польщею і значна частина мешканців Львівщини виживає за рахунок «поїздок» до Польщі. Не кожному ж щастить працювати у просторому кабінеті на державній посаді із доволі пристойною зарплатнею, тому, щоб прогодувати себе і свою сім’ю, доводиться часто їздити до сусідньої ЄС-держави на заробітки. Але тепер ЄС-держава закрила свій кордон для українців-заробітчан і без проблем потрапити на її територію можуть хіба що українські журналісти, спортсмени, посадовців, науковці, студенти та офіційні делегації.
Щоб побачити на власні очі, як працює шенгенський бізнес у Львові, мені довелося змінити свою професію - журналіста на просту заробітчанку, якій вкрай необхідна „шенгенка” для поїздок до Польщі. Отож я вирішила направитися у саме серце шенгенського бізнесу – під стіни Генерального консульства Республіки Польщі у Львові. Картина під консульством виглядає так: під самою будівлею консульства вишикувалася довжелезна черга наших співвітчизників з пакетами документів, які необхідні для того, щоб отримати візу; на площі біля будівлі консульства розміщено кілька автотрейлерів, в яких так звані підприємці пропонують допомогти оформити медичне страхування (25 гривень), зареєструвати в Інтернеті на сайті консульства для отримання візи – 300 гривень та зробити ксерокопію – 1 гри за 1 листок А4. Людей, які стоять біля цих будок, чомусь такі ціни зовсім не дивують, а от мене вони просто шокували, особливо ціна 300 гривень за Інтернет-реєстрацію. Я ще не оговталась від цін за ксерокопію та Інтернет-реєстрацію, як до мене підходить жіночка років 70-ти, яку я сприйняла за жебрачку. Побачивши, що я розгублено розглядаю вітрини автотрейлерів, вона спитала чи хочу я виробити візу і чи є у мене на це запрошення.
— Ні, запрошення у мене немає, — сказала я, на що вона відповіла, що без запрошення я не зможу отримати візи.
— Мені сказали, що, звернувшись до певних людей, я зможу отримати Шенгенську візу, але це обійдеться мені у 700 євро. І нічого мені для цього не треба мати, окрім медичного страхування, копії паспорта та ідентифікаційного коду — продовжую я.
— 700 євро….гм…..дорого. Я теж цим займаюся і можу тобі це зробити за меншу суму. Яку візу тобі треба?, — питає жінка.
— Довготермінову, щоб можна було їздити до Польщі часто, — відповідаю я.
— Подзвониш мені на мобільний, — сказала жінка, продиктувавши номер свого мобільного. — Мене звати Віра. Подзвониш і я тобі все скажу, але потрібен твій ідентифікаційний номер і копію паспорта. Я це роблю не сама, а через одну людину – чоловіка і він має зараз десь бути.
Тут я запитала у пані Віри, чи можу я безпосередньо поговрити з тим чоловіком, проте вона відповіла, що не можна.
— Це людина з консульства? — запитую я.
— Це не має значення, — відповіла вона.
— Ну ви зрозумійте мене, я готова заплатити таку велику суму за візу і повинна бути впевнена, що за ці гроші я отримаю цю візу. І тому мені цікаво, чи це людина безпосередньо з консульства, — пояснюю я жінці, на що вона запевнила мене, що за гроші візу я отримаю.
Після цього пані Віра залишила мене і підійшла до сіренької іномарки, за кермом якої сидів чоловік – і вони обоє почали розглядати чиїсь документи.
Йшовши під консульство, я міркувала над тим, як серед усіх людей, які чекають під консульством, я знайду саме посередника – виявилося, він знайшов мене сам.
Ось такий він шенгенський бізнес під Генеральним консульством Республіки Польщі — відкритий, прозорий, щоденний, та чи легальний?
«Нелегальний», — запевняє мене голова Галицької райадміністрації Ірина Маруняк.
«Справа виглядає так. У квітні минулого року до нас надійшов лист від Генерального консула Республіки Польщі з проханням вжити відповідних заходів щодо підприємців, які працюють під консульством в автотрейлерах, як посередники у видачі віз. Ми дали їм попередження і попросили добровільно забрати автотрейлери і припинити незаконну діяльність. Підприємці цього не зробили і 11 червня 2007 року мною було підписане розпорядження про демонтаж автотрейлерів. Тоді підприємці подали до суду і Господарський суд Львова зупинив дію розпорядження Галицької райадміністрації про заборону і перешкоджання підприємницькій діяльності. 11 липня ми подали апеляційну скаргу на рішення Господарського суду, і зараз цю справу розглядає Апеляційний суд», — розповідає Ірина Маруняк. За її словами, підприємці не мають дозволів на ведення підприємницької діяльності.
Виникає питання — куди ж дивиться міліція? Начальник ГУ МВС України у Львівській області Василь Пісний запевняє, що «міліція дивиться» і контролює ситуацію під Польським консульством. Водночас Пісний наголосив, що проти цих людей вже порушено кримінальні справи.
«У нас є порозуміння з консулом Польщі у Львові, ми щоденно проводимо відповідні заходи. Ми наведемо там порядок. Проблема полягає в тому, що на сьогодні діє рішення суду, яке забороняє нам знести ці будки, які там розміщені. Проте вже закінчується договір оренди, і найближчим часом, я думаю, ця справа вирішиться», — зазначив Василь Пісний.
Нехай правоохоронці порушили кримінальну справу проти так званих підприємців шенгенського бізнесу, нехай суд забороняє знести «ці бутки», але ж чому правоохоронці не бачать шенгенських посередників, які «працюють» під консульством? Тут можу порекомендувати львівській міліції «змінити професію» на звичайних українських заробітчан (як я поміняла журналістику) і, дорогі правоохоронці, посередники самі знайдуть вас.
З приводу нелегального шенгенського бізнесу під Польським консульством депутати Львівської міської ради на одній із останніх сесій підготували звернення до Президента України та українського уряду з вимогою відкрити нове консульство РП в одному з обласних центрів Західної України (Тернопіль, Івано-Франківськ чи ін.) для максимального забезпечення прав українських громадян. Окрім того, вимагають від Міністерства закордонних справ України та Республіки Польща негайно впорядкувати роботу щодо видачі віз громадянам України в місті Львові, а також звертаються до начальника ГУ МВС України у Львівській області Василя Пісного з проханням вжити оперативних заходів для усунення шахрайства під час оформлення віз у польському консульстві.
„Після входження до Шенгенської зони Польща неодноразово робила декларативні заяви про спрощення порядку оформлення віз для українців, однак реальних кроків для цього не робила, - йдеться у заяві. – 5 лютого 2008 року у консульстві припинили прийом документів від громадян з так званої живої черги у зв’язку з чим приймалися особи, які зареєструвалися на інтернет-сторінці установи. Однак реєстрація на інтернет-сторінці блокується через невідомі причини. Окрім того, біля консульства підозрілі особи пропонують громадянам всього за декілька сотень євро свої „послуги” за оформлення віз в найкоротші терміни. Тисячі людей, які приїжджають з усієї України або з віддалених куточків Льіввщини, уже впродовж тижня щодня стоять під стінами Генконсульства з надією отримати візу, проте чиновники консульства ігнорують права українців”.
Тож хто поставить крапку шенгенському бізнесу у Львові і хто доведе, що він нелегальний?
