Сільський зелений туризм нарешті легалізують

Щодо першого, то, як розповів «Гал-info» голова Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні Володимир Васильєв, у держбюджеті на 2007 рік закладено 120 тис. грн на розвиток сільського зеленого туризму відповідно до програми розвитку сільського туризму на 2006-2010 роки. «Грошей, звісно, не видають, йдеться про часткове погашення ставок по кредитах. Програма працює вже по 18 областях, і наша мета – залучити до неї якомога більше областей. Це цільова програма, яка передбачає виділення грошей на 1 будинок і на одних господарів для ремонту та реконструкції садиби. Якщо власник садиби проводить реконструкцію, то він може взяти 50 тис. грн кредиту, якщо будує нову садибу – 100 тис. грн», – каже Васильєв.

Втім, основним голова Спілки називає не цю фінансову допомогу, яка насправді є мізерною, а правове забезпечення державою власників садиб, оскільки, якщо сільський туризм стане в Україні легалізованим, то він зможе на себе сам заробити, та вирішення проблеми повноважень. За словами Васильєва, в Україні при визначенні центрального органу виконавчої влади,  відповідального за розвиток сільського туризму, виникла плутанина повноважень. Сільським туризмом опікується Міністерство аграрної політики, хоч мало би Міністерство культури та туризму. До того ж у проекті  Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про туризм” у статті 6 з переліку основних пріоритетних напрямів державної політики у галузі туризму пропонується взагалі вилучити «розвиток сільського, екологічного (зеленого) туризму».

Для того, щоб не трапилося так, що сільським туризмом взагалі перестануть займатися, у Спілці готують законопроект, який не лише надасть статус сільським садибам, що приймають туристів, а й визначить роль і місце державних інституцій, зокрема, Міністерства аграрної  політики України, у створенні сприятливого правового середовища для діяльності сільського населення, навчання власників особистих селянських господарств, надання на умовах конкурсу проектів через програму “Власний дім” довгострокових кредитів для створення біфункціонального житла та сприяння у залученні інвестицій для розбудови інфраструктури на селі тощо.

В результаті, як каже Васильєв, з`явиться агротуристичний продукт, який  ідентифікуватиме український сільський зелений туризм на внутрішньому і міжнародному ринках. Натомість центральний орган виконавчої влади у сфері туризму опікуватиметься питаннями популяризації відпочинку в українському селі, розробкою туристичних програм і маршрутів та здійсненням регуляторної політики щодо суб`єктів туристичної діяльності, які надають готельні послуги, екскурсійне обслуговування у сільській місцевості тощо.

Щодо самої Спілки, то їй, як вважає Васильєв, мають бути надані повноваження (компетенції) стосовно створення внутрішньої фахової нормативної бази, а також здійснення внутрішнього контролю за дотриманням цих норм господарями (наприклад, добровільна категоризація місць розміщення).

 

 

Щодо статусу селянських господарств, то можна сказати, що проект Закону України «Про сільський зелений туризм» має реанімувати Закон України «Про особисте селянське господарство» (№742-IV, 15.05.03 р.), відповідно до якого сільський господар, який не є суб`єктом підприємницької діяльності, має право надавати послуги у сфері сільського туризму з використанням майна особистого селянського господарства. Говорити про реанімацію змушує те, що насправді положення цього закону не працюють, і якщо селянин впускає до себе туриста, то він вже автоматично зараховується до списку платників податків. А така ситуація стримує розвиток сільського зеленого туризму.

Відповідно до положень наразі ще не затвердженого законопроекту «Про сільський зелений туризм», якщо сукупний річний дохід від діяльності у сфері сільського зеленого туризму не перевищуватиме річного розміру прожиткового мінімуму у розрахунку на сільського господаря та на кожного члена родини, які постійно проживають з ним. За словами Васильєва, зараз у Спілці працюють над уточненням критеріїв і, зокрема, збираються використати досвід сусідньої Польщі, відповідно до якого, якщо сільська садиба нараховуватиме до 5 кімнат, то «туристичний бізнес» власника садиби не оподатковуватиметься, якщо ж більше п‘яти, то він ставатиме платником єдиного податку, тобто його діяльність вже вважатиметься підприємницькою. При цьому в якості суб’єкта підприємницької діяльності може бути зареєстрований як сам сільський господар, так і будь-хто із членів його родини, що постійно проживає з ним, та не має обмежень у здійсненні зазначеної діяльності.

Щодо прав та обов‘язків господаря садиби, то він матиме право самостійно визначати назву, перелік, обсяги, вартість послуг сільського зеленого туризму, встановлювати розпорядок роботи, приймати остаточне рішення щодо надання або ненадання послуги, вільно розпоряджатись своїм майном, вести самостійну діяльність з рекламування особистого селянського (фермерського) господарства.

 Крім того, він матиме право вносити до уповноважених органів місцевої державної адміністрації, органів місцевого самоврядування, а також інших органів, що здійснюють регулювання у сфері сільського зеленого туризму, пропозиції щодо збереження та збагачення туристичних ресурсів села, території, регіону; розвитку туристичної діяльності в сфері сільського зеленого туризму, вдосконалення законодавчої та іншої бази в галузі туризму, отримувати від уповноважених органів місцевого самоврядування передбачену законами України допомогу в необхідній професійній підготовці особистого селянського, особистого підсобного або фермерського господарства, а також самих господарів та членів їх родини до діяльності в сфері надання туристичних послуг сільського зеленого туризму. Також з метою захисту своїх законних прав і інтересів у сфері надання послуг сільського зеленого туризму господарі садиб матимуть право створювати неприбуткові організації з туристичної діяльності, виступати спонсорами у місцевих програмах, спрямованих на розвиток і збільшення туристичної привабливості місцевих населених пунктів (сіл), програмах збагачення природних ресурсів довкілля, збереження та відновлення об’єктів туристичного показу, програмах розвитку окремих туристичних об’єктів і галузі туризму в цілому.

Водночас, якщо говорити про обов‘язки, то сільські господарі зобов'язані забезпечувати умови розміщення (проживання) та харчування туристів відповідно до протипожежних, санітарних та інших вимог, передбачених законодавством України, вести журнал обліку туристів, надавати туристам необхідну і достовірну інформацію щодо місць розташування та графіку роботи об'єктів сфери обслуговування, поліклініки, міліції, пошти, телеграфу, ощадних кас, банків та інших закладів, вживати заходи з охорони і збереження навколишнього середовища.

 

 

Що цікаво, визначальним у справі сільського зеленого туризму буде територіальний чинник – у випадку розташування сільської садиби в сільській місцевості, яке відноситься до курортної або лікувально-оздоровчої зони, сільські господарі або члени його родини зобов’язані зареєструватися як суб’єкти підприємницької діяльності. «На курортах, як підказує досвід, сільський туризм розвинутий, і тому буде чесно, якщо підтримку спрямовувати на розвиток більш незаможних територій, роблячи їх привабливішими для туристів», – каже Васильєв.

Втім, у законопроекті уточнюється, що території, на яких розташовані садиби і власникам яких держава допомагатиме, звільняючи від оподаткування, та допомагаючи фінансово, мають містити так звані регіональні туристичні ресурси у сфері сільського зеленого туризму (природні, культурологічні, етнографічні, історичні, соціально-побутові тощо). Зі слів Васильєва, таким чином державна допомога носитиме більш адресний характер.

Про потребу правового забезпечення сільського туризму говорять не лише у Спілці сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні. Якщо не згадувати про численних експертів, які ледь не в кожному коментарі говорять про насущну потребу підтримки з боку держави малого підприємництва, то про проблему говорять самі власники садиб, які відповідно до податкового законодавства мають декларувати свої доходи, зароблені поза основним місцем праці, і відраховувати з них 13 відсотків, чого вони звісно не роблять. Власне, цими копійками, доплюсованими до зарплати, вони і годують свої сім‘ї.

«Ті зміни, що пропонуються законопроектом, потрібно зробити заради не лише розвитку сільського туризму, а і заради самого розвитку села, – говорить заступник начальника управління культури та туризму ЛОДА Андріан Кліщ. – Заробивши на 9 туристах, господар вкладе гроші в ремонт садиби та розвиток самого господарства. Але багато він на цьому не заробить. Якщо ж господар садиби вирішить, що йому краще не тинятися по заробітках в Польщі, а вкласти гроші у власну садибу і зробити з неї міні-готель, то він і не проти буде сплатити податок зі свого прибутку. Але не можна державі одразу перескакувати на другий варіант, збираючи податки з тих, хто лише піднімає своє господарство, а не займається організованим бізнесом. Так само, як і тим господарям, які провадять бізнес, потрібно створювати відповідний комфорт та умови для проживання туристів, а не лише збирати гроші за нічліг».

Щодо ймовірності прийняття цього законопроекту, то шанси на це таки є і не без допомоги своїх лобістів. «19 березня робоча група представить в Міністерстві аграрної політики розроблений проект закону «Про сільський зелений туризм», і після всіх необхідних доопрацювань із законодавчою ініціативою у Верховній Раді виступить голова підкомітету з питань соціального розвитку сільської місцевості, формування соціально-трудових відносин і реформування власності в агропромисловому комплексі комітету ВР з питань аграрної політики та земельних відносин Сергій Чмир. Причина, чому ми будемо проштовхувати цей законопроект власне через народного депутата, – тому,  що в урядових інституціях, як показує досвід, законопроекти мають властивість губитися. Сподіваємося, що законопроект пройде швидко», – каже голова Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні Володимир Васильєв.

Якщо врахувати, що будь-який законопроект має надію на майбутнє, якщо він не суперечить інтересам віце-прем‘єра Миколи Азарова, й ініціюється пришвидшеним шляхом – через нардепа, а не через проходження через Кабмін та у якості підтримки має лобі в Парламенті – у даному випадку соціалістичне-аграрне, то можна говорити, що сільський зелений туризм має шанс на легалізацію.