Сокільники – точка земельного конфлікту на Львівщині

 

 

Питання висловлення недовіри керівництву села мусується серед місцевих депутатів давно. Причина цьому, на думку депутатської більшості, є незадовільна робота керівництва сільради, яка керує роздачею дефіцитної сільської землі в так званому „ручному режимі”. Але особливо активно депутати почали висловлювати своє незадоволення цим явищем в кінці 2007 – на початку 2008 року.

Саме тоді в депутатів почали виникати сумніви щодо законності виділення тих чи інших земельних ділянок, питання щодо недотримання регламенту роботи сесії чи щодо функціонування самої сільської ради. А тому щоразу на сесії голова й секретар отримують чергову порцію депутатських запитів зі списком запитань, на які керівництво Сокільник нерідко не в стані дати чітких відповідей. З огляду на це чаша терпіння місцевих депутатів переповнилась і число незадоволених депутатів вже зросла до критичного максимуму, а це 18 із 25 народних обранців, кожен з яких своїм підписом під черговим запитом виносить на обговорення головну проблему – керівництво села перестало відповідати запитам селян.

 

 

Конфлікт у Сокільниках вже давно переріс у відкрите протистояння, яке загострюється на сесії, події з якої частково висвітлює місцевий вісник. Проте, аби дізнатися деталі, варто потрапити всередину сесійної зали, де можна стати свідком розгортання основного протистояння між депутатським корпусом та головою села й секретарем сільради. І тут є що послухати навіть пересічному слухачеві.

До прикладу, на погодження останньої в минулому році сесії порівняно маленької сільської ради Сокільник було винесено близько 185 (!) заяв. Переважна більшість з них - земельного характеру. Щоби уявити, якою є ця кількість, достатньо порівняти з сесією Львівської міської або обласної ради, на які лише зрідка виносяться до 20-ти земельних питань. А тут, у невеликому селі, цих питань назбиралося майже двісті. І чи не кожне пов’язане з землею, яка є дуже дорогою за цінами теперішнього ринку.

Однак розпочалася сесія не з вирішення питань, а із депутатських запитів, в яких, в основному, йшлося про незаконне виділення земельних ділянок або про рух коштів за раніше виділені землі.

Якщо взяти зокрема, то варто приділити увагу запиту про незаконне виділення земельних ділянок в кварталі забудови по вул. Шептицького. Це питання 18 голосами депутатів буде вже повторно виноситись на сесію, оскільки з першого разу депутати так і не отримали відповіді, чому сільрада одноосібно виділила ділянку під будівництво.

До речі, на цій же вулиці розташовані ще декілька, цілком законно реалізованих ділянок, на одній з яких планується побудова автосалону відомого європейського виробника. Однак досі депутати не отримали відповіді на запит, куди ж поділися кошти за виділені тут ділянки.

 

Серед місцевих мешканців ходить майже анекдотична історія про те, як ініціювалося підписання інвестиційної угоди щодо виділення цілого гектара сільської землі відомому вітчизняному виробнику електрообладнання за… 1 000 електролампочок. Почалася за історія за відсутності сільського голови. У той час виконуючий обов’язки голови, секретар Андрій Барановський зібрав всі профільні комісії і спонукав депутатів для виділення згаданому підприємству ділянки площею 1,2 га за 1 000 електролампочок і 50 ліхтарів вуличного освітлення.

Вже під час сесії сільському голові Михайлові Крисі довелося категорично заперечити підписання подібної угоди з цим підприємством, проти якої протестував депутатський корпус. Депутати вважають це однією зі своїх перемог, бо неодноразово наголошували на тому, що підписання подібного документу в умовах нестачі земельних ділянок є неприпустимим.

Іншою перемогою депутатів стало рішення сесії про створення комісії з вивчення питання про 12 земельних ділянок площею 1,2 га в кварталі забудови РБТК, які повинні були залишитись виключно для жителів Сокільник. В даний момент перед комісією стоїть завдання, щоби повернути ці ділянки жителям села.

На декілька сесійних серій може затягнутися питання підписання сільським головою державного акту про право власності 75-ій жительці села Ганні Бідник. Вся справа в тому, що старенька вже має державний акт про право власності на земельну ділянку, яка погоджена з усіма інстанціями, з усіма необхідними печатками та підписами, у тому числі підписана начальником Пустомитівського районного відділення управління земельних ресурсів Ігорем Калениченком.

Однак старенькій жінці вже роками доводиться оббивати пороги сільради в сподіванні отримати в своє володіння законну земельну частку, завжди натикаючись на тверду негативну відповідь сільського голови. „Я не підпишу цього акту”, - заявив Михайло Криса і під час сесії, мотивуючи це тим, що це рішення нібито опротестоване прокурором. Старенька з розпачем покинула сесійне приміщення, куди її навіть не хотіли впускати. Як обіцяють депутати, питання Бідник буде знову поставлено перед сільським головою, оскільки вони так і не отримали письмового пояснення з цього приводу, де би було вказано конкретні причини відмови.

Та чи не найбільше нарікань депутатів викликає порушення регламенту про проведення сесій. Саме ці порушення призводять в результаті до численних непорозумінь між керівництвом сільради й депутатським корпусом.

 

 

Ще у травні 2007 року депутат Юрій Милян своїм письмовим запитом звернув увагу депутатів на систематичні порушення сільським головою й секретарем регламенту та Закону України „Про місцеве самоврядування”. Депутат зауважив, що скликання комісій відбувається дуже хаотично, в переддень проведення сесії. Проекти та матеріали рішень готуються в останній день перед сесією. На саму сесію виноситься надмірна кількість питань, внаслідок чого сесії тривають по 10-12 годин. Депутат також зауважив, що існує абсолютне ігнорування законодавства про порядок попереднього повідомлення селян депутатів щодо дати проведення сесії. Крім цього, було констатовано, що керівництво сільради неодноразово порушує регламент під час проведення самої сесії, взагалі не реагуючи на зауваження депутатів.

А далі в запиті оприлюднюються ще „смачніші” факти. А саме „грубе ставлення до селян, затягування у вирішенні проблем села, дискредитація перед громадою депутатів сільради” – ось лише деякі витяги, які демонструють „бажання” сільського голови і секретаря служити своїм виборцям.

Хоча, якщо пригадати, ці звинувачення вже звучали. Було це ще на початку роботи теперішнього керівництва 2006 року. Тоді, разом зі зміною влади в селі також виникло незадоволення, пов’язане з роботою сільського голови й секретаря. Однак тоді, під тиском громадськості й депутатів, ситуацію все таки вдалося врегулювати: керівництво сільради пішло назустріч людям, а тому з’явилися сподівання на кінець конфлікту.

Проте, як це стає очевидним сьогодні, реальність не виправдовує сподівання. Неодноразові нарікання, запити, а відтак і постанови сесії на вимогу депутатського корпусу не знаходять адекватного порозуміння в керівництва сільради. Як же ж тоді пояснити ситуацію, чому сесії не проводяться щомісяця й у чітко визначену годину, на що є відповідне рішення депутатів.

Загалом, протягом 2007 року відбулося лише 7 сесій, про дату скликання яких депутати здебільшого дізнавалися телефоном. Часто депутати, які, згідно законодавства, мали б ще за 10 днів до її проведення знати про те, коли відбудеться сесія, не знають конкретної дати, що вже тоді говорити про населення села.

 

 

Всі ці явища призводять до значного хаосу й порушення законодавства в сільраді. Це й не дивно, адже як можна виносити на одну сесію майже двісті запитань і пропонувати голосувати за них, якщо депутати навіть не отримували матеріалів чи проектів рішень по них. А що говорити про простих людей, яким вже остогидла робота працівників сільради, внаслідок якої доводиться десятки разів переписувати документи через елементарні помилки у них.

Проте, найцікавішою має стати перша сесія цього року, на якій депутати планують задати вже ряд традиційних останній часом запитань, зокрема, надати інформацію про виділення земельних ділянок під будову діагностичного центру, розміщення магазину, піцерії тощо, а також пред’явити обвинувачення секретарю сільради. Ось лише деякі з них, які зазначені в черговому, підписаному 18 депутатами, запиті: „чиниться тиск із сторони секретаря сільради на депутатські комісії при розгляді заяв та даються конкретні вказівки; секретарем навмисне ведеться тема роздору між депутатами; хто відповість за неправильне ведення документації”, тощо.

За цим, найімовірніше, депутати планують оголосити недовіру секретарю сільради Андрію Барановському, а вирішити питання про подальшу доцільність його перебування на займаній посаді.

 

Попит породжує пропозицію. Ці економічні закони достатньо виражено проявляються у Винниках, коли йдеться про вільні земельні ділянки, яких, однак, стає щораз менше. Тому, як і у всіх наближених до Львова селах і містечках, земля в Сокільниках стає чимраз дорожчою, а відтак починає відігравати роль головного фактора конфліктів.

Сокільники, Брюховичі, Винники сьогодні стали точками майже ідентичних земельних конфліктів на Львівщині. Слава про деякі з них вже дійшла до Президента України Віктора Ющенка. Ющенку навіть довелося дати доручення РНБО, аби розібратися із ситуацією з дотриманням земельного законодавства на Львівщині.

Проте, поки здійснюються ротації в обласних правоохоронних органах, поки на розгляді Верховної Ради стоять президентські закони про позбавлення занадто широких повноважень голів місцевих рад, протистояння навколо землі на Львівщині триває, демонструючи щораз більшу тенденцію до загострення.

 

 

Фото: www.money-msk.ru