На щастя, масштаби світової кризи поки що не дозволяють порівнювати її з Великою депресією. Тоді обсяги міжнародної торгівлі стиснулися на 66%. У 1929—1932/33 роках реальний ВВП у Штатах упав на 30%, а промислове виробництво — на 50%. При цьому безробітним став кожен четвертий дорослий американець, що хотів знайти хоч якесь застосування своїм силам, не кажучи вже про професійні навички.
Водночас нинішні потрясіння вже встигли охрестити Великою рецесією, яка загрожує перевершити катаклізми 70-х років минулого століття, коли сплеск інфляції в індустріальних економіках супроводжувався їхнім абсолютним стисканням. Так, у 1974 році падіння ВВП США становило 0,5%, Японії — 1,2, Великобританії — 1,4%. У наступному, 1975 році свого дна досягли Франція (-0,3%), Німеччина (-1%) та Італія (-2%).
За оцінками МВФ, у четвертому кварталі 2008 року скорочення виробництва в цих країнах не тільки досягло зазначених темпів, а, схоже, почало їх перевищувати: у США обсяги ВВП скоротилися щодо показників річної давнини на 0,8%, у Франції — на 1, Німеччині — на 1,7, Італії та Великобританії — на 2, Японії — на 4,3%.
При цьому немає жодних стійких ознак наближення перелому в загальних ринкових очікуваннях, інвестиційних оцінках і динаміці світової економіки, а експерти переважно розходяться лише в прогнозах глибини її спаду. МВФ очікує скорочення світового ВВП у поточному році на 1,3, а в індустріальних країнах — на 3,8%. За оцінками Світового банку, ВВП країн із високим рівнем доходу знизиться на 2,9%.
Продовження тут
