Спорт для всіх

 Якщо не враховувати постійних розмов про потреби розвитку спорту у телепрограмі «Про спорт», що виходить на 12 каналі, та заяв начальника управління спорту ЛОДА Юрія Майбороди про те, що на потреби спорту на Львівщині у бюджет області треба було закласти близько 17 млн гривень замість 14 закладених, то першим прогресивним моментом можна назвати ініціативу Фінансово-промислового холдингу «Росан», який висловив бажання вкласти 20 млн грн у будівництво спортивно-розважального комплексу на Сихові, та будівництво, до речі, за державний кошт, одного із чотирьох льодових палаців для розвитку олімпійських зимових видів спорту. Про що всі львівські медіа повідомив у кінці грудня 2006 року голова комітету Верховної Ради України з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Микола Томенко.

Наступним таким моментом було запрошення до Львова відомого боксера Костянтина Дзю, після приїзду якого зросла кількість охочих зайнятися боксом. Далі про потребу підтримки спорту заговорили бізнесмени, зокрема генеральний директор компанії «Ніко-Захід» Анатолій Драч, який звернувся до керівників Верховної Ради, а також прем’єр-міністра Віктора Януковича з тим, що потрібно внести зміни у законодавчу базу з метою популяризації українського спорту, на законодавчому рівні забезпечивши взаємодію влади і меценатів.

З найсвіжіших заяв щодо розвитку спорту потрібно виокремити ініціативу Львівської міськради, яка заявила про створення центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» та про будівництво в цьому році якнайменше шести спортивних майданчиків. Центр фізичного здоров’я населення займатиметься обладнанням та утриманням спортивних майданчиків за місцем проживання та організацією спортивних заходів. Таких, наприклад, як День здоров’я, організацією та проведенням змагань, конкурсів, показових виступів, фестивалів, спортивних свят та інших заходів.

«Львову вкрай необхідний такий центр. Питання в тому, щоб він працював за призначенням, а не «для галочки». Ми домовилися з київським центром «Спорт для всіх», що цього року за їхній кошт у Львові створять п‘ять нових спортивних майданчиків», – зазначив в кінці лютого 2007 року голова постійної депутатської комісії молодіжної політики, спорту та оздоровлення Юрій Кардашевський.

Останньою ж акцією, яка, крім приємної, мала і корисну ознаку і сподобалася не лише тим, хто цікавиться спортом, а й тим, хто з ним фактично не стикається, було проведення баскетбольного матчу між командами «Зірки Києва» та «Львівські леви» 14 березня, в якому взяли участь такі відомі особистості як президент Національного олімпійського комітету України Сергій Бубка, олімпійський чемпіон з баскетболу Олександр Волков, віце-спікер Верховної Ради України Микола Томенко, президент Федерації легкої атлетики України Валерій Борзов, міністр у справах сім'ї, молоді та спорту Віктор Корж, президент Професійної футбольної ліги Равіль Сафіуллін, олімпійський чемпіон з вільної боротьби Ельбрус Тадеєв, президент Національної федерації баскетболу України Зураб Хромаєв, голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник, голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок, ректор Українського католицького університету Борис Гудзяк, головний тренер БК «Львівська Політехніка» Віталій Детюк, депутати міської ради Володимир Гірняк, Тарас Сосновський, Юрій Кардашевський, начальник відділу спорту управління молоді, сім'ї та спорту Львівської міської ради Олександр Пазичук, професор ЛДІФК Євген Приступа, інші.  

 

 

«Активність щодо спорту є, на жаль, несправжньою, – вважає спортивний директор ФК «Карпати» Юрій Дячук-Ставицький. – Зараз, на жаль, нічого не робиться, попри купу голослівних заяв. Так, багато про проблеми спорту говорилося в програмі «Про спорт», піднімали ці питання голова комітету Верховної Ради України з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Микола Томенко, представники міськради, але насправді у нас нічого не робиться, як, зрештою, не робилося упродовж останніх 16 років незалежності України. За останні 16 років у Львові не було побудовано жодного нового спортмайданчика, стадіону, палацу льодових видів спорту, басейну та інших спортивних об‘єктів, натомість було розпродано та зруйновано більшість з того, що перейшло нам у спадок з радянських часів. Зрозуміло, що ремонт або будівництво нових спортивних об‘єктів – речі, які потребують великих капіталовкладень, але чомусь тим, хто має такі гроші і має бажання їх вкласти, у Львові відмовляють».

Як приклад, Дячук-Ставицький наводить пропозицію почесного президента львівського гандбольного клубу «Галичанка» Ростислава Кисіля, що представляє Фінансово-промисловий холдинг «Росан», а відтак серйозний капітал та гарантії, побудувати у Львові сучасний концертно-спортивний комплекс.  «Все, що він захотів для цього від львівської влади, то це 2 га землі в обмін на 20 млн дол. інвестицій. Чим це закінчилося, бачимо самі. Те саме з будівництвами стадіонів, льодових палаців та інше. Хіба інвестор, який побудує стадіон за свої гроші, може його викрасти та втекти з ним? », – каже Дячук-Ставицький.

Суміжні проблеми, які озвучує Дячук-Ставицький, – фінансування та відсутність правильної державної політики.

«Президент Білорусі Лукашенко, якого так не люблять демократи, провадить таку політику, що в кожному місті є стадіони, спортбази, катки, тенісні корти, басейни, в кожному районі є спортивні майданчики, а там де їх немає, то будують. Щороку білоруси вкладають у це немаленькі гроші. В Україні ситуація значно гірша, а особливо на Львівщині. Якщо у Києві, Донецьку, Дніпропетровську, Харкові ще щось будують, то на теренах Львівської області нічого, – говорить спортивний директор «Карпат». – Влада також має вкладати гроші у розвиток спорту, і в інших регіонах України так і роблять, але тут, у нас, чомусь про це тільки кажуть. Для порівняння, у Львові на спортивні статті бюджету закладають 0,8% бюджету, а у Донецьку – 4 відсотки. І це при тому, що бюджет Донецька та бюджет Львова не порівняти – йдеться про мільйони».

Ще один аспект, про який згадує Дячук-Ставицький, – висока плата за послуги приватних спортивних закладів. «На вул. Шота Руставелі зробили басейн, і люди нарікають на те, що, мовляв, там зависока плата – 25 грн. І це дійсно так, бо у Львові не більше п‘яти діючих басейнів, а якщо би їх було 15, то була би здорова конкуренція, і ціна не була би такою високою», – каже Дячук-Ставицький.

 

 

«Ми набираємо до себе в молодіжну футбольну спортивну школу дітей. При відборі з 400-500 дітей ми беремо лише 25, але серед них немає жодної цілковито здорової дитини, – каже спортивний директор «Карпат» Дячук-Ставицький. – Ми маємо багато чорнобильців, багато людей, що працюють на шкідливих виробництвах, і тому спорт має дуже важливе значення для здоров’я нації. Відтак нам потрібно робити конкретні кроки для розвитку спорту. Поки не стало пізно, поки ділянки, на яких можна побудувати спортивні споруди, не викупили під будівництво житла та комерційної нерухомості, і поки наші діти не спилися, не стали наркоманами і не вдалися до розпусти».

В міськраді ж говорять, що тему спорту «піднімають» зараз тому, що нарешті в міськраді з‘явилось спортивне лобі в особі Управління молоді та спорту, якого раніше не було. «Активність в царині спорту зараз виникла тому, що раніше цілеспрямовано спортом ніхто не займався, а тепер займається Управління молоді та спорту, – говорить начальник управління молоді та спорту Львівської міськради Дмитро Пушкарьов. – Серед найсвіжіших наших ініціатив – створення у Львові центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх». Цей проект ми проводимо спільно з Всеукраїнським центром фізичного оздоровлення населення. Розпочався він з розміщення соціальної реклами на біг-бордах, та проведення конкурсу з найкращого впорядкування та прибирання районів – той район, що переможе в конкурсі, отримає в подарунок спортивний майданчик. Це буде подарунок з Києва від Всеукраїнського центру фізичного оздоровлення населення».

Другий проект, зі слів Пушкарьова, який також має назву «Спорт для всіх», але є суто львівським, передбачає будівництво шести спортивних майданчиків у Львові.

«Минулого четверга (15 березня) на сесії міськради було прийнято ухвалу по проекту будівництва шести спортмайданчиків, на що буде виділено з міського бюджету по 100 тис. грн на кожний майданчик. Вже визначено місця, і незабаром будуть проводитися тендери на визначення фірм, які будуватимуть спортмайданчики», – говорить Пушкарьов.

Зі слів начальника Управління молоді та спорту, перші результати роботи управління можна буде побачити через півроку, через те, що процес проведення тендерів та узгоджень є досить тривалим.      

Зі слів начальника відділу спорту управління молоді, сім’ї та спорту Львівської міської ради Олександра Пазичука, спортивний бюджет на 2007 рік становить близько 5 млн грн.

«3 130 млн грн з них призначено на утримання 9 львівських ДЮСШ. Крім того, 1. 365 млн грн закладено на спортивні заходи, фінансову підтримку команд, стипендії та ремонт спортивних споруд. Ще 370 тис. грн закладено на фінансування команд вищої ліги, 165 тис. грн – фінансова підтримка ДЮСШ, що знаходяться у відомчому підпорядкуванні, зокрема «Україна», «Колос», «Спартак». Основне фінансування цих ДЮСШ здійснюється з фонду соціального страхування, ми ж допомагаємо лише деяким спортивним школам. На ремонт спортивних споруд в бюджеті закладено 200,2 тис. грн – по 100 тис. грн на ФСТ «Динамо» та КП «Спорт-ресурс», – каже Пазичук. Зі слів Пазичука, кількість закладених на спорт коштів дещо збільшена в 2007 році, на відміну від попереднього року, але говорити про те, що вони погасять всі потреби, наразі не можна.

«В минулому році спортивний бюджет становив 937 тис. грн – на спортивні заходи, фінансову підтримку команд, стипендії та ремонт спортивних споруд, і 2,5 млн грн – на ДЮСШ міста. В цьому ж році це фінансування на 20 відсотків збільшили, але його збільшили не окремо по спорту, а по всіх галузях. Ми подавали заявку на 5 млн грн, а дали 1 млн 365 тис. грн, тому говорити про те, що в цьому році більше уваги приділили спорту, не можна, – каже Пазичук. – Втім, з іншого боку, те, що з Фонду розвитку міського бюджету виділили 1 млн 100 тис. грн на будівництво дитячих майданчиків та 1 млн 200 тис. грн на будівництво спортивних майданчиків та 600 тис. грн на будівництво спортмайданчиків зі спеціального фонду бюджету говорить про те, що спортом в цьому році дійсно зацікавилися. Власне, ці гроші і є показником великого інтересу до спорту у Львові», – говорить Пазичук.

 

 

«Люди мають зрозуміти, що спорт – це майбутнє, – говорить Пазичук. – Бо коли хворе покоління працює на аптеки та лікарні, то така нація не матиме майбутнього. Також дуже позитивним Пазичук назвав ідею проведення таких матчів, як «Львівські Леви” проти „Київських зірок». «Політики та відомі особистості таким чином популяризують спорт, і це дає дуже добрий ефект», – вважає начальник відділу спорту ЛМР.

По-іншому до потреби спорту ставиться громадський діяч, голова Центру підтримки приватної ініціативи та Громадського форуму Львова Олег Мацех. «Спорт, як і будь-який інший розвиток, є корисним, але головне, щоб його фінансування не відбувалося за рахунок інших, першочергових потреб, таких, як здоров‘я та безпека. У нас катастрофічно мало грошей виділяється на медицину, лікарні в жалюгідному стані, не вистачає грошей на ліки, є проблема з наркоманією та інше. Якщо людина хвора, то, вибачте, але вона спортом займатися не буде, вона має спочатку вилікуватися. Спорт – це  вже наступний етап розвитку організму, це культура тіла», – вважає Мацех.

Водночас для заступника голови комісії з питань молоді та спорту Львівської обласної ради Тараса Керницького спорт – це основа здоров‘я нації.

«Без спорту – нікуди, без нього не буде здоров‘я, але для того, щоб займатися спортом, потрібно будувати спортивні бази, басейни, стадіони, спортивні школи та інші спортивні об‘єкти, які допомагають як здоровим людям стати сильнішими та витривалішими, так і лікує хворих (хвороби хребта, дихальної системи тощо)», – каже депутат облради.

 

 

Погодитися з Олегом Мацехом, звичайно, можна, але важливо, за яких умов. Попри те, що в Україні безкоштовна медицина, і медики справді отримують жебрацькі зарплати в усіх лікарнях, у взаємовідносинах лікар-пацієнт існує таке поняття як «благодійна пожертва», яку медики, до речі, частково використовують і на влаштування своїх робочих місць. З іншого боку, саме держава має опікуватися медициною, а міська влада лобіювати виділення цих коштів.

Далеко йти немає потреби – в Києві, Харкові та Донецьку, якщо судити по телевізійних сюжетах, досить-таки пристойно виглядають лікарні, і великого дефіциту медичної апаратури там чомусь немає. Відтак можна говорити про те, що керівництво лікарні досить вдало лобіює виділення потрібних коштів в міністерстві, мерії та ОДА. Те саме можна сказати і про спорт, і знову ж таки навести приклад центрально- та східноукраїнських міст. Може проблема не в тому, куди більше дали грошей, – на медицину чи на спорт, а в тому, як їх використовують, – ефективно чи неефективно та в тому, чи достатньо місцева влада лобіює наші з вами локальні інтереси, в тому числі і в галузі спорту?