20 червня Верховна Рада України проголосувала за ратифікацію Стамбульської конвенції.
"За" таке рішення проголосували 259 парламентарів, "проти" – 8, а ще 28 утрималися.
18 червня Президент України Володимир Зеленський вніс на розгляд парламенту законопроєкт про ратифікацію Стамбульської конвенції, яка стосується запобігання насильству над жінками та домашньому насильству і покликана боротися із цим явищем.
В Україна Стамбульська конвенція була підписана ще у 2011 року, але до цього часу не ратифікована. Причиною цьому були зауваження та критика політиків консервативних поглядів, які вважали, що ратифікація конвенції сприятиме так званій "пропаганді гомосексуалізму".
Що таке Стамбульська конвенція?
Стамбульську конвенцію називають революційним документом. Найперше, це міжнародна угода Ради Європи щодо насильства проти жінок та домашнього насильства, відкрита для підписання 11 травня 2011 року у Стамбулі. Конвенція набрала чинності 1 серпня 2014 року.
Її єдине завдання – запобігати всім формам насильства проти жінок, підтримувати рівність між жінками й чоловіками. Конвенція характеризує насильство проти жінок, як порушення прав людини та форму дискримінації.
Вона визначає види правопорушень, що характеризуються як насильство проти жінок. Відтак, країни, які ратифікують Конвенцію, мають криміналізувати такі порушення:
- психологічне насильство;
- переслідування (сталкінг);
- фізичне насильство;
- сексуальне насильство, включаючи зґвалтування, що недвозначно покриває всі сексуальні активності з особою без її згоди;
- примусовий шлюб;
- жіноче обрізання;
- примусовий аборт;
- примусова стерилізація.
Окрім того Конвенція постановляє, що сексуальне домагання, або ж харасмент має бути суб'єктом кримінальних чи інших законодавчо визначених санкцій.
Здавалося б усі ці поняття є дуже важливими та необхідними у процесі захисту жінок від насильства у сучасному світі. Однак, у радикально консервативних і деяких церковних середовищах конвенція викликає різке заперечення.
Чому "ґендер" став триґером?
У тексті конвенції серед понять зустрічається слово "ґендер". Саме до цього терміну найчастіше апелюють критики документу відшуковуючи підводні камені та пов’язують його із "пропагандою гомосексуалізму" та одностатевих шлюбів тощо.
В Україні спроба ратифікувати Стамбульську конвенцію була 14 листопада 2016 року, це питання виносив на розгляд депутатів президент України Петро Порошенко. Але депутати не захотіли це розглядати посилаючись на норми, які не прийнятні для українського суспільства і української духовності.
Тобто непорозуміння викликали поняття "ґендеру" та "ґендерної ідентичності". Законотворці припустили, що це може зумовити підміну поняття "біологічної статі" і сприяти пропаганді одностатевих шлюбів. У самій же конвенції "ґендер" означає "соціально конструйовані (закріплені) ролі, поведінку, діяльність/активності та атрибути (характерні ознаки), котрі дане суспільство розглядає як прийнятні і вважає належними для жінок та чоловіків".
Тоді ж категорично проти ратифікації Стамбульської конвенції виступила і Всеукраїнська рада церков, яка наголосила, що не підтримує насильство у всіх його проявах, але має питання до термінології. І тут знову згадали поняття "ґендер".
Проблеми тлумачення цього терміну були не лише в Україні. Консервативні кола в Європейському Союзі також сумнівалися у необхідності ратифікації такого документу. Поряд із масштабними маршами за права жінок у Європі відбувалися акції проти ратифікації конвенції.
У Болгарії консервативні кола виступали проти конвенції, бо вважали, що це, врешті, призведе до офіційного визнання третьої статі та одностатевих шлюбів. В інших країнах ЄС також були ті, хто вважали, що це сприятиме пропагуванню ЛГБТ цінностей.
Скажімо, у липні 2020 року міністр юстиції Польщі Збігнев Зіобро заявив про необхідність виходу з договору назвавши його "шкідливим". Начебто, угода вимагає, аби школи вчили дітей про стать в ідеологічному плані та знецінювали біологічну стать.
Отож спершу у переліку підписантів було 34 країни, які ратифікували конвенцію, але в березні 2022 року президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган вивів країну з угоди, що викликало протести як у Туреччині, так і за її межами. Його рішення у Human Rights Watch назвали ударом по правах жінок у країні.
Звісно, нинішня ратифікації Стамбульської угоди для України може стати безперечним позитивним аргумент на порозі приєднання нашої держави до Європейського Союзу.
Ратифікація конвенції і що це означає для українського суспільства та держави?
З приводу ратифікації конвенції висловився Центр "Жіночі перспективи" на своїй сторінці у Facebook, який назвав Конвенцію Ради Європи комплексним міжнародним актом, спрямованим на захист, запобігання, судову відповідальність і вироблення стратегії в сфері протидії насильству стосовно жінок та домашньому насильству.
"Ратифікація дозволить запровадити додаткові заходи, спрямовані на створення запобіжних, захисних та каральних кримінально-правових механізмів боротьби з різними формами насильства стосовно жінок (не лише домашнє насильство), чим буде забезпечено відповідність законодавства України сучасним європейським стандартам у цій сфері та нагальним потребам українського суспільства. Адже конвенція охоплює також випадки гендернозумовленого насильства, пов’язаного зі збройним конфліктом", - сказано у повідомленні.
Відтепер, насильство в сім’ї більше не вважатимуть "приватною справою" і правоохоронні органи повинні будуть реагувати на кожен такий випадок.
"Правоохоронці та спеціалізовані служби, які надають допомогу постраждалим особам, такі як притулки, лікарні та центри соціальної підтримки, повинні будуть розміщуватися в одній будівлі та, де це доречно, співпрацювати і координувати свої дії. Також будуть створені окремі центри спеціалізованої допомоги для постраждалих від сексуального насильства. Для забезпечення високої якості роботи з постраждалими особами співробітники спеціалізованих служб та правоохоронних органів пройдуть необхідне навчання. Таким чином, особа, постраждала від насильства, матиме можливість отримати дієву та комплексну підтримку, зосереджену в одному місці", - пояснює Центр "Жіночі перспективи".
Зокрема, кількість притулків для постраждалих осіб у кожному регіоні має відповідати таким параметрам: одне сімейне житло (для жінки та її дітей) на 10 тисяч населення. Таким чином постраждала особа буде забезпечена доступом до притулку в найближчому місті в будь-який час дня та ночі та, якщо це необхідно, зможе залишатися там зі своїми дітьми.
Має бути створено один Центр консультативної допомоги жінкам, котрих зґвалтували на 400 000 жінок, для того щоб полегшити процес подання заяви стосовно зґвалтувань, які сталися нещодавно, та забезпечити високу якість надання судово-медичних послуг.
"Якби ми раніше ратифікували Стамбульську конвенцію, то зараз би постраждалі від зґвалтувань на війні не перебували б у таких жорстких умовах, коли їх свідчення документуються у непідготовлених умовах та часто непідготовленими людьми.
Нагадаємо, що над ратифікацією Конвенції роками працювали правозахисні середовища з усієї України. Двічі була зареєстрована петиція на сайті президента про ратифікацію Конвенції і двічі вона набирала необхідну кількість голосів", - сказано у повідомленні Центру "Жіночі перспективи".
Голос церкви
Одним із аргументів противників ратифікації конвенції було те, що свого часу Всеукраїнська рада церков, яка складається із 16 церковних організацій мала зауваження до питань термінології у конвенції, але при цьому наголошувала, що жодним чином не підтримує прояви насильства.
Натомість, учора перед нардепами виступив священик ПЦУ, військовий капелан та засновник Елеос-Україна Сергій Дмитрієв. У виступі він наголосив, що повномасштабна війна в Україні позначилася на всіх сферах життя.
"Страшне обличчя війни проявляється і на полі бою, і у мирному житті. Насильство є потворним явищем, яке зачіпає як жінок, так і чоловіків. Воно притаманно і маніфестує у відсталих суспільствах. Яскравим прикладом є російське суспільство, яке толерує насильство і щодо себе, і щодо інших. Проте, враховуючи пост-травматичний синдром, який переживатимуть не лише бійці ЗСУ, але й всі хто зіткнувся з жахами війни, ми повинні усвідомити, що насильство матиме прояв і після війни. Ми не можемо його повністю зупинити, але точно зможемо значно зменшити, маючи в законодавстві інструментарій Стамбульської конвенції. Сексуальне насильство в різних формах поширюється з місць воєнних дій в родини, перетворюючись на домашнє насильство", - сказав отець Сергій.
Він наголосив, що насильство для Церкви є неприйнятним: "То чи не час Церкві і світському суспільству об’єднатися і взяти на озброєння всі інструменти протидії насильству: від молитви до права? Ми маємо боротися і припинити не лише насильство зі сторони загарбників, але й насильство, як явище у вільній незалежній Україні. Тим ми і відрізняємося від московитів".
Особливу увагу отець Сергій приділив питанню статусу кандидата до ЄС.
"Символічно, що ми повертаємося до розгляду цього законопроекту в період, коли ми маємо ще раз переконати європейську спільноту, що ми є справжніми прихильниками високих стандартів прав людини. Ратифікації Стамбульської конвенції – це тест на зрілість суспільства. Це показник того, що ми сильні і віддані високим стандартам та цінностям в сфері прав людини. Відтак реалізація документа після його ухвалення Верховною Радою матиме колосальний вплив і на імідж України, і в частині послідовного виконання міжнародних зобов’язань у сфері прав та основоположних свобод людини", - сказав священник.
Отець Сергій наголосив, що ратифікація може стати одним із дієвих інструментів у боротьбі із отрутою "руского міра".
"З моменту підписанні Стамбульської конвенції минуло 11 років, 8 з яких Україна була у стані війни з країною, яка не ратифікувала Стамбульську конвенцію, бо для неї насильство – це норма. Невже нас, як невігласів російського світу, досі лякає категорія "ґендер" і ми не знаємо його значення в контексті європейської правової доктрини та практики Європейського суду з прав людини? Стамбульська конвенція – це не документ про ґендер! Це документ про захист усіх від насильства! Термін "ґендер" – це не підміна термінів "чоловіки" та "жінки" або спростування традиційних родин. Ґендер – це не ключове поняття Конвенції, він відіграє лише допоміжну роль і покликаний допомогти адекватно реагувати на насильство в контексті поширеної нерівності між жінками й чоловіками, наявних стереотипів, гендерних ролей і дискримінації жінок.
Відтак Стамбульська конвенція – це про неприйняття насильства, це про відмежування нас від культур для яких насильство – це норма. Це і є ключовим спрямуванням та завданням Стамбульської конвенції! І я закликаю депутатський корпус України підтримати боротьбу з насильством, і підтримати Президента України", - йдеться у виступі отця Сергія Дмитрієва.
Загалом, правозахисники наголошують, що Україні було дуже складно світоглядно відірватися від росії, але хоч і малими кроками, та нам вдається це робили. Залишається сподіватися, що політичні партії та інші консервативні критики, які активно виступали проти ратифікації стамбульської конвенції уважно прочитають цей документ і зрозуміють, що він не про ґендер, а про захист від усіх проявів насильства.
