Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн

Тарас Альберда: Школа дала мені старт, а базу я вже сам напрацював

Учень середньої школи №1 у місті Трускавець Тарас Альберда набрав максимальну кількість балів – 200 – на незалежному зовнішньому тестуванні з двох предметів: української мови та історії України. Тільки трьом учням в Україні вдалося показати такі хороші результати. Міністр освіти України Станіслав Ніколаєнко під час візиту до Львова подарував Тарасові Альберді сувенірний годинник з написом „Міністерство освіти та науки України”. У дитинстві Тарас хотів стати футболістом, а тепер вибирає між юриспруденцією та археологією. Кореспондент „Гал-info” з’ясовував у Тараса Альберди, наскільки можливо для учня набрати максимальний результат, як потрібно готуватися до зовнішнього незалежного оцінювання і наскільки шкільна програма забезпечує учнів знаннями, які перевіряють на тестуванні.
 – Тарасе, чи легко учневі виконати всі завдання із незалежного зовнішнього тестування і показати хороший результат?
 
– Я чув думку міністра і погоджуюся, що, в загальному, завдання відповідають стандартам навчальної програми. Але видно, що потрібні не лише детальні знання, а й ерудиція і широкий кругозір. Так, якщо на тестуванні були завдання визначити за витягами з документів, про яку конкретно історичну особу йдеться, то без додаткових знань у цьому важко зорієнтуватися. А описовий характер творчих завдань передбачає самостійну роботу, індивідуальний підхід. Впоратись з завданнями може кожен учень, але, наскільки якісно він зуміє використати свої навички і знання, залежить від ситуації.
 
Доводилося чути, що школа може забезпечити тільки 20 відсотків необхідних знань. Як Ви готувалися?
 
– Це приблизна пропорція. Школа – фундамент, поштовх, ти ніби маєш штурвал, а далі сам розширюєш свій кругозір. На „шкільному” фундаменті сам розбудовуєш велику споруду. Школа дала мені старт, а базу я вже сам напрацював. Я користувався довідковими джерелами. Використовував ті, які виходили за рамки програми середньої школи: монографії, спеціалізовані видання, посібники для закладів 1-2, 3-4 рівнів акредитації, також журнали, часописи, які видає Академія наук України. Збирав вирізки з періодики, накопичував тематичні джерела.
 
Як визначився напрямок зацікавлення в історії, з якої у Вас значні успіхи?
 
– Успіхи у мене однакові з більшості предметів. Мабуть, так склалося, що я захопився саме історією. В моїй домашній бібліотеці книжки переважно історичні та художня література. Коли я був малим, мені редактор газети „Франкова криниця” подарував примірник книжки „Історія України-Руси”. Я прочитав її і відчув, що це моє покликання, тож став більше часу приділяти історичній тематиці.
 
Скільки історичних книг маєте у власній бібліотеці і яким надаєте перевагу?
 
– Сотня історичних книжок набереться. Якісь я переглядав, на інших більше загострював увагу. Працював з усіма книжками з бібліотеки. Якщо говорити про інформативні джерела, то найбільш цікавою видається 15-томна серія „Україна крізь віки”, яку видає Академія Наук України. Вона є всезагальною, але ґрунтовною. Це з наукового погляду. А з більш розважальних, історично-популярних жанрів подобаються книжки Івана Крип’якевича та Михайла Грушевського. Цікава „Ілюстрована історія України-Руси” Грушевського.
 
Скільки часу виділяєте на навчання?
 
– Неділя у мене вільний день. Майже, як в раю. В буденні дні я працюю під вечір з шостої-сьомої приблизно до півночі. Тоді я краще сприймаю інформацію, і ніби якесь натхнення вчитися приходить.
 
Чи вважаєте таке тестування об’єктивним оцінюванням?
 
– Щодо мене, то з організаційної точки зору умови були забезпечені близько до ідеального варіанту. В аудиторії кожен сидить за окремою партою, завдання для кожного учня різні. З нами працювали два інструктори, з якими ми не були знайомі. Можливість підказки була практично виключена. За себе можу сказати, що такі умови дають впевненість і можливість сконцентруватися. Часу достатньо – три години. Такого, щоб я не встигав, не було, але я використав увесь час.
 
З чим доводилося стикатися учням на тестуванні, що важко було вирішити?
 
– Чув, що багато учнів мали проблеми з аналітичними запитаннями, які були після есе. Потрібно було вибрати з варіантів відповідей ту, яка найкраще відповідає за змістом. Проблема полягала в тому, що практично всі варіанти здавалися правильними. Відповіді не були однозначними. Я чув, як інші учні скаржилися, що не бачать значних відмінностей між відповідями. Також постраждали ті учні, які занедбали українську літературу, бо думали, що тестування з мови. У них твори були бідними, як наслідок – менше балів. Бо творче завдання передбачає особливий підхід, треба ясно і чітко висловлювати свою думку і головне – посилатися на джерела, які використовував, наводити конкретні приклади. Хто слабенький в літературі, той не може виконати якісно це завдання.
 
Які бали в середньому отримала більшість учнів, які з Вами проходили тестування і як це поєднується з оцінюванням у школі?
 
– Наші завдання оцінювали від нуля до двохсот балів, і цю шкалу можна перевести в ту, за якою нас оцінюють в школі – від двох до дванадцяти балів. Річ у тім, що кожній оцінці відповідає конкретна кількість балів: оцінка 12 – від 185 до 200 балів, оцінка 11 – від 170 до 185. При вступі до вищого навчального закладу переваги матимуть ті, хто має вищі бали на тестуванні. Також важливим є те, щоб співпали оцінки з тестування із шкільними, тими, які поставив вчитель. Взагалі люди поставилися відповідально до підготовки. В основному мали оцінки десять і одинадцять.
 
Ким Ви бачите себе в майбутньому?
 
– Раніше думав про кар’єру футболіста. Однак у мене почалося загострення бронхіальної астми, і на цьому мрія скінчилася. Тепер футбол для мене має тільки розважальне значення, спосіб провести час. Зараз я маю два варіанти: ідеальний та практичний. З прагматичного боку, я хочу вивчати юриспруденцію. А романтичним чи ідеалістичним можу назвати бажання брати участь в історичних дослідженнях, а точніше археологічних розкопках в Південній Україні. Мене цікавлять курганні поховання біля міста Мелітополя. Думаю, що ці дослідження є настільки перспективними, що можуть зламати уявлення про хід історії. Є припущення, що кургани – це предтечі пірамід. Я там ще не був, просто читав про кургани. Є відомості, що існують підземні лабіринти, але нікому не вдалося туди потрапити. Можливо, тому мені дуже хочеться попрацювати на археологічних розкопках поблизу Мелітополя. 
 
Розмовляла Оксана НЕЧИПОРУК
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ