Тарас Альберда: Школа дала мені старт, а базу я вже сам напрацював

 – Тарасе, чи легко учневі виконати всі завдання із незалежного зовнішнього тестування і показати хороший результат?

– Я чув думку міністра і погоджуюся, що, в загальному, завдання відповідають стандартам навчальної програми. Але видно, що потрібні не лише детальні знання, а й ерудиція і широкий кругозір. Так, якщо на тестуванні були завдання визначити за витягами з документів, про яку конкретно історичну особу йдеться, то без додаткових знань у цьому важко зорієнтуватися. А описовий характер творчих завдань передбачає самостійну роботу, індивідуальний підхід. Впоратись з завданнями може кожен учень, але, наскільки якісно він зуміє використати свої навички і знання, залежить від ситуації.

 

– Доводилося чути, що школа може забезпечити тільки 20 відсотків необхідних знань. Як Ви готувалися?

 

– Це приблизна пропорція. Школа – фундамент, поштовх, ти ніби маєш штурвал, а далі сам розширюєш свій кругозір. На „шкільному” фундаменті сам розбудовуєш велику споруду. Школа дала мені старт, а базу я вже сам напрацював. Я користувався довідковими джерелами. Використовував ті, які виходили за рамки програми середньої школи: монографії, спеціалізовані видання, посібники для закладів 1-2, 3-4 рівнів акредитації, також журнали, часописи, які видає Академія наук України. Збирав вирізки з періодики, накопичував тематичні джерела.

 

– Як визначився напрямок зацікавлення в історії, з якої у Вас значні успіхи?

– Успіхи у мене однакові з більшості предметів. Мабуть, так склалося, що я захопився саме історією. В моїй домашній бібліотеці книжки переважно історичні та художня література. Коли я був малим, мені редактор газети „Франкова криниця” подарував примірник книжки „Історія України-Руси”. Я прочитав її і відчув, що це моє покликання, тож став більше часу приділяти історичній тематиці.

 

– Скільки історичних книг маєте у власній бібліотеці і яким надаєте перевагу?

 

– Сотня історичних книжок набереться. Якісь я переглядав, на інших більше загострював увагу. Працював з усіма книжками з бібліотеки. Якщо говорити про інформативні джерела, то найбільш цікавою видається 15-томна серія „Україна крізь віки”, яку видає Академія Наук України. Вона є всезагальною, але ґрунтовною. Це з наукового погляду. А з більш розважальних, історично-популярних жанрів подобаються книжки Івана Крип’якевича та Михайла Грушевського. Цікава „Ілюстрована історія України-Руси” Грушевського.

 

– Скільки часу виділяєте на навчання?

 

– Неділя у мене вільний день. Майже, як в раю. В буденні дні я працюю під вечір з шостої-сьомої приблизно до півночі. Тоді я краще сприймаю інформацію, і ніби якесь натхнення вчитися приходить.

 

– Чи вважаєте таке тестування об’єктивним оцінюванням?

 

– Щодо мене, то з організаційної точки зору умови були забезпечені близько до ідеального варіанту. В аудиторії кожен сидить за окремою партою, завдання для кожного учня різні. З нами працювали два інструктори, з якими ми не були знайомі. Можливість підказки була практично виключена. За себе можу сказати, що такі умови дають впевненість і можливість сконцентруватися. Часу достатньо – три години. Такого, щоб я не встигав, не було, але я використав увесь час.

 

– З чим доводилося стикатися учням на тестуванні, що важко було вирішити?

– Чув, що багато учнів мали проблеми з аналітичними запитаннями, які були після есе. Потрібно було вибрати з варіантів відповідей ту, яка найкраще відповідає за змістом. Проблема полягала в тому, що практично всі варіанти здавалися правильними. Відповіді не були однозначними. Я чув, як інші учні скаржилися, що не бачать значних відмінностей між відповідями. Також постраждали ті учні, які занедбали українську літературу, бо думали, що тестування з мови. У них твори були бідними, як наслідок – менше балів. Бо творче завдання передбачає особливий підхід, треба ясно і чітко висловлювати свою думку і головне – посилатися на джерела, які використовував, наводити конкретні приклади. Хто слабенький в літературі, той не може виконати якісно це завдання.

 

– Які бали в середньому отримала більшість учнів, які з Вами проходили тестування і як це поєднується з оцінюванням у школі?

– Наші завдання оцінювали від нуля до двохсот балів, і цю шкалу можна перевести в ту, за якою нас оцінюють в школі – від двох до дванадцяти балів. Річ у тім, що кожній оцінці відповідає конкретна кількість балів: оцінка 12 – від 185 до 200 балів, оцінка 11 – від 170 до 185. При вступі до вищого навчального закладу переваги матимуть ті, хто має вищі бали на тестуванні. Також важливим є те, щоб співпали оцінки з тестування із шкільними, тими, які поставив вчитель. Взагалі люди поставилися відповідально до підготовки. В основному мали оцінки десять і одинадцять.

 

– Ким Ви бачите себе в майбутньому?

 

– Раніше думав про кар’єру футболіста. Однак у мене почалося загострення бронхіальної астми, і на цьому мрія скінчилася. Тепер футбол для мене має тільки розважальне значення, спосіб провести час. Зараз я маю два варіанти: ідеальний та практичний. З прагматичного боку, я хочу вивчати юриспруденцію. А романтичним чи ідеалістичним можу назвати бажання брати участь в історичних дослідженнях, а точніше археологічних розкопках в Південній Україні. Мене цікавлять курганні поховання біля міста Мелітополя. Думаю, що ці дослідження є настільки перспективними, що можуть зламати уявлення про хід історії. Є припущення, що кургани – це предтечі пірамід. Я там ще не був, просто читав про кургани. Є відомості, що існують підземні лабіринти, але нікому не вдалося туди потрапити. Можливо, тому мені дуже хочеться попрацювати на археологічних розкопках поблизу Мелітополя.